Постанова № 64432446, 25.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" січня 2017 р. № 820/6164/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Зінченка А.В., Тітова О.М.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "АГРОХОЛДИНГ "НАДІЙНИЙ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними і скасування рішення та наказу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Агрохолдинг "Надійний", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.10.2016 року № 21550/6/99-99-14-05-02-15, оформлене у вигляді листа "Про розгляд скарги 331-08/1 від 31.08.2016 року (вх. ДФС № 21772/6 від 05.09.2016 року), а скаргу Приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"" вважати задоволеною; визнати протиправним та скасувати наказ № 2331 від 22.08.2016 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"" (податковий номер 30560534)

У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що спірний наказ винесений податковим органом із порушенням вимог чинного податкового законодавства призначено та проведено позапланову невиїзну документальну перевірку підприємства та не розглянуто у строки та у спосіб, визначений законодавством скаргу на дії, рішення податкового органу.

Представник ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог позивача відмовити, з тих підстав, що перевірка проведена відповідно до вимог ст.ст.78-79 ПК України та з урахуванням положень п.3 р.ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2016 року фахівцями податкового органу винесено наказ № 2331 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП49.2. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. « Агрохолдинг «Надійний» з підстав, визначених п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України. Копія наказу та повідомлення про проведення перевірки № 315 від 22.08.2016 року направлені на адресу позивача, які отримані підприємством 27.08.2016 року.

Після отримання спірного наказу позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, у якій просило зупинити дію наказу від 22.08.2016 року № 2331, визнати вказаний наказ протиправним та скасувати його. Листом від 04.10.2016 року №2155/6/99-99-14-05-02-15 підприємству роз'яснено зміст ст.86 ПК України в частині подання заперечень на висновки перевірки та факти викладені в акті перевірки. (а.с.55-71, 75-77 т.1)

На підставі вказаного наказу фахівцями відповідача проведено документальна позапланова невиїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 07.09.2016 року № 522/20-40-14-06-10-30560534 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.09.2016 року №№ 0000441406, 0000451406.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідачів на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАСУ країни, суд зазначає наступне.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок. Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.49.2 ст.49, п.44.1 ст.44, п.201.10. ст.201 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності; складати та реєструвати у Єдиному державному реєстрі податкові накладні та надавати їх на вимогу покупця.

Пунктом 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який визначений, як правова підстава для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що перевірка здійснюється у випадку, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

У судовому засіданні як на підставу задоволення позовних вимог позивач послався на те, що через не укладення договору про визнання електронних документів з боку податкового органу підприємство було позбавлено можливості надавати податкові документи та звітність у строки визначені діючим законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Агрохолдинг "Надійний" 11.04.2016 року направлено шляхом електронного зв'язку договір про визнання електронних документів, який було доставлено до ДФС України, що підтверджується квитанцією №1. Проте, згідно квитанції №2 зазначений договір про визнання електронних документів не було прийнято, оскільки виявлено помилки: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям ЄДР ст.ст. 17, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

05.08.2016 року та 12.08.2016 року позивачем надіслано до Лозівської ОДПІ ГУМ ДФС України у Харківській області договори про визнання електронних документів № 050820163 та № 120820161 відповідно, які відхилено з підстав недостовірної інформації про посадову особу контролюючого органу, в особі якої укладається договір та невідповідності відомостей ЄДР щодо місцезнаходження юридичної особи.

На момент розгляду справи вказані дії податкового органу оскаржені підприємством у судовому порядку та постановою харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2016 р. вимоги позивача про визнати протиправними дій щодо відмови в прийнятті договору про визнання електронної звітності від 11.04.2016 № 110420161 та зобов'язання вчинити дії щодо укладення договору про визнання електронної звітності від 11.04.2016 №110420161 з позивачем та забезпечення електронного документообігу позивача шляхом надання можливості подачі податкової звітності в електронному вигляді залишені без задоволення (справа № 820/4843/16).

Суд зауважує, що відповідно до положень ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим кодексом, в один з таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. В судове засідання позивачем не надано доказів на підтвердження подання у період, коли виникли спірні правовідносини, податкової звітності в інші способи, визначені ст. 49 ПК України

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за попередній календарний рік, тобто 2014, 2015 роки. В свою чергу, відповідно до оскаржуваного наказу, документальну планову виїзну перевірку позивача, призначеного за період: з 01.11.2015 р. по 31.03.2016 р., що унеможливлює застосування до спірних правовідносин вказаної норми.

Крім того в судове засідання позивачем не надано доказів на підтвердження того, що обсяг доходу підприємства є меншим ніж 20 млн. грн.., як не встановлено їх і судом в порядку, визначеному ст.11 КАС України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у податкового органу були наявні підстави для ініціювання проведення документальної позапланової перевірки в порядку, визначеному ст.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України.

Суд також зазначає, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ та дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Суд зауважує, що на момент розгляду скарги на рішення ГУДФС у Харківській області, спірний наказ №2331 від 22.08.2016 року вичерпав свою дію, внаслідок його реалізації проведено перевірку, складено відповідний акт та винесено податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень прав позивача, відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, а тому, вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "АГРОХОЛДИНГ "НАДІЙНИЙ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними і скасування рішення та наказу - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27 січня 2017 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Суддів Зінченка А.В.

Тітова О.М.