Рішення № 64429469, 24.01.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4995/16-ц

Провадження №2/333/203/17

рішення

Іменем України

24 січня 2017 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/4995/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14594,70 гривень, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 14594,70 гривень і судові витрати, посилаючись на те, що 26.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з вимогами якого відповідач отримав кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту і відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, у позовній заяві просив на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився і не повідомив суд про причини неявки.

Представник відповідачау судовому засіданні щодо позову в частині стягнення пені і штрафів заперечував, а вирішення позову в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту і відсотками відніс на розсуд суду. Також зазначив, що так як умови і правила надання банківських послуг не буди підписані позичальником, тому не можуть вважатися складовою укладеного між сторонами кредитного договору, представником позивача наданий неналежний розрахунок заборгованості, не доведено факту існування заборгованості, її розмір, не надано первинні бухгалтерські документи. Крім того, одночасне стягнення двох видів пені за одне і те саме правопорушення є неприпустимим. Також представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.09.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач(банк), та ОСОБА_2 (клієнт) було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитний ліміт на умовах його забезпечення строковості, повернення і плати за користування, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 3,0 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.12, 13-46). Вказаний договір складається із заяви позичальника (а.с.12) та умов і правил надання банківських послуг (а.с.13-46).

Відповідно до ч.1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Спірний кредитний договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.12). При оформлені кредитної картки відповідач була ознайомлена з тим, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір, укладений між нею і банком, про що свідчить її підпис у заяві. Отже, своїм підписом ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Крім того, як вбачається з виписки по картковому рахунку, наданої представником позивача, ОСОБА_2 користувалася кредитним лімітом шляхом отримання готівки, частково погашала кредитну заборгованість різними сумами.

Таким чином, ОСОБА_2, отримуючи неодноразово кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення кредиту, визнавала умови кредитного договору та питання про визнання умов договору недійсними не ставила. Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи від відповідача та її представника до суду не надходило.

Згідно із п.2.1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнтові карти, їх вид та строк дії визначений у заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

На підставі п.1.1.1.76 Умов і правил надання банківських послуг платіжні карти це електронний платіжний засіб, що використовується для ініціалізації переказу коштів з рахунка платника або відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів готівкою в касах банку або через банківський автомат, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

На підставі п.2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний у випадках невиконання зобовязань по договору, на вимогу банку виконувати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.12.2.1 Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобовязань за кредитом клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

На підставі п.2.1.1.12.2.2 Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобовязань із терміном прострочки понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує.

Згідно з п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний заплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобовязань за борговими зобовязаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Однак ОСОБА_2 вимоги кредитного договору №б/н від 26.09.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому у повному обсязі не сплачує.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до розрахунку, наданого банком, станом на 30.08.2016 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 14594,70 гривень із урахуванням внесених 01.06.2015 року грошових коштів на погашення заборгованості у розмірі 2479,59 гривень, а саме: 8372,03 гривень заборгованість за тілом кредиту, 3293,66 гривень заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 3675,52 гривень пеня за прострочене зобовязання, 850,00 гривень пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень, 250,00 гривень штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг (фіксована частина), 683,08 гривень штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг (процентна складова) (а.с.6-14).

При цьому, вказаними вище умовами кредитного договору передбачено застосування штрафу та пені як виду цивільно-правової відповідальності боржника за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, однаковість підстав нарахування штрафу та пені, а також відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів суд вважає за необхідне відмовити з вищезазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка відповідно до положень статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №б/н від 26.09.2007 року позивач надав відповідачу кредит. Однак ОСОБА_2 порушує вимоги кредитного договору №б/н від 26.09.2007 року, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір неустойки.

Однак, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір основної заборгованості становить 11665,69 гривень (8372,03 гривень заборгованість за тілом кредиту + 3293,66 гривень заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом), а розмір пені за несвоєчасне виконання 4475,52 гривень (3675,52 гривень пеня за прострочене зобовязання + 850,00 гривень пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 гривень). Тобто, розмір пені є значно меншою ніж розмір боргу.

У звязку з викладеним, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також те, що розмір неустойки є значно меншим за розмір заборгованості за кредитом та процентами, суд вважає, що підстав для зменшення розміру пені немає.

Таким чином, у звязку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як позов задовольняється частково, судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (13661,62 гривень х 1378,00 гривень / 14594,70 гривень = 1289,90 гривень).

Керуючись ст.ст.549, 551, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 14594,70 гривень задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 13661 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят одна) гривень 62 копійки заборгованості по кредитному договору №б/н від 26.09.2007 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят девять) гривень 90 копійок витрат по сплаті позивачем судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков