Ухвала суду № 64427411, 19.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

19 січня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спільну сумісну власність подружжя та скасування державної реєстрації майна та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна, державний нотаріус Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Назарчук Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мельник Ольга Миколаївна, центр № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Одеси підпорядкованого Управлінню державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності, усунення перешкод у користуванні власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2015 року та від 29 липня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_6 автомобіль BMW X3 та визнано за нею право власності на цей транспортний засіб. Виділено ОСОБА_4 автомобіль Hyndai Santa Fe та визнано за ним право власності на цей транспортний засіб. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 73007 грн., як різницю вартості транспортних засобів. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у користуванні майном, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_6 транспортний засіб BMW X3. Визнано недійсним договір дарування, посвідчений 05 червня 2014 року державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Назарчук Н.М., за реєстраційним № 5-780, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_7 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 та застосовано наслідки недійсності правочину: витребувано з володіння ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 864675 грн., отримані нею за договором купівлі-продажу від 20 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варава К.В. за реєстраційним № 456, згідно з яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купила квартиру АДРЕСА_1. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 31 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., за реєстровим № 4890, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_11 купив машиномісце АДРЕСА_1, та застосовано наслідки недійсності правочину: витребувано з володіння ОСОБА_10 машиномісце АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_11 грошові кошти у розмірі 73008 грн., отримані ним за договором купівлі-продажу, посвідченим 31 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., за реєстраційним № 4890, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_11 купив машиномісце АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_11 повернути ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 73008 грн., отримані ним за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. за реєстраційним №1573, відповідно до умов якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_10 купив машиномісце АДРЕСА_1. Визнано недійсним правочин - перереєстрацію транспортного засобу Hyndai Santa Fe та застосовано наслідки недійсності правочину: скасовано державну реєстрацію автомобіля Hyndai Santa Fe за ОСОБА_9 У задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишені без змін.

У заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та направити справу на новий розгляд з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статей 60, 65 СК України, статей 203, 215, 216, 218 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності, це майно було відчужене позивачем за первісним позовом без згоди дружини, а тому є підстави для визнання договорів про відчуження такого майна недійсними.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 13 липня, 31 серпня 2016 року суд встановив у справі обставини, які свідчать про те, що спірне майно було придбане за особисті кошти одного з подружжя, а тому не є об'єктом спільної сумісної власності;

- від 14 грудня 2016 року суд касаційної інстанції направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що між сторонами були фактично припинені шлюбні відносини за кілька років до розірвання шлюбу;

- від 23 листопада 2016 року суд касаційної інстанції вказав, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Отже зі змісту наведених судових рішень та судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у справах встановлено різні фактичні обставини.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України:

- від 12 жовтня 2016 року у справі №6-846цс16 міститься правовий висновок, відповідно до якого належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане;

- від 12 жовтня 2016 року у справі №6-1578цс16 міститься правовий висновок, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Виходячи з того, що позивачка, яка не є стороною оспорюваного правочину, надала письмову згоду своєму чоловіку на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя, за ціною та на умовах на його розсуд, в письмовій згоді зазначено, що позивачка підтверджує, що діє вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, та, крім іншого, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині суд не знайшов правових підстав, передбачених нормами статей 215, 216, 229, 369 ЦК України, статті 65 СК України, для задоволення позовних вимог про визнання недійсними заяви про згоду на укладення договору купівлі-продажу та самого договору купівлі-продажу немає.

За таких обставин, наведені заявником судові рішення не свідчать про невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спільну сумісну власність подружжя та скасування державної реєстрації майна та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Варава Катерина Валеріївна, державний нотаріус Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Назарчук Наталія Михайлівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мельник Ольга Миколаївна, центр № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Одеси підпорядкованого Управлінню державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності, усунення перешкод у користуванні власністю та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко