Постанова № 64432452, 26.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" січня 2017 р. № 820/6265/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23 вересня 2016 року №45554904 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О. від 05.11.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3100 про звернення стягнення на майно ОСОБА_2) стягувану.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідачем неправомірно повернуто виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно, оскільки на вказане майно не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідач надав в судове засідання письмові заперечення, у яких адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення вчинено у спосіб та у межах, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне..

Згідно з положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що між позивачем (іпотекодержатель) та гр.ОСОБА_2 (іпотекодавець) в забезпечення кредитного договору ML-702/065/2006 від 08.06.2006 року укладено договір іпотеки № PML 702/065/2006 від 08.06.2006 року щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м.Харків. АДРЕСА_1.

П.2.1.1 вказаного договору визначено, що іпотекодавець зобов'язаний повністю повернути іпотекодержавтелю суму отриманого кредиту не пізніше 08.06.2021 року відповідно до умов, встановлених п.п.1.5.-1.6. кредитного договору чи в інший строк встановлений у кредитному договорі.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі (зокрема кредитному договорі) у випадках і в порядку, встановлених законом.

05.11.2014 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 3100, відповідно до якого звернуто стягнення на майно-квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 45554904.

23.09.2016 року відповідачем на підставі положень п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності

Так, пунктом 1 ст.1 вказаного Закону визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Із долученої до матеріалів справи Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 664481951 від 23.08.2016 року, відомостей адресно - довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Харківській області № 49663645/2 судом встановлено, що на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 71,3 м2, тоді як зареєстрована вона за адресою: АДРЕСА_3.

Суд зауважує, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Отже, вказані поняття не є за змістом тотожними та відповідно, особа може не проживати за місцем своє реєстрації

В судове засідання позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказане приміщення не використовується гр.. ОСОБА_2 як місце постійного проживання.

Суд також зауважує, що відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Позивачем не надано доказів, що не є споживчим кредитом кошти, які надані ПАТ "ОТП Банк" позичальнику - ОСОБА_2 за кредитним договором №МL702/065/2006 від 08.06.2006 року, в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки № РМL-702/065/2006 від 08.06.2006 року, на підставі якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає, що відповідачем вірно застосовано норми Закону України "Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та встановлено наявність заборони стосовно звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а отже при винесені оскаржуваної постанови він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" до Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції скасування постанови- відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 31 січня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.