Ухвала суду № 64429961, 26.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/1408/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.

Провадження № 22-ц/778/284/17 Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.,

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги ОСОБА_3 та Міністерства оборони України

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є являюсь військовим пенсіонером.

З 25 лютого 2009 року згідно з випискою із акту огляду МСЕК Запорізької обласної медико-соціальної експертної комісії від 25.02.2009 року серії АД № 098457 йому була встановлена друга група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Під час проходження військової служби, у нього розвинулись сердцево-судинні захворювання «Гіпертонічна хвороба II ст. Велика ступінь ризику, гіпертензівне СН- II. ІБС атеросклеротичний кардіосклероз. Дисциркуляторна енцефалопатія II ст. Ожиріння І-II ст. аліментарного ґенезу», що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами. Захворювання пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Починаючи з 2009 року стан його здоров'я погіршився, він проходив неодноразові лікування в кардіологічній клініці. Внаслідок цієї хвороби був змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв'язку з захворюванням порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають біль у серці, зільшена частота серцевих скорочень (тахікардія), знижена частота серцевих скорочень (брадикардія), задишка, запаморочення, непритомність або переднепритомний стан, він страждає на безсоння.

Він втратив роботу, оскільки пересуватися на велику відстань не має можливості, особистого транспорту немає. Він не може матеріально забезпечувати родину, змушений витрачати кошти на відновлення здоров'я.

Не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною.

Значна частина пенсії, яку він отримує як інвалід II групи, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.

Моральну шкоду оцінює у розмірі 100 000,00 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено.

Вирішено питання про судові витрати.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Міністерства оборони України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про задоволення позову повністю.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на недоведеність позовних вимог, пропуск строку позовної давності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що згідно виписки із акту огляду МСЕК Запорізької медико - соціальної експертної комісії від 25.02.2009 року ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військових обов'язків у країнах, де велися бойові дії .

Позивач страждає на хронічні хвороби: гіпертонічну хворобу 2 ступеню, тяжкий гіпертонічний атеросклероз, група високого ризику, атеросклеротичний кардіосклероз, діскуляторна енцефалопатія 2 ступеню, ожиріння 1-2 ступеня, аліментарного ґенезу, вестибулопатия, церебральний атеросклероз, цервикалгія, люмбагія (а.с.9,10,11).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що захворювання, яке отримав ОСОБА_3. під час проходження військової служби, пов'язане з її проходженням. Причинний зв'язок встановлено згідно виписки із акту огляду МСЕК Запорізької медико - соціальної експертної комісії від 25.02.2009про встановлення ОСОБА_3 другої групи інвалідності в зв"язку з хворобою, яка пов"язана з проходженням військової служби, копії протколу №94 від 09.02.2009 року, копії виписки з історії хвороби №1301, копії виписних епікрізів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача . Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв"язку з хворобою позбавлений нормального життя. Позивач лікувався востаннє у 2011 році, доказів, що він звертався із заявами про отримання санаторно - курортного лікування та реабілітації суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачеві друга група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_3. виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000.00 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/1408/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Артемова Л.Г.

Провадження № 22-ц/778/284/17 Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

26 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.,

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.,

за участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги ОСОБА_3 та Міністерства оборони України

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: