Ухвала суду № 64426037, 31.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1811/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Межевича М.В.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Басикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 276-1301 від 24.05.2016 (форма «Ф»), в частині нарахування ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 52 864,67 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 2786-17 від 03.10.2016 (форма «Ф») в частині визначення ОСОБА_4 суми податкового боргу за платежем «орендна плата фізичних осіб» у розмірі 52 864,67 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просять оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту передачі позивачем 1/3 частини об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, до іншої юридичної особи, обов'язок позивача зі сплати орендної плати за 1/3 частину орендованої земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, припинився пропорційно переданій частини у зв'язку з фактичним припиненням речового права на частину орендованої ділянки.

Суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно нарахована позивачу 1/3 частина розміру орендної плати вказаної земельної ділянки за 2016 рік, що становить 40675,98 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 03.10.2016 Чернігівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України в Чернігівській області, була винесена податкова вимога (форма «Ф») № 2786-17, якою ОСОБА_4 визначена суму податкового боргу за платежем орендна плата фізичних осіб у розмірі 134216,63 грн (а.с. 7).

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, якою визначена сума податкового боргу за платежем «орендна плата фізичних осіб» у розмірі 134216,63 грн., було грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 276-1301 від 24.05.2016 (а.с. 21).

Згідно договору купівлі-продажу нерухомості, позивач набув права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 1 970,80 кв.м, а саме: нежитлова будівля, позначена на плані літерою «А», яка розташована по АДРЕСА_1

Право власності позивача на нежитлову будівлю зареєстроване 25.12.2007 за реєстраційним номером 1596926, номер запису 405 в книзі 7, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» 25.12.2007 № 17204545 (а.с. 25).

З метою експлуатації об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1, 14.07.2008 між позивачем та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 3351, відповідно до умов якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1070 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с 39-40).

02.08.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого позивач здійснив відчуження (продаж) 1/3 частини об'єкта нерухомості, який розташований по АДРЕСА_1.

Одночасно, пунктом 1.7. сторони погодили, що з моменту переходу до ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» права власності на 1/3 частину об'єкта нерухомості за договором купівлі-продажу, до ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» згідно ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України переходить також право користування відповідною частиною земельної ділянки.

Право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості (реєстраційний номер 79378274101) зареєстровано за позивачем та ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» 10.06.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 35), виданим державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Чміль О.А. 10.06.2013, індексний номер 4652637, а саме:

- частка ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» складає 1/3 (номер запису про право власності 1246642);

- частка позивача складає 2/3 (номер запису про право власності 1246678).

11.06.2013 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-ІНВЕСТ» був укладений договір про поділ нерухомого майна, посвідчений 11.06.2013 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л.А., зареєстрований в реєстрі за №513.

Відповідно до умов договору поділу нерухомого майна, (пункт 6), сторони домовившись між собою, керуючись положеннями статті 367 Цивільного кодексу України, вирішили поділити в натурі об'єкт нерухомості, яким володіють на праві спільної часткової власності, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, пунктом 8 договору поділу сторони погодили, що з моменту вступу в силу дійсного договору право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості припиняється

Право власності позивача зареєстроване 11.06.2013 за номером 1254780, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 4684870, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 79945974101), виданим державним реєстратором - приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гостар Л.А. (а.с. 38).

Вважаючи, вказані вище податкове повідомлення-рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Одночасно, п. 288.3 даної статті визначає, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 288 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п «е» ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми чітко встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені і припиняються правовідносини із землекористування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що з моменту передачі у власність позивачем 1/3 частини об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, до іншої юридичної особи, обов'язок позивача зі сплати орендної плати за 1/3 частину орендованої земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, припинився пропорційно переданій частини у зв'язку з фактичним припиненням речового права на частину орендованої ділянки.

Отже, нарахування відповідачем податкового боргу щодо орендної плати є неправомірним, оскільки договір оренди землі є припиненим відповідно до закону, та не потребує вчинення якихось додаткових дій з боку сторін договору, в тому числі і укладення угоди про його розірвання.

Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов'язкової реєстрації факту розірвання договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов'язку платника.

Враховуючи пріоритетність застосування спеціальних норм Податкового кодексу України перед іншими нормами законодавства у регулюванні податкових правовідносин, доцільним є висновок, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не може викликати права та обов'язку платників у сфері оподаткування.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що що в момент переходу права власності на 1/3 частину об'єкта нерухомості до ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ», відбувся перехід прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона знаходилась у користуванні позивача (оренди). У зв'язку з тим, що фактичне користування 1/3 частини земельної ділянки та 1/3 частини зведеної на ній будівлі здійснює її новий власник - ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» та ОСОБА_4 добровільно відмовився від права користування 1/3 частиною зазначеної земельної ділянки, то обов'язок сплати 1/3 частини орендної плати за земельну ділянку також перейшов на нового власника - ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ».

Отже, нарахування ОСОБА_4 орендної плати за земельну ділянку в повному обсязі є безпідставним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (в редакції, що діяла до 01.01.2013, далі - Закон № 161) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла до 01.01.2013) договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Оскільки державна реєстрація договору оренди відбулася 29.07.2008, а згідно з п. 6 його укладено на 5 років, то строк дії договору оренди становить період часу з 29.07.2008 по 29.07.2013.

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону «Про оренду землі» у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки, після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжував користуватися 2/3 частинами земельної ділянки, а Чернігівська міська рада до 29.08.2013 не надіслала листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то вказаний договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зокрема, розмір орендної плати становить 4 % нормативної грошової оцінки землі, що було визначено сторонами договору оренди 29.12.2012, шляхом укладання додаткової угоди.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 по справі № 6-219 цс14.

Відповідно до даних, які містяться в договорі оренди та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2016, виданий Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області №31-28-99.3-4926/72-16 від 21.10.2016, площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Нормативно грошова оцінка 1 кв.м вказаної земельної ділянки під забудовою станом на 01.01.2016 становить 2851,12 грн.

Рішенням Чернігівської міської ради (сорок сьома сесія шостого скликання) від 30.01.2015 «Про місцеві податки» затверджено Положення про плату за землю (додаток 4 до рішення).

Відповідно до п.п. 14.5.9.3. п.п. 14.5.9. п. 14.5. Положення розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди за землі житлової та громадської забудови, промисловості та інші категорії земель за комерційною функцією використання для складського господарства та іншого неврахованого комерційного використання на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати вказаної земельної ділянки за 2016 рік складає 122027,94 грн. (1070 кв.м х 2 851,12 грн х 4%, де: 1070 кв.м - площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; 2851,12 грн - нормативно грошова оцінка 1 кв.м вказаної земельної ділянки під забудовою на станом на 01.01.2016; 4 % - розмір орендної плати вказаної земельної ділянки).

Отже, відповідачем завищено розмір орендної плати вказаної земельної ділянки за 2016 рік на 12188,69 грн.

Одночасно, відповідач нарахувавши позивачу орендну палату фізичних осіб за 2016 рік в сумі 134216,63 грн, не вивівши частину площі, яка знаходиться у користуванні ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ» (1/3 частини).

Проведений розрахунок свідчить, що частка позивача в орендній платі вказаної земельної ділянки за 2016 рік (2/3 частини) складає 81351,96 грн., (122027,94 грн х 2/3).

Отже, відповідачем безпідставно нарахована позивачу 1/3 частина розміру орендної плати вказаної земельної ділянки за 2016 рік, що становить 40675,98 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті відповідачем без врахування всіх обставин, є частково протиправними та підлягають скасуванню в цих частинах.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

М.В. Межевич

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 31.01.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Межевич М.В.