Ухвала суду № 64432701, 26.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

26 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року,

встановила:

у червні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, її онук - відповідач ОСОБА_2 вселився до квартири без її згоди, у зв'язку з чим просила виселити його з квартири та усунути перешкоди у користуванні квартирою.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилалась на те, що відповідач ОСОБА_2, який доводиться їй онуком, без її згоди вселився до належної їй квартири АДРЕСА_1, здійснює перешкоди у користуванні її власністю, у зв'язку з чим просила виселити його із спірного житла.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року позов було задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_2 зі спірної квартири.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі відсутня домовленість щодо проживання відповідача у спірній квартирі, яка на праві власності належить позивачу, а ОСОБА_2. здійснює перешкоди позивачу у здійсненні її права власності. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 311, 321, 316, 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст. 16, 157 ЖК України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що він не чинить перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою, а також вказував на те, що не має іншого житла та є безробітним, у зв'язку з чим вважає, що рішення суду про його виселення та зобов'язання усунути перешкоди є незаконним. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира є однокімнатною, загальною площею 33, 5 кв.м. У вказаній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3, який є третьою особою у справі. Згідно даних адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м.Києві відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у кв.АДРЕСА_2.

Суд першої інстанції дійшоввірного висновку про те, що відповідач не є власником спірної квартири та не має права користування нею, а отже проживає в ній без відповідної правової підстави, чим чинить перешкоди власнику у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про повернення його позовної заяви. Вказана заява не може бути задоволена, оскільки у даній цивільній справі ОСОБА_2 не є позивачем та не наділений правом на звернення до суду із такою заявою. Однак, зі змісту заяви вбачається, що відповідач добровільно залишив спірну квартиру, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 755/9559/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1216/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.