Рішення № 64433004, 18.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.2017 Справа № 922/1074/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграф Дженерал Україна", м. Черкаси

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко", м. Харків

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Харків

про витребування майна

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Пісний А.В., дов. б/н від 21.11.16 р., представник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: Мирошник Т.Ю., дов. б/н від 12.02.15 р., представник;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про витребування майна: різальної машини Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001, різальної машини Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002, фальцювально-склеювальна машину ECO 80, серійний номер MN.080.019.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Представники третіх осіб - ТОВ "Фабрика етикетки "Мікко" та ОСОБА_1 також в судове засідання не з'явились, письмових пояснень по суті позовних вимог не надали.

Відповідач та треті особи-2,3 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

В матеріалах справи містяться реєстри та витяги із сайту "Укрпошти" щодо повідомлення відповідача про слухання справи, які свідчать про отримання останнім ухвал суду, та реєстри і витяги із сайту "Укрпошти" щодо належного повідомлення третіх осіб - 2,3.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач та треті особи-2,3 не скористалися своїми правами на участь представника у судовому засіданні.

ТОВ "Поліграф Дженерал Україна" заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що господарським судом Харківської області розглянуто позов між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за результатами розгляду якого було затверджено мирову угоду від 29.04.13 р. у справі № 5023/6093/12.

До того ж, зазначає останній, у 2015 р. позивач - ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" як новий кредитор звернувся до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості, за результатами розгляду якого були видані накази суду та відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання.

З огляду на вищевикладене, на думку ТОВ "Поліграф Дженерал Україна", у позивача відсутні підстави для витребування майна.

Також, як зазначає ТОВ "Поліграф Дженерал Україна", у даному позові відсутні відомості щодо вартості майна, за якою воно набуто позивачем, не надані докази того, що витребуване майно відображається на його балансі та обліковується як власне майно у відповідності до діючого законодавства.

Позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме: ТОВ "Торговий дім "Мікко" та ТОВ "Інвест-Еквіпмент", посилаючись на те, що ТОВ "Гейдельберг друкарські машини", який здійснює сервісне та гарантійне обслуговування поліграфічного обладнання фірми Гейдельберг повідомило, що спірне майно, яке витребовується в рамках позовних вимог було встановлене останнім у м.Харкові по пр.50 річчя СРСР,171-Б і, ні його демонтаж, чи монтаж у іншому місці не здійснювався.

Власниками приміщень у м.Харкові по проспекту 50-річчя СРСР,171-б є ТОВ "ТД "Мікко" та ТОВ "Інвест-Еквіпмент", тобто, позивач вважає, що спірне майно і досі знаходиться за цією адресою, а отже знаходиться у незаконному володінні саме цих підприємств.

Згідно ч.1. ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Доказів, які б свідчили, що спірне обладнання знаходиться у незаконному володінні ТОВ "ТД "Мікко" та ТОВ "Інвест-Еквіпмент" позивачем надано не було, у зв"язку з чим вказане вище клопотанння судом відхилено.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню також з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Згідно п.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена належними доказами.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третьої особи-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2008 року між SG Тransроrtаtіоn Lеаsing Аustria GmbN (СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ) - Продавець та ТОВ "Прінт-Сервіс" - Покупець укладено договір купівлі-продажу № Е 312 542.

Відповідно до предмету вказаного вище договору, Покупець (відповідач у даній справі) купує у Продавця, а Продавець продає Покупцеві вказаний в договорі предмет купівлі за вказаною ціною купівлі.

Порядок розрахунків за вказаним договором сторонами визначено в п. 8 договору.

В п. 12 договору купівлі-продажу № Е 312 542 від 10.07.2008 року, сторони передбачили, що Продавець може негайно припинити строк дії цього договору та вимагати дострокового погашення решти суми вартості предмету купівлі у випадку, зокрема, якщо Покупець чи особи уповноважені Покупцем порушують умови договору.

В п. 14 вказаного договору, сторонами визначено, зокрема, що під час розірвання договору, до повної виплати ціни купівлі, Покупець повинен терміново повернути предмет купівлі за власний кошт та на власний ризик на юридичну адресу Продавця з усім приладдям, документами та ключами. Продавець має право вилучити предмет купівлі або наказати забрати його довіреними особами.

Виконуючи умови договору № Е 312 542 від 10.07.08р., Покупцю було поставлено:

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001, вартістю 1.125.635 доларів США;

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002, вартістю 1.125.635 доларів США;

- фальцювально-склеювальну машину ECO 80, серійний номер MN.080.019, вартістю 248 416 доларів США.

Адреса поставки: ТОВ "Прінт-Сервіс", Україна, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 171-Б.

Для забезпечення виконання ТОВ "Прінт-Сервіс" зобов'язань за договором купівлі-продажу № Е 312 542 від 10.07.2008 року, між СГ Еквіпмент Лізинг Австрія ГмБХ та ТОВ "Прінт-Сервіс", ТОВ "Фабрика етикетки "Мікко", ТОВ ПП "Мікко-Сервіс", ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна", ОСОБА_1 укладено договори особистої поруки.

У зв'язку з простроченням ТОВ "Прінт-Сервіс" сплати платежів за поставлений товар, 05.03.2012 року договір купівлі-продажу № Е 312 542 від 10.07.2008 року було розірвано СГ Еквіпмент Лізинг Австрія ГмБХ в односторонньому порядку, на підставі п.11 договору.

Розірвання вказаного вище договору підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

На підставі зазначених вище пунктів договору, СГ Еквіпмент Лізинг Австрія ГмБХ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з Покупця (ТОВ "Прінт Сервіс") та Поручителів (ТОВ "Фабрика етикетки "Мікко", ТОВ ПП "Мікко-Сервіс", ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна", ОСОБА_1) заборгованості, збитків та вилучення майна у ТОВ "Прінт Сервіс".

За результатами розгляду вказаного позову, господарський суд Харківської області, 29.04.13р. у справі № 5023/6093/12, виніс ухвалу про припинення провадження у вказаній справі, у зв"язку із затвердженням укладеної сторонами мирової угоди.

В пункті 3 мирової угоди сторони погодили, що відповідач-1 - ТОВ "Прінт-сервіс", відповідач-2 - ТОВ "Фабрика етикетки "Мікко", відповідач-3 -ТОВ "Поліграф Дженерал Україна" зобов'язуються солідарно сплатити позивачу (Продавцю) - SG Тransроrtаtіоn Lеаsing Аustria GmbN (СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ) залишок суми заборгованості за договором купівлі - продажу № Е 312 542 від 10.07.08р. у розмірі 960 972,03 доларів США відповідно до погодженого графіка, згідно якого останнім днем погашення є 30.04.2014 року.

Днем сплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача - SG Тransроrtаtіоn Lеаsing Аustria GmbN (СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ).

Пунктом 6 Мирової угоди сторонами узгоджено, що за умови належного виконання її умов та на наступний день після здійснення усіх платежів, відповідно до п. 3, 4 угоди до відповідача-1 - ТОВ "Прінт-Сервіс" переходить право власності на наступні предмети:

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001;

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002;

-фальцювально-склеювальну машину ECO 80, серійний номер MN.080.019.

Умови Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.13р. у справі № 5023/6093/12, добровільно виконані не були.

31.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (Цесіонарій) та СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмбХ (Цедент) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (з урахуванням угоди про внесення змін від 01.08.2014р) сторонами узгоджено, що Цесіонарій (позивач у даній справі) стає власником майна, яке є предметом купівлі-продажу за договором № Е312542 від 10.07.2008 року, укладеним між Цедентом та ТОВ "Прінт-Сервіс" (відповідачем у даній справі) та яке зазначене у п.3 цього договору.

Цесіонарій стає кредитором за договором купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008 року, укладеного між Цедентом та Боржником, отримує право вимоги, що виникає на підставі додатку № 5 від 10.07.2008 року до договору купівлі-продажу-договору особистої поруки, укладеного між Цедентом, Боржником та ТОВ "Фабрика етики "Міко" (Поручитель); отримує право вимоги на підставі додатку № 6 від 10.07.2008 року до договору купівлі-продажу-договору поруки, укладеного між Цедентом, Боржником та ТОВ ПП "Міко-Сервіс" (Поручитель); отримує право вимоги, що виникає на підставі додатку № 7 від 10.07.2008 року до договору купівлі-продажу - договору особистої поруки, укладеного між Цедентом, Боржником та ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна" (Поручитель); отримує право вимоги, що виникає на підставі додатку № 8 від 10.07.2008 року до договору купівлі-продажу - договору особистої поруки, укладеного між Цедентом, Боржником та гр.ОСОБА_1 (Поручитель).

З метою забезпечення зобов"язання Боржника за договором купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008 року, Цесіонарій отримує право вимоги, що виникає на підставі договору про погашення заборгованості від 17.04.2013р., укладеного між Цедентом та гр.ОСОБА_1 (Поручитель).

У п.3. договору про відступлення права вимоги, сторонами визначено, що до Цесіонарія переходить право власності на майно, що є предметом договору купівлі - продажу:

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001;

- різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002;

- фальцювально-склеювальну машину ECO 80, серійний номер MN.080.019.

Моментом переходу права власності та права вимоги Цедента за договором купівлі-продажу, визначеним у п.1 цього договору, до Цесіонарія є сплата Цесіонарієм Цеденту винагороди у розмірі 960 972,03 дол.США (п.4 договору).

23.09.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (Цесіонарій) та СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмбХ (Цедент) складено акт прийому-передачі про те, що на виконання договору про відступлення права вимоги, Цесіонарій здійснив оплату винагороди в сумі 960 972,03 дол.США згідно платіжного доручення № 6 від 23.09.14р., а Цедент передав Цесіонарію право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передав право власності на наступне обладнання, що є предметом договору купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008 року - різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001; різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002; фальцювально-склеювальну машину ECO 80, серійний номер MN.080.019.

Підписанням вказаного вище акту, сторони засвідчили передачу Цедентом та прийняття Цесіонарієм наступних документів:

- договір купівлі-продажу № Е 312542 від 10.07.2008р. з усіма додатками №№ 1-9 та додатковими угодами;

- договір про погашення заборгованості від 17.04.2013р., укладений між Цедентом та Поручителем;

- ухвала господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року у справі № 5023/6093/12 про затвердження мирової угоди;

- копію заяви ОСОБА_1 про визнання факту підписання договору про погашення заборгованості від 17.04.2013 р. та визнання зобов'язань по ньому, посвідчену приватним нотаріусом Кошель Г.В. від 17.04 2013 року;

- підтвердження передачі до договору № Е 312542 від 10 07.2008р.: -різальної машини Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001; різальної машини Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002; фальцювально-склеювальної машини ECO 80, серійний номер MN.080.019;

- копію рекомендованого листа " СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ" до ОСОБА_1 від 05.03.2012р. "повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу № Е 312542 відповідно до п.12 Загальних умов" з перекладом на українську мову;

- копія рахунку на оплату № 20080707/0 виставленого " СГ Транспортейшн Лізинг Австрія ГмБХ" на адресу ТОВ "Прінт-Сервіс".

У 2015 році, позивач, як новий Кредитор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості.

За результатами розгляду вказаного позову (який судами розглядався неодноразово) у справі № 904/180/15 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р., позовні вимоги ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", як нового кредитора, задоволені, шляхом спонукання відповідачів до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2013р. у справі № 5023/6093/12, шляхом солідарного стягнення заборгованості на користь позивача.

На виконання вказаної вище постанови, видані накази, які стягувачем (позивачем у даній справі) передані органам ДВС для примусового виконання.

До матеріалів справи залучено копію постанови ВП № 52123633 від 07.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження, зазначеного вище наказу (том 2 , арк.спр.194-196).

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на непогашення як боржником, так і поручителями, заборгованості в строк, визначений в мировій угоді ( п.6), в зв"язку з чим, право власності на спірний товар до відповідача не перейшло, а відтак, позивач - ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", який є власником даного товару на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.07.2014 р., має право в примусовому порядку витребувати у ТОВ "Прінт-Сервіс" майно, а семе: різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00001; різальну машину Dymatrix 106 CS, серійний номер MN.DEA0/00002; фальцювально-склеювальну машину ECO 80, серійний номер MN.080.019.

Вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України, визначено, що правочин, щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, уклавши договір про відступлення права вимоги з SG Transportation Leasing Austria GmbH, став новим кредитором ТОВ "Прінт-Сервіс" та його поручителів у зобов"язанні за договором купівлі-продажу від 10.07.2008р. № Е312542, а отже, і новим кредитором за мировою угодою, яка затверджена 29.04.13р. господарським судом Харківської області у справі № 5023/6093/12.

