Постанова № 64432308, 30.01.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7465/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № 22532-13,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № 22532-13.

У судовому засіданні року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у адміністративному позові (а.с. 4-10). Також зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № 22532-13 є необґрунтованим, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки винесено незаконно. Представником позивача було заявлено клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 26-28). Щодо клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Тому, на підставі положень ч. 4 ст. 122 КАС України, за клопотанням представника позивача, суд ухвалив рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 р. на території м. Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з "Положенням про податок на майно в частині транспортного податку".

Рішенням Одеської міської ради № 257-VII від 03.02.2016 р. було внесено зміни щодо застосування Положення про податок на майно в частині транспортного податку, згідно з п. 4 цього рішення положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 року.

Судом встановлено, що в серпні 2016 року ОСОБА_1, отримав від Відповідача податкове повідомлення-рішення №22532-13 від 21.07.2016 р. (а.с. 11).

Зі змісту даного податкового повідомлення-рішення №22532-13 від 21.07.2016 р. випливає, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.4 статі 54 Податковою Кодексу України та пункту 267.6 статті 267 розділу XII Податкового кодексу України, ОСОБА_1 приписано на протязі 60 днів з моменту отримання цього рішення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI. Підстава сплати транспортного податку - належність ОСОБА_2 автомобіля Toyota LAND CRUISER 200, 2013 року випуску.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 21.07.2016 року № 22532-13, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України, щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України) та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки: ТОYОТА LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, тип: загальний легковий універсал-В, білого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, повна маса: 2265 кг., маса без навантаження: 2000 кг., тип пального: D (дизель), що зареєстрований та перебуває на обліку в РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській обл. з 28.03.2013р. згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія та номер свідоцтва НОМЕР_4 (а.с. 12-13).

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 року, що набрав чинності 01.01.2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Виходячи зі змісту вказаної норми, за відсутності хоча б однієї із підстав, передбачених у даному підпункті, легковий автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на 1 січня 2016 року було встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378 грн. Таким чином, 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року становить 1033500,00 грн.

Відповідно до положень п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, середньоринкова вартість легкового автомобілю визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У п. 14 зазначеної Методики, визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Данні про середньоринкову вартість легкового автомобіля, які платники податків мають змогу отримати на офіційному сайті Мінекономрозвитку, є офіційними даними, які можуть бути використані в якості доказу згідно ст.ст. 69, 70 КАС України.

Судом встановлено, що 29.12.2015 року, Позивачем було здійснено розрахунок середньоринкової вартості належного йому легкового автомобіля за допомогою оцінювача ОСОБА_3 (суб'єкт оціночної діяльності від 14.10.2013р., сертифікат НОМЕР_5. Свідоцтво, щодо включення інформації в Державний реєстр оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності НОМЕР_6 від 28.08.2013р.). Так звіт №29'\12 від 29 грудня 2015 р. зазначав, що ринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4.5 D V8, реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату оцінки становить 538377 (п'ятсот тридцять вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. (а.с. 14-15).

В даному звіті вже було зафіксовані дані пробігу 108092 км., станом на 29 грудня 2015 року.

Повторно, для майбутньою продажу, 10.05.2016 року, Позивачем було здійснено розрахунок середньоринкової вартості належного йому легкового автомобіля за допомогою оцінювача ОСОБА_3 (суб'єкт оціночної діяльності від 14.10.2013р., сертифікат НОМЕР_5. Свідоцтво, щодо включення інформації в Державний реєстр оцінювачів і суб'єктів оціночної діяльності НОМЕР_6 від 28.08.2013р.). Так, в звіті №8\09 від 10.05.2016 року зазначено, що ринкова вартість зазначеного автомобіля станом на 10.05.2016 рокустановить 499 422,46 грн. (а.с. 16-17).

В даному звіті вже було зафіксовані дані пробігу 118072 км. станом на 10.05.2016 року.

Також судом встановлено, що Позивачем, було здійснено розрахунок середньоринкової вартості належного йому легкового автомобіля за допомогою онлайн сервісу на офіційному сайті Мінекономрозвитку, з урахуванням коефіцієнтів коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу та залежно від строку експлуатації.

Так згідно даних сайту http/www.mc.gov.ua/ МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ Дата та час розрахунку 02.06.2016 14:23. про пробігу, км. 122000, середньо ринкова вартість належного позивачу легкового автомобіля складала 998 573,13 грн.

Крім того, 27.06.2016 року було виконана поточне обслуговуваним автомобілю ТОYОТА LAND CRUISER 200, 2013 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що підтверджується Замовленням-Заявкою №2 від 27.06.2016 року, де зафіксовано пробіг автотранспорту - 124 995 км.

Так згідно даних сайту http/www.mc.gov.ua/ МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ І ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ при пробігу, 124 995 км., середньо ринкова вартість належного позивачу легковою автомобіля складала 962 550,00 грн. станом на 27.06.2016 р.

Також, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з заявами від 12.09.2016 р. та від 21.09.2016 р. (а.с. 19-20), в котрих зазначав підстави, що автоомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер: НОМЕР_3 - не є об'єктом оподаткування транспортним податком згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК. Ніяких відповідей, щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №22532-13 від 21.07.2016 р. не отримував.

Таким чином, оскільки за офіційними даними, які отримані з сайту Мінекономрозвитку, вартість автомобіля позивача, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня 2016 року, автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком згідно пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України в діючій редакції.

В обґрунтування законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не було надано жодного доказу.

Також суд приймає до уваги доводи позивача щодо правомірності застосування пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України в редакції Закону України № № 909-VIII від 24.12.2015 року.

В попередній редакції пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, яка діяла з 01.01.2015 року, було визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Таким чином, зміни, внесенні у ст. 267 ПК України Законом України № № 909-VIII від 24.12.2015 року, суттєво змінили характеристику об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 рік, порівняно із 2015 роком.

Оскільки транспортний податок згідно п. 265.1 ст. 265 ПК України входить до складу податку на майно, який є одним із місцевих податків, оподаткування транспортним податком може здійснюватися, лише після прийняття рішення відповідної місцевої ради про встановлення податку на майно в частині транспортного податку. В цьому рішенні має бути обов'язково визначено: об'єкт оподаткування, категорії платників податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК України для відповідного місцевого податку чи збору.

Одеською міською радою, після спливу місячного строку з дня набрання чинності Законом № 909-VIII, було прийнято Рішення «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» № 257-VII від 03.02.2016 року, в якому зазначено, що з 01.01.2016 року в м. Одеса при здійсненні оподаткування податком на майно в частині транспортного податку, застосовуються положення ст. 267 ПК України в новій редакції, згідно із змінами, які були внесенні до ст. 267 ПК України Законом № 909-VIII.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

У свою чергу, принцип стабільності, закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже, період з 1 січня до 31 грудня 2016 року є бюджетним періодом.

Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 року внесено зміни до такого елементу транспортного податку як об'єкт оподаткування. Ці зміни набрали чинності 01.01.2016 року, отже вказані норми не можуть застосовуватися для цілей оподаткування транспортним податком починаючи з 01.01.2016 року, оскільки це є порушенням принципу стабільності податкового законодавства України, який передбачає, що такі зміни мали б прийматися не менш ніж за півроку до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, тобто до 15 липня 2015 року, для цілей оподаткування у 2016 році.

Так само рішенням Одеської міської ради № 257-VII, прийнятим 03.02.2016 року, фактично змінено об'єкт оподаткування та порядок обчислення і сплати транспортного податку, протягом бюджетного року, який розпочався.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України в редакції Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 року з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році.

Серед принципів, проголошених у ст. 4 ПК України, також є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 статті 4 ПК України).

Так, відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд звертає увагу, що в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", необхідно враховувати у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 січня 2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07 жовтня 2011 року у справі "Серков проти України" позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, суд вважає зазначити, що фіскальний інтерес держави не може слугувати виправданням або підставою у позбавленні платника податків його прав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, а також імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № 22532-13 належить задовольнити.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № 22532-13.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 65017, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бутенко А.В.