Ухвала суду № 64432233, 26.01.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 січня 2017 р. № 814/2766/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області № 656 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2014 року; визнання перевірки, проведеної на підставі наказу № 656 від 27.06.2014 року незаконною, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області № 656 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2014 року; визнання перевірки, проведеної на підставі наказу № 656 від 27.06.2014 року незаконною.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 11.01.2017 року шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 551, 19 грн. та доказів на підтвердження того, коли саме позивач дізнався про існування оскаржуваного наказу.

Копію ухвали суду від 21.12.2016 року про залишення позовної заяви без руху направлено за адресами, які позивач самостійно вказав в своїй позовній заяві, повернулась до суду без вручення адресату.

Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають з'ясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

Згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 21.12.2016 року про залишення позовної заяви без руху не була оскаржена позивачем, а отже, набрала законної сили.

17 січня 2017 року представником позивача в приміщенні Миколаївського окружного адміністративного суду отримано ухвалу суду від 21.12.2016 року про залишення позовної заяви без руху.

В свою чергу, на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2016 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду з боку позивача надано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з доказами сплати судового збору в сумі 551,19 грн.

Відповідно до положень п. 5 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, подано адміністративний позов у строк установлений законом (якщо адміністративний позов з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 1 статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області № 656 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2014 року та визнати перевірку, проведену на підставі наказу № 656 від 27.06.2014 року незаконною.

Проте звернувся позивач до суду з даним позовом лише 20.12.2016 року.

Представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд, вивчивши матеріали справи, не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду та вважає, що в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку необхідно відмовити, а позовну заяву - залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Так, в позові зазначено, що позивачем отримано повідомлення № 3570/10/14-02-17-04-23 від 18 квітня 2014 року від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, про запрошення його до податкового органу з питання оподаткування доходів отриманих платником податку як додаткове благо та подання декларації. На запрошення посадових осіб позивач прибув до ДПІ Ленінського району м. Миколаєва Миколаївської області ГУ Міндоходів та зборів у Миколаївській області.

Працівниками податкової інспекції в той же день, а саме 27.06.2014 року, було надано позивачу наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який ОСОБА_1 було підписано, що підтверджується Повідомленням від 27.06.2014 року № 333/17-03, та не заперечується позивачем.

Крім того, вже 05.08.2014 року позивачем було отримано акт про результати перевірки № 2327/14-02/-17- 032668701859 від 08.07.2014 р. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області головного управління Міндоходів та зборів у Миколаївській області.

Тобто, наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 № 656 від 27.06.2014 року був отриманий останнім 27.06.2014 року, а 05.08.2014 року позивачем було отримано акт про результати перевірки № 2327/14-02/-17- 032668701859 від 08.07.2014 р., проте вказаний адміністративний позов подано до канцелярії суду лише 20.12.2016 року.

В якості поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що весь цей час скаржився до Головного Управління Міндоходів в Миколаївський області про визнання протиправним и скасування висновків акту перевірки № 2327/14-02/-1703/НОМЕР_1 від 08.07.2014 року. Крім того, позивач зазначає, що ним було оскаржено до суду сам акт перевірки та постанову про адміністративне правопорушення.

Постановою Ленінського районного суду від 18.03.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, скасування рішень задоволено частково. Постанову серії АА № 092424 від 13 серпня 2014 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 скасовано.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2- а/489/40/15 від 24.06.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та визнання нечинним акту перевірки від 28.07.2014 року №032668701859 державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, скасування акту перевірки від 08.07.2014 року №2327/14-02-17-2668701859, скасування висновків акту перевірки від 08.07.2014 року №2327/14-02-17-2668701859- відмовлено.

При цьому, суд зазначає, що будь-яких інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено та не надано відповідних доказів.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення до адміністративного суду, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, невирішення питання про можливість застосування строків звернення до суду може свідчити про порушення права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Говорячі про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невігідне становищестосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).

Відповідно до прецендентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа "Гарсія Руїз проти Іспанії" § 26).

Вказані принципи допомогають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з іх реалізацією.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 р., справа № 6-738цс15 від 24.06.2015 р. та інші) та вказаними рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).

Відповідно до вимог ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі особи.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений строк звернення до суду та будь-яких ґрунтовних обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не надано, що унеможливлює визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, 107, 155, 160, 165 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області № 656 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.06.2014 року; визнання перевірки, проведеної на підставі наказу № 656 від 27.06.2014 року незаконною - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Г. В. Лебедєва