При цьому, як вже було зазначено вище, слід наголосити на тому, що Первісний кредитор звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, збитків та вилучення майна, обґрунтовував свої позовні вимоги неналежним виконанням зобов"язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008 р., що стало підставою як для розірвання Продавцем вказаного договору в односторонньому порядку, так і для вилучення предмета купівлі, до повної виплати його ціни, що передбачено сторонами в п.14 договору купівлі-продажу.

Зазначені вище спірні правовідносини за вказаним вище договором були врегульовані саме затвердженням мирової угоди між сторонами з одночасним припиненням провадження у справі, про що свідчить ухвала господарського суду Харківської області у справі № 5023/6093/12.

Вказана ухвала містить роз"яснення сторонам відносно правових наслідків припинення провадження у справі, що передбачені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме, судом роз"яснено те, що у разі затвердження мирової угоди між сторонами, суд припиняє провадження у справі на підставі статті 78 Господарського процесуального кодексу України і повторне звернення до суду у випадках припинення провадження у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не допускається.

Ухвала про затвердження вказаної вище мирової угоди була передана Новому кредитору за актом приймання-передачі від 23.09.2014р.

Отже, "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" як новий кредитор та правонаступник первісного кредитора, був обізнаний про наслідки передбачені зазначеною вище статтею.

Частиною другою, статті 25 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що всі дії, вчинені в судовому процесі до вступу в справу правонаступника, є обов"язковими для нього так само, як вони були обов"язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З огляду на викладене, посилання позивача на його право вилучення предмета купівлі, встановлене п.14 договору купівлі-продажу № Е312542 від 10.07.2008р., є безпідставними.

До того ж, в п. 2 договору про відступлення права вимоги сторони дійшли згоди про те, що за цим договором, до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника та поручителів, які зобов"язалися договорами поруки за належне виконанння Боржником своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу належного та реального виконання усіх обов"язків за договором, зокрема, сплати суми основного боргу, відсотків, сплати штрафних санкцій, передбачених договором купівлі-продажу тощо.

Далі в зазначеному пункті йдеться про те, що до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента до Боржника за договором купівлі-продажу, визначеним у п.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення договору про відступлення права вимоги - 31.07.2014 р., право вилучення предмета купівлі, передбачене п.14 договору купівлі-продажу, у Цедента було відсутнє, з огляду на те, що воно було реалізовано останнім шляхом звернення з позовом до суду, а в послідуючому врегулюване, шляхом укладення мирорвої угоди.

При викладених обставнах, слід прийти до висновку про те, що право на вилучення предмету купівлі (спірного майна), що було передбачено в п. 14 договору купівлі продажу № Е312542, позивачу за договором про відступлення права вимоги не передавалось, в зв"язку з чим посилання позивача на вказаний пункт договору купівлі-продажу, як на правову підставу для витребування спірного майна не заслуговують на увагу.

Мирова угода, затверджена 29.04.13р. господарським судом Харківської області у справі № 5023/6093/12, на яку також посилається позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, так само не містить умов про те, що вилучення майна є автоматичним наслідком прострочення платежів.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували право позивача на вилучення у відповідача спірного майна, суду надано не було.

З огляду на вище викладене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про витребування майна.

Крім того, слід зазначити про те, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 48 від 24.03.16р.

Тобто, судовий збір сплачено, як за вимогу немайнового характеру, в той час, як відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна.

Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в новій редакції встановлено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, у даній справі, при поданні позовної заяви, судовий збір мав бути сплачений як за вимоги майнового характеру з урахуванням вартості спірного майна.

Відповідно п.2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні чи у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Ухвалою від 16.01.2017 року, господарський суд відклав розгляд справи та зобов"язав позивача надати у наступне судове засідання докази доплати судового збору з урахуванням вартості спірного майна.

Вимоги суду виконані не були, доказів, які б свідчили про доплату судового збору з урахуванням вартості спірного майна, позивач в судове засідання, яке відбувалося 18.01.2017 року, не надав.

З огляду на викладене, належна сума судового збору, підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" м. Київ у доход державного бюджету, в сумі 205 322,00 грн.

Керуючись ст. ст. 387, 509, 510, 512, 513, 514, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна" (04073, м. Київ, пр. Московський,9. офіс 4-403, код ЄДРПОУ 34537760) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001 ) 205 322 (двісті п"ять тисяч триста двадцять дві гривні) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено: 31.01.2017р

Суддя І.Ф. Мельниченко