Рішення № 64429887, 25.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/589/16 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/197-17 Суддя-доповідач: Спас О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Кухаря С.В.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2016 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 09.12.2005 року між Закритим акціонерним товариством КБ „ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір б/н, згідно якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 2 900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені Кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2015 року складає 19 589,56 гривень, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 681,47 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15 499,06 гривень; а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 909,03 гривень - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПРВАТБАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 09.12.2005 року у сумі 19 589,56 грн. та судові витрати у розмірі 1 378 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за Кредитним договором б/н від 09.12.2005 року у розмірі 19 589,56 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн., а всього стягнуто 20 967,56 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

09.12.2005 року сторонами укладено Кредитний договір б/н, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 900 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 отримала грошові кошти за кредитним договором, однак нею було порушено умови кредитного договору у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2015 року складає 19 589,56 гривень, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 681,47 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 15 499,06 гривень; а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 909,03 гривень - штраф (процентна складова).

З матеріалів справи вбачається, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не повністю додержав вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, якими визначено, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги щодо не укладення відповідачем кредитного договору спростовано матеріалами справи, які містять належні докази протилежних обставин. А саме, суд першої інстанції в якості доказів на підтвердження наявності кредитного договору правильно та у сукупності оцінив заяву ОСОБА_3 про оформлення кредиту, надання кредитної картки «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Судова колегія вбачає, що відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг приєдналася до договору приєднання та погодилася з його умовами.

Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо незгоди із розміром заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги надані позивачем докази розміру заборгованості, а саме, наданий деталізований помісячний розрахунок платежів, нарахувань, який відображає також надходження коштів на погашення заборгованості та на його підставі дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заборгованості на 31.12.2015р. становить 19 589,56 грн.

Відповідач не зазначає, в чому саме полягають її заперечення проти вказаного розміру заборгованості, не надає доказів на спростування встановленого судом розміру.

Всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надала, надані позивачем письмові докази розміру заборгованості не спростувала, не заявила про можливість такого спростування відповідними доказами і під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції її заяви про пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зверталася до суду першої інстанції з заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.41).

Всупереч вимогам ст.214 ЦПК України вказана заява не була досліджена у суді першої інстанції, а в рішенні суду не вирішене питання, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З наданого позивачем доказу, яким є розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, вбачається, що останній платіж здійснений відповідачем на погашення заборгованості 23.07.2008р.

Позов пред'явлений 20.01.2016р. (а.с.21).

Відповідач подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Умови кредитного договору передбачали строк погашення процентів за кредитом щомісячними платежами. Таким чином, з урахуванням останнього платежу, який здійснений 23.07.2008р. право на позов виникло у позивача 24.08.2008р. Відповідно, строк позовної давності сплив 24.08.2011р. Позов пред'явлений 20.01.2016р.

Позивач впродовж встановленого законом строку не пред'явив позову до відповідача, про наявність поважних причин пропуску строку не заявив.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови у позові, заперечення відповідача в цій частині мають своє підтвердження і доведені належним чином. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: