Постанова № 64432368, 30.01.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2017/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Запорожець Т.Ю.,

представника третьої особи - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - Котенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Великобагачанський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2016 року ОСОБА_4 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач, УДВС ГТУЮ у Полтавській області) про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни щодо закінчення виконавчого провадження № 51456785, визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни від 19 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51456785 /з урахуванням уточненої позовної заяви від 22 листопада 2016 року, а.с. 26-30/.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач своїми діями по винесенню спірної постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання судового рішення боржником порушив його право на належне та повне виконання такого рішення суду, що набрало законної сили. У зв'язку з чим, така постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В письмових запереченнях відповідач зазначив, що діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог діючого законодавства. Правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання виконавчого документа, оскільки положеннями Постанови Верховного суду України від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13 визначено, що стягненню підлягає сума грошового зобов'язання з дати звільнення по дату ухвалення судом рішення про поновлення на посаді. У зв'язку з наданням боржником доказів нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період, відповідачем винесено оскаржувану постанову.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Великобагачанський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі по тексту - третя особа1, Великобагачанський РВ УМВС України в Полтавській області).

Вказана третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких посилався на правомірність винесеної постанови з підстав та мотивів, викладених відповідачем та про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 11 січня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Представник вказаної третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на правомірність винесеної постанови з підстав та мотивів, викладених відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, а також додаткові пояснення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 816/4710/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного Управління національної поліції в Полтавській області, тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління національної поліції в Полтавській області полковника поліції Бех О.В., Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Великобагачанського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Бех О.В. від 06.11.2015 року за № 625 о/с, в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_4 помічника начальника-оперативного чергового штабу Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області у запас за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів). Поновлено ОСОБА_4 на посаді помічника начальника-оперативного чергового штабу Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області з 07.11.2015 року. Зобов'язано Великобагачанський районний відділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по день поновлення на посаді. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді /а.с.14-16,18-21/.

13 червня 2016 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по вказаній справі /а.с. 56/, який подано із заявою на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, на підставі останнім відкрито виконавче провадження № 51456785, про що винесено постанову від 21 червня 2016 року /а.с.58/.

Листом від 29 липня 2016 року № 21 Великобагачанський РВ УМВС України в Полтавській області повідомив відповідача про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі № 816/4710/15 в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 за час вимушеного прогулу, на підтвердження чого долучено довідку про розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 24 лютого 2016 року та платіжні доручення /а.с. 65-67/.

Постановою від 19 жовтня 2016 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з діями відповідача по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження та вважаючи за необхідне визнати протиправною та скасувати таку постанову, позивач звернувся до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Особливості провадження в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (діючий станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначені чіткі обов'язки і права державних виконавців, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом "Про виконавче провадження", вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Судом встановлено, що підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2016 року послугував лист боржника № 21 від 29.07.2016, яким повідомлено про виконання рішення суду та надано копії платіжних доручень від 29.06.2016 згідно яких стягувачу нараховано та проведено виплату коштів у розмірі 11022,82 грн.

Так відповідачем у постанові про закінчення виконавчого провадження встановлено наступне: "Згідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_4 виплачено кошти за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 24.02.2016 року, тобто до моменту прийняття судом рішення. Згідно постанови Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.01.2014 встановлено, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). З огляду на зміст наведених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

В даному випадку судом при прийнятті рішення про поновлення на роботі не вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та при цьому не визначено розмір такого заробітку.

Згідно статті 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, необхідною умовою для звернення до суду є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи під час звернення до суду з позовом. Тобто захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, що може бути порушене у майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

Таким чином, судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист № 816/4710/15, фактично не може стосуватися правовідносин, які винили після його ухвалення, а отже, виплата коштів за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 24.02.2016 року, тобто до моменту прийняття судом рішення, і є повним фактичним виконанням рішення суду.

Згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом" /а.с. 74/.

Суд звертає увагу, що застосована відповідачем норма Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови) стосується порядку та строків зупинення виконавчого провадження та не могла слугувати обґрунтуванням для закінчення останнього.

Крім того, суд зауважує, що підстава закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом визначена положеннями пункту 8 частини 1 статті 49 вказаного Закону України.

Що стосується посилання державного виконавця на норми матеріального права, наведені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, останні хоч і стосуються питань, що вирішуються судами при поновленні осіб на публічній службі, але не є правозастосовчими для самого державного виконавця, оскільки не стосуються його діяльності та порядку виконання судових рішень в межах та на підставі положень Закону України "Про виконавче провадження".

При вирішенні питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження у разі надання боржником відомостей щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом державний виконавець повинен керуватись визначеними положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі, якими визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Всупереч викладеному, відповідачем здійснено вільне тлумачення положень Кодексу адміністративного судочинства України та постанови колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України, що протирічить правам та обов'язкам, закріпленим за державним виконавцем в межах Закону України "Про виконавче провадження".

У той же час виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 51456785, зобов'язано Великобагачанський районний відділ Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по день поновлення на посаді.

Станом на дату винесення спірної постанови відповідачеві не було надано доказів на підтвердження поновлення на посаді позивача та проведення нарахування та виплати грошового забезпечення по дату такого поновлення.

Натомість на підтвердження виконання такого виконавчого документу Великобагачанським РВ УМВС України в Полтавській області надано довідку та платіжні доручення на підтвердження нарахування та виплати грошового зобов'язання позивачеві з 07 листопада 2015 року по 24 лютого 2016 року, що не може бути розцінено судом як доказ належного виконання виконавчого документу в повному обсязі.

Також, в ході судового засідання, що відбулось 30 січня 2017 року, представником третьої особи долучено до матеріалів справи копію Наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 24 січня 2017 року № 686 о/с, відповідно до якої ОСОБА_4 поновлено на займаній посаді /а.с. 112/.

При дослідженні вказаного наказом суд вважає за необхідне також зазначити, що останнім не вирішено питання про проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 по дату такого поновлення включно.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2016 року вказав про обов'язок Великобагачанського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по день поновлення на посаді /а.с.58/. Тобто, при відкритті виконавчого провадження у виконавця не виникало питань до змісту виконавчого документу та способу захисту порушених прав стягувача, визначеного судом у рішенні, яке набрало законної сили, зокрема у частині зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення по день поновлення, а не по дату самостійно визначену боржником (24 лютого 2016 року) без надання доказів в частині поновлення стягувача на посаді. В той же час, державний виконавець без законних підстав, отримавши від боржника лист про виконання рішення суду лише в частині нарахування та виплати грошового забезпечення лише по 24 лютого 2016 року, вийшовши за межі своїх повноважень вказав у постанові про свою незгоду із змістом та резолютивною частиною рішення, яке набрало законної сили та по якому тим же виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження - протиправно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі повного виконання рішення суду.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 жовтня 2016 року не встановлено належним чином фактичного виконання рішення згідно виконавчого документа в повному обсязі, у зв'язку з чим суд вважає наявними підстави для задоволення вимог в частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни від 19 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 51456785.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни щодо закінчення виконавчого провадження № 51456785, суд виходив з наступного.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

У даному випадку юридичне значення для позивача має постанова про закінчення виконавчого провадження, а не дії відповідача щодо її винесення.

При цьому, суд наголошує, що така постанова оскаржується позивачем в межах даної справи.

Саме постанова має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав (чи інтересів) для такої особи.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни щодо закінчення виконавчого провадження № 51456785 не є належним способом захисту, не призведуть до поновлення порушених прав позивача, а відтак - задоволенню не підлягають. Належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Запорожець Тетяни Юріївни від 19.10.2016 про закінчення виконавчого провадження № 51456785, оцінка якому надана судом в межах даного позову вище.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 - підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний ОСОБА_4 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Великобагачанський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 19 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 51456785.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський