Ухвала суду № 64432791, 01.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А[1]

01 лютого 2017 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва КирилюкГ.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року,

встановив:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні відмовлено.

На вказане судове рішення позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, до якої не було додано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням ОСОБА_2 можливості сплатити судовий збір за її подання.

Копію вказаної ухвали суду ОСОБА_2 отримав 13.01.2017 р.

У визначений в ухвалі суду строк доказів сплати судового збору позивачем надано не було.

Посилання останнього в заяві від 23.01.2017 р. на п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є необґрунтованим.

Так, відповідно до положень п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, зокрема ст. 45 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання обґрунтована чиненням відповідачем перешкод у спілкуванні батька з його малолітньою донькою та позбавлення останнього права брати участь у її вихованні.

Надаючи оцінку предмету та суті позовної вимог, які спрямовані саме на захист права того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору в даному випадку були відсутні.

Помилкове зазначення в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 р. суми судового збору, що підлягала сплаті, в розмірі 606 грн. 32 коп., замість правильного - 535,92 грн., не позбавляло особу сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. У разі сплати судового збору у більшому розмірі - це могло бути підставою для повернення зайво сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

З урахуванням відмови особи виконати вимоги ухвали суду та сплатити судовий збір за подану апеляційну скаргу, останню слід вважати неподаною та повернути.

При цьому, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню особи з такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України, -

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року вважати неподаною та повернути.

Ухвала набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя:

Справа №756/16427/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2194/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Камбулов Д.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.