Ухвала суду № 64432689, 26.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/240/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Рибак М.А.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Лучко Ю.І.

за участю прокурора Денисової О.О.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, та прокурора відділу прокуратури Київської області Денисової О.О. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Єльцова А.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Денисовою О.О. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 лютого 2017 року включно із визначенням застави в розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат, що складає 344500,00 (триста сорок чотири тисячі п'ятсот) гривень, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2, слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення; наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України; дані про особу ОСОБА_2, його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, міцність соціальних зв'язків, та дійшов до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів окрім тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, та прокурор відділу прокуратури Київської області Денисова О.О. подали апеляційні скарги.

Так, захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну та необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає, що в клопотанні слідчого відсутні обставини, на підставі яких слідчий та прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додає, що такі ризики на даний час відсутні.

Також, апелянт вказує, що судом не вказано обґрунтування висновку щодо застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та не враховано те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Прокурор Денисова О.О. в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу більше трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчим суддею не достатньо враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, міцність його соціальних зв'язків, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Далі в апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки та покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Додає, що у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і призначення навіть мінімального покарання, вже самі по собі ці обставини можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду та приховати майно, що йому належить на праві власності.

Також прокурор звертає увагу суду на характер вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме тривалість і зухвалість злочинної діяльності, стійкість сформованих злочинних намірів останнього, та те, що кримінальне правопорушення вчинене у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та направлені проти здоров'я нації.

Як підсумок, прокурор зазначає, що висновок слідчого судді про те, що застава в розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, щоапеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню непідлягають, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12016110040003314, відомості про яке 03.10.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

13.12.2016 року о 20 год. 20 хв. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ЄльцовА.В., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Денисовою О.О., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2016 року вказане клопотання задоволено та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 лютого 2017 року включно із визначенням застави в розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат, що складає 344500,00 (триста сорок чотири тисячі п'ятсот) гривень.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що не оспорюється в апеляційних скаргах захисника та прокурора.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, соціальні зв'язки, відсутність постійного місця роботи, інші дані про особу в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Твердження прокурора про недостатність врахування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки слідчий суддя, приймаючи рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходив з доведеності слідчим та прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність.

Також не переконливими є доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянт обмежився запереченням наданих стороною обвинувачення доводів, хоча мав би доводити обставини відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки, з огляду на засади змагальності сторін.

Крім того, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків,передбачених ст. 177 КПК України, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Непереконливими є і доводи апелянтів щодо неврахування слідчим суддею положень ст. 178 КПК України, оскільки вони спростовуються аналізом обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, який здійснив слідчий суддя.

Що стосується тверджень прокурора про неврахування судом тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_2, то вони є необґрунтованими, оскільки спростовуються даними, що містяться в оскаржуваній ухвалі, відповідно до змісту якої, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_2, серед яких враховано і тяжкість кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Крім того, посилання прокурора на тривалість та зухвалість злочинної діяльності підозрюваного та можливе призначення йому мінімального покарання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки оцінка діям підозрюваного буде дана судом при розгляді справи по суті, а на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Що стосується посилань сторони обвинувачення на те, що застава в розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, то вони не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки відповідно до матеріалів провадження, слідчий суддя правильно, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, визначив розмір застави, який буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши при цьому також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий і сімейний стан.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Крім цього, необхідним буде відмітити, що відповідно до ухвали слідчого судді, прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції підтримав клопотання та просив визначити підозрюваному заставу саме у розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення учасників судового розгляду.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Як підсумок, слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого, врахувавши, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Єльцова А.В., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 лютого 2017 року включно із визначенням застави в розмірі двохсот п'ятдесяти мінімальних заробітних плат, що складає 344500,00 (триста сорок чотири тисячі п'ятсот) гривень, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, та прокурора відділу прокуратури Київської області ДенисовоїО.О.- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.