Рішення № 64430075, 25.01.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/373/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

при секретарі Аніловській - Буалю Р.В.,

за участю прокурора Поліщука Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову покликається на те, що 05.01.2015 року у приміщенні Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а саме у кабінеті начальника СВ Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_2 та його присутності слідчий СВ Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_3 висловилась у його сторону нецензурною лайкою у відповідь на його зауваження щодо її бездіяльності у веденні досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст.364 КК України щодо посадових осіб Львівського національного університету ім..І.Франка. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року задоволено його позов до Галицького РВ ГУ МВС України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, визнано неправомірними дії начальника СВ Галицького РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 та слідчого СВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3, зобов'язано слідчого СВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1 Проте, слідчий, замість публічного вибачення, помістила оголошення із вибаченням у газету «Ваш магазин» не повідомивши ОСОБА_1 Оскільки публічне приниження ОСОБА_3 та неналежне її вибачення завдало йому фізичних та моральних страждань, стало наслідком незадовільного стану здоров'я, тривалого лікування, уточнивши позовні вимоги, просить суд: стягнути з Державної казначейської служби на його користь 15 383,19 грн. матеріальної шкоди, 80 000,00 грн. моральної шкоди, 2 500,00 грн. витрат на оплату правової допомоги

Прокурор Поліщук Р.А. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив повністю. Пояснив, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки є неналежним чином обґрунтованими та обставини, на які покликається позивач не підтверджують факту завдання йому шкоди.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити повністю. Дав пояснення про те, що Державна казначейська служба у жодних відносинах із позивачем не перебувала, не порушила законні права та інтереси позивача та не має перед ним жодних зобов'язань. Крім того вважає, що позивач не вказав яку шкоду та яким чином йому була завдана шкода Державною казначейською службою України. Також вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної, матеріальної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу є безпідставними.

Представник відповідача Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області - голова ліквідаційної комісії Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Білас А.І. в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення, розгляду справи у його відсутності суду не подав.

Суд, згідно ст.169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід слухати у відсутності сторін, що в судове засідання не з'явились, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Представник третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив повністю. Дав пояснення про те, що позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, на що посилається і сам позивач, що 05.01.2015 року у приміщенні Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а саме у кабінеті начальника СВ Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_2, та його присутності, слідчий СВ Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_3 висловилась у його сторону нецензурною лайкою у відповідь на його зауваження щодо її бездіяльності у веденні досудового розслідування у кримінальному провадженні за ст.364 КК України щодо посадових осіб Львівського національного університету ім.І.Франка. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі №813/2739/15 задоволено позов ОСОБА_1 до Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про визнання неправомірними та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю.

Постановлено визнати неправомірними дії начальника СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 та слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 Зобовязати слідчого РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1

Постанова суду вступила в законну силу.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження від 05.11.2015 року встановлено, що слідчий РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 публічно вибачилась перед ОСОБА_1 шляхом опублікування відповідного оголошення у газеті «Ваш магазин» №54 (1597) від 20.07.2015 року (сторінка Г-11) та в підтвердження надано копію газети, про що складено акт державного виконавця від 27.10.2015 року. Згідно постанови, у зв'язку із тим, що зазначена обставина є підставою для закінчення виконавчого провадження у зв'язку із його фактичним виконанням, виконавче провадження в примусового виконання виконавчого листа №813/2739/15, виданого 03.08.2015 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 публічно вибачитись перед ОСОБА_1 - закрито.

Позивач стверджує, що неправомірними діями службової особи йому нанесено матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням, та спричинено моральної шкоди, пов'язаної із моральними стражданнями внаслідок перенесених нервових стресів, переживань, дратівливості, слабості, болях у ділянці серця, головних болях, порушеннях режиму сну.

На підтвердження факту про завдання матеріальної та моральної шкоди позивачем до матеріалів справи долучено довідку №2-112 від 26.08.2015 року, довідку від 04.06.2016 року, довідку №337 від 17.05.2016 року, довідку ЛКК №862 від 08.06.2016 року, довідку від 07.09.2016 року, витяг 114-0415/578 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1, витяг 114-0415/368 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1, витяг із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 29.03.2016 року, витяг 114-0415/571 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1, видані Державним закладом «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця, копії квитанцій про купівлю ліків /а.с.7-14, 48-50,105, 130-134, 182, 201-206/.

В підтвердження факту надання позивачу правової допомоги ним до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 10.07.2015 року та розписку щодо вартості надання юридичних послуг /а.с.15-16, 207-208/.

Досліджуючи обставини справи, оцінюючи докази, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Стаття 1173 ЦК України, на яку покликається позивач, містить правила відшкодування шкоди, завданої органами влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їх деліктоздатність, а саме: наявність владно-адміністративного характеру, тобто обов'язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб'єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Шкода може бути завдана також внаслідок бездіяльності, тобто нездійснення (чи відмова від здійснення) органом державної влади, місцевого самоврядування своїх обов'язків.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина, послідовність явищ. Даний перелік обставин визнаний загальними, так як його наявність необхідна у всіх випадках відшкодування шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено вичерпний перелік підстав, внаслідок виникнення яких громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода, зокрема: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 5 ст. 3 Закону передбачено, що у наведених ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно положення даної статті, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З врахуванням згаданого, не може бути достатнім доказом - визнання незаконними дій службової особи під час розгляду та перевірки заяви позивача для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди без її доведення. Також слід зазначити, що факт визнання незаконними дій службової особи під час розгляду та перевірки заяви позивача, не є фактом, який не підлягає доказуванню завданих матеріальних та моральних втрат останньому, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Позивач, як на підставу для відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди, покликається на ст.1174 ЦК України, згідно якої - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Проте, обов'язковою умовою застосування статті є завдання посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування шкоди при здійсненні нею своїх повноважень. Якщо посадова або службова особа вчинила самоуправство, тобто здійснила дії за межами наданих їй повноважень, норма зазначеної статті застосуванню не підлягає. Суб'єктом відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є держава, Автономна республіка Крим або орган місцевого самоврядування.

Оскільки позивач не надав у суді належних та допустимих доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України на підтвердження того, що заподіювачем, саме у той час, заподіяно шкоду, не довів наявність такої шкоди, її розміру, характеру, глибини та тривалості моральних страждань, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями службової особи, та вину останньої в її заподіянні, тобто факт порушення прав позивача діями відповідача, а дії посадової особи, які на думку позивача спричинили йому фізичних та моральних страждань, були вчиненні поза межами наданих повноважень, тобто були самоуправством з боку службової особи, суд вважає, що належить відмовити в задоволенні позову.

Також суд не може прийняти до уваги докази, долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження його лікування у Державному закладі «Дорожня поліклініка» ДТГО «Львівська залізниця, оскільки ті самі докази долучені позивачем у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області в особі виконуючого обов'язків старшого слідчого Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області Степаненко Н.І. за участю третьої особи Державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, справа №466/9579/15-ц, суттєво відрізняються в часі, а тому викликають сумнів у їх об'єктивності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 61, 19, 169, 208, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи Головного управління Національної поліції у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити за безпідставність позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків