Ухвала суду № 64430045, 31.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/10253/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/194/17Головуючий у 1-й інстанції Ковальова Ю.В.Категорія - ст. 307 ч.3 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Лопух Ю.О.

прокурора Кмєтя А.Г.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він, у 2013 році, маючи єдиний умисел на незаконний посів та вирощування коноплі в кількості понад п'ятдесят рослин з метою подальшого її збуту, з метою посіву, придбав в мережі інтернету насіння рослин коноплі в невстановленій кількості, але не менш 471 штуки, які приблизно у квітні 2013 року висадив на присадибній ділянці за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2, а також на земельній ділянці АДРЕСА_3, яка перебуває у його користуванні, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вирощування рослин коноплі, з метою доведення їх до стану дозрівання, здійснював культивування шляхом знищення бур'янів, рихлення ґрунту та поливу, продовжуючи свої незаконні дії до часу, коли працівниками міліції під час проведення обшуків на вказаних земельних ділянках було виявлено та вилучено вказані рослини коноплі при наступних обставинах.

Так, 18 липня 2013 року під час проведення обшуку земельної ділянки АДРЕСА_3, якою користується ОСОБА_3, працівниками міліції було виявлено та вилучено з ознаками культивації, згідно висновку експерта № 77 від 18.07.2013 року, вологі рослини зеленого кольору з корінням, листям, верхівковими частинами і стеблами зеленого кольору в кількості 258 кущів, які є рослинами роду конопель, що містять наркотичні та психотропні речовини, обіг яких допущений в промислових цілях, маса яких 62 кг 825 грам.

Крім того, 19 липня 2013 року під час проведення обшуку по АДРЕСА_2, за місцем мешкання ОСОБА_3, працівниками міліції було виявлено та вилучено з ознаками культивації, згідно висновку експерта № 80 від 22.07.2013 року, вологі рослини зеленого кольору з корінням, листям, верхівковими частинами і стеблами зеленого кольору в кількості 213 кущів, які є рослинами роду конопель, та містять наркотичні та психотропні речовини, обіг яких допущений в промислових цілях, маса яких 395 кг.

Також, ОСОБА_3, являючись особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК України, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, влітку 2013 року зірвав декілька десятків стеблів коноплі, що росли на земельній ділянці за місцем мешкання ОСОБА_3 для їх подальшого висушування, тобто придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), який з метою подальшого виготовлення і збуту, зберігав біля сараю, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. 19 липня 2013 року під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, працівниками міліції було виявлено та вилучено, згідно висновку експерта № 80 від 22.07.2013 року, речовини рослинного походження зеленого кольору, які є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною), маса якого у перерахунку на суху речовини становить 3 кг 650 грам.

Крім того, на початку березня 2014 року, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, маючи умисел на незаконне вирощування конопель у кількості більше п'ятдесяти рослин, з метою доведення до стадії дозрівання трьохсот п'ятнадцяти пророслих на території присадибної ділянки за вказаною адресою дикорослих рослин коноплі, незаконно здійснював їх культивування шляхом знищення бур'янів, рихлення ґрунту та поливу.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконний посів та вирощування конопель у кількості більше п'ятдесяти рослин, на початку травня 2014 року, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, незаконно висадив в ґрунт не менше сімдесяти шести штук насіння рослин конопель, після чого, реалізуючи свої злочинні дії, направлені на вирощування рослин конопель, з метою доведення їх до стадії дозрівання здійснював їх культивування шляхом знищення бур'янів, рихлення ґрунту та поливу.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за

ч.2 ст.310 КК, як незаконний посів та вирощування конопель у кількості понад п'ятдесят рослин;

ч.3 ст.307 КК, як незаконне придбання, виготовлення і зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України.

Йому призначено покарання за

ч.2 ст. 310 КК - 4 роки позбавлення волі;

ч.3 ст.307 КК - із застосуванням ст. 69 КК - 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Вирішено питання про речові докази у справі, судові витрати, початок строку відбування покарання, зарахування у строк покарання терміну попереднього ув'язнення.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи обставин справи і правову кваліфікацію дій ОСОБА_3, просила зазначений вирок суду в частині призначеного покарання змінити, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання у відповідності до ст.75 КК та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши обвинуваченого і його захисника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, вивчивши позицію прокурора, який заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, вважаючи за необхідне вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.

Подія злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_3 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь, а також вид і розмір призначеного покарання в апеляційному порядку не оскаржені. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст. 404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

Вимагаючи звільнити свого підзахисного від відбування призначеного йому покарання у відповідності до ст.75 КК та покладенням передбачених ст.76 КК обов'язків, захисник виходила з того, що обвинувачений повністю визнав свою вину, покаявся у вчиненому. ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, незадовільний стан свого здоров'я, він є особою похилого віку, задовільно характеризується за місцем проживання. Тому захисник вважала за можливе призначити мінімальне покарання не пов'язане з позбавленням волі. При цьому захист зазначає, що суд хоч і призначив мінімальне покарання, проте воно не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Проте з такими доводами погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, один з яких віднесено до особливо тяжких злочинів, а інший є тяжким злочином. Обвинуваченим вчинено два епізоди тотожних злочинів. При цьому другий епізод вчинено під час досудового розслідування за першим епізодом, що явно свідчить про неможливість вправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років суд вправі прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, апеляційний суд вважає безпідставним твердження захисту про можливе виправлення ОСОБА_3 без відбування ним покарання.

Всі наведені в апеляційній скарзі обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд врахував, застосувавши при призначенні покарання ст.69 КК, призначивши за ч.3 ст.307 КК замість мінімально передбачених 9 років позбавлення волі - лише 5 років 6 місяців; визначив мінімальне покарання за ч.2 ст.310 КК, повністю поглинувши його більш суворим покаранням.

Доводи апеляційної скарги захисника протирічать одне одному, оскільки захисник вимагає призначити мінімальне покарання і одночасно при цьому заявляє, що суд вже призначив мінімальне покарання.

Захисник не прийняв до уваги, що застосування ст.75 КК можливе лише у випадку призначення покарання не більше 5 років позбавлення волі. Захисник же в апеляційній скарзі не зазначає, чи помилився суд визначаючи покарання більше 5 років позбавлення волі, та яке в цьому разі мав суд призначити покарання і яким чином.

Отже, підстав вважати покарання занадто суворим, а тому незаконним через неправильне застосування кримінального закону колегія суддів не убачає. Відтак вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2016 року щодо ОСОБА_3 в цій справі залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання також строк його попереднього ув'язнення з 16.08.2016 року (включно) до 31.01.2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той же строк від дня отримання ним повного тексту даної ухвали суду.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.