Ухвала суду № 64428597, 30.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №644/7432/16-ц Головуючий суддя І інстанції Ізмайлов І. К.

Провадження № 22-ц/790/1437/17 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.17 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Малінської С.М.

суддів: Бровченка О.І., Карімової Л.В.,

за участю секретаря - Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1187,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку поділу спільного майна подружжя.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 1187,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зупинення продажу вказаного спірного майна, посилаючись, що нещодавно їй випадково стало відомо про стадію продажу нежитлової будівлі, яка є предметом спільного майна з прилюдних торгів.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Накладено арешт на нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 1187,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2.

Зупинено продаж нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. А-2, загальною площею 1187,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, вважає, що при постановленні ухвали неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, ухвала є незаконною та необґрунтованою.

Вважає, суд при постановлені ухвали порушив вимоги процесуальних норм, передбачені ст. ст. 151-154, 209, 292 ЦПК України, положення постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , гарантовані ст. 41 конституції права банку, а також ч. 3 ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Апелянт зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що 15 жовтня 200 7року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 222.

Того ж дня 15.10.2007 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 116, згідно з яким банк є іпотеко держателем нежитлової будівлі літ. А-2 загальною площею 1187, 9 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передано у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Ч. 2 ст. 369 ЦК України встановлено, що згодо співвласників на чинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню тп (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

15 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 4442 зареєстровано нотаріальну дію з посвідчення заяви ОСОБА_1 про надання згоди її чоловіку ОСОБА_2 н апередачу в іпотеку незавершеного будівництва, що складається з незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. А-2, готовністю 88 %, що розташована у АДРЕСА_1, придбаної в період зареєстрованого шлюбу за спільні кошти та права оренди земельної ділянки.

В цій заяві зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує проти можливого відчуження цієї нерухомості у відповідності з умовами іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

На теперішній час у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором на підставі виконавчого листа № 2029/2-2954/11, виданого 26.07.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова та на виконання рішення від 07.02.2012 у справі № 2029/2-2954/11, здійснюється стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 1187, 9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, у рахунок погашення заборгованості останнього за зазначеним вище кредитним договором в розмірі 252 277 доларів 94 центів США та 559 922 грн. 71 коп. у рахунок погашення заборгованості останнього за зазначеним кредитним договором у розмірі 252 277 доларів США 94 центів та 559 922 грн. 71 коп.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 205382 від 19.10.2016 торги визнано такими, що не відбулися, враховуючи положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку», АБ «Укргазбанк», як іпотеко держатель вищевказаного майна, 28.10.2016, звернувся до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Міністерства юстиції України із заявою про вчинення дій, визначених ст. ст. 47, 49 Закону України «Про іпотеку» та ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», повідомивши про бажання придбати за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна предмет іпотеки.

Однак, реалізувати передбачене ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» право АБ «Укргазбанк» як іпотекодержателя на придбання предмета іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, на теперішній час не може, у зв'язку з накладенням ухвалою суду від 18.10.2016 року арешту на нього та зупиненням продажу цього нерухомого майна.

Тобто, фактично ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2016 року було зупинено виконання рішення від 07.02.2012 цього ж суду, що набрали законної сили про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 252 277 доларів 94 центи США та 559 922 грн. 71 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. А-2 площею 1187, 9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у справі № 2029/2-2954/11.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Таким чином, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26.07.2012 року набрало законної сили. На підставі виконавчого листа № 2029/2-2954/11, виданого 26.07.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова та на виконання рішення від 07.02.2012 у справі № 2029/2-2954/11, здійснюється стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 1187, 9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, у рахунок погашення заборгованості останнього за зазначеним вище кредитним договором в розмірі 252 277 доларів 94 центів США та 559 922 грн. 71 коп. у рахунок погашення заборгованості останнього за зазначеним кредитним договором у розмірі 252 277 доларів США 94 центів та 559 922 грн. 71 коп.

У відповідності до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, неможливо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Вказане є підставою відповідно до п. 2 ч.1 ст.312 ЦПК України для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 169, 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст. 313, ст. ст. 314, 315, 317, 319, 386 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді -