Ухвала суду № 64426007, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/733/16 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Агріатік» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.02.2014, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21617788 від 18.01.2016 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21066962 від 25.08.2015, Фермерське господарство «Агріатік» (ідентифікаційний код: 24211813) 03.04.1996 зареєстровано як юридичну особу та присвоєно реєстраційний номер юридичної особи в ЄДР: 13301200000000646 (а.с.192-197 Том I).

Згідно з відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21747340 від 02.03.2016, видами діяльності ФГ «Агріатік» є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (10.61), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), складське господарство (52.10) (а.с.239-241 Том I).

Позивач зареєстрований як платник ПДВ у Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з 01.11.2000 №200055619, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 242118110040 (а.с.198-199 Том I).

У період з 07.12.2015 по 18.12.2015 на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2015 №514 та повідомлення про початок документальної планової виїзної перевірки від 24.11.2015, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), відповідачем проведено документальну планову перевірку ФГ «Агріатік» за адресою: 8344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Ватутіна, буд.8 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 18.01.2016 №6/10-36-22-01-13/24211813 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п.п. 14.1.54, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п.135.5.4, п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст. 137 ПК, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 235751 грн, в тому числі по періодам: 2013 рік на суму - 181130 грн та 2014 рік на суму - 54621 грн;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200, п.201.6 ст.201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 35790 грн, в тому числі по періодам: вересень 2012 року на суму - 9583 грн жовтень 2013 року на суму - 2917 грн, липень 2013 року на суму - 23290 грн;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 178.5 ст. 178, п. 177.8 ст. 177 ПК, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 760 грн 58 коп., в тому числі по періодам: травень 2013 рік на суму - 344 грн 14 коп., липень 2014 рік - 416 грн 44 коп.;

- п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК від 02.12.2010, встановлено порушення термінів сплати, в результаті чого податкове зобов'язання за утриманими, але не перерахованими сумами (кредиторська заборгованість станом на 31.12.2014) склала 8093 грн 29 коп.;

- п.п. 168.1.5, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК від 02.12.2010, в результаті чого нарахована пеня в сумі 479 грн 71 коп. за порушення термінів перерахування до бюджету ПДФО;

- абз.б п.п 176.2 ст. 176, п.70.16 ст.70 ПК, наказ ДПА України від 24.12.2010 №1020, наказ Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, в результаті чого порушено порядок заповнення розрахунків Ф №1ДФ за ІІІ-ІV кв.2012 року, І-ІV кв.2013 року, І-ІV кв.2014 року;

- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за №40/10320 (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено факт перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі ФГ «Агріатік» впродовж перевіряє мого періоду на загальну суму 6766 грн 44 коп. (а.с.20-59 Том I).

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта перевірки залишені без змін (а.с.63-68 Том I).

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято 10.02.2016 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000232209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 29113 грн, в тому числі за основним платежем - 23290 грн та за штрафними санкціями - 5823 грн (а.с. 17 Том I);

- №0000202209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 294689 грн, в тому числі за основним платежем - 235 751 грн та за штрафними санкціями - 58 938 грн (а.с. 18 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлено помилковість висновків перевірки та недоведеність відповідачем факту заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 953311 грн за 2013 рік, що свідчить про неправомірність здійсненого відповідачем грошового нарахування, тому податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209 слід визнати протиправним та скасувати, крім того, оскільки позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Княжицьке» у липні 2013 року суму ПДВ у розмірі 23290 грн по податковій накладній від 23.07.2013, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000232209 від 10.02.2016 є також протиправним та підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини справи.

Між позивачем та ТОВ «Ривс» укладено договір на експедиційне обслуговування вантажів №0201-18 від 01.02.2012 (а.с.162-164 Том I) та договір поставки №0510-03 від 10.05.2012 (а.с. 200-201 Том I).

Відповідно до договору на експедиційне обслуговування №0201-18 від 01.02.2012, експедитор (ТОВ «Ривс») за дорученням замовника (ФГ «Агріатік») зобов'язується організувати експедирування вантажів (зернової культури) замовника автомобільним транспортом по території України, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Згідно з пунктом 5 вказного Договору вартість послуг визначається протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (Протокол №1 від 01.02.2012, Протокол №2 від 02.04.2012, Протокол №3 від 07.05.2012, Протокол №4 від 01.06.2012 (а.с.165-168 Том I).

Згідно п. 5.2 даного Договору замовник оплачує послуги експедитора протягом 30 днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 9.3 розділу 9 Договору встановлений термін дії цього Договору: з моменту його підписання до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань його сторонами.

Експедиційне обслуговування за договором №0201-18 від 01.02.2012 оформлено наступними первинними документами: податковими накладними: №660 від 27.02.2012, №661 від 28.02.2012, №662 від 29.02.2012, №495 від 26.04.2012, №496 від 27.04.2012, №497 від 28.04.2012, №715 від 22.05.2012, №716 від 23.05.2012, №717 від 24.05.2012, №718 від 25.05.2012, №719 від 28.05.2012, №708 від 29.05.2012, №709 від 30.05.2012, №710 від 31.05.2012, №669 від 22.06.2012, №670 від 25.06.2012, №671 від 26.06.2012, №672 від 27.06.2012, №673 від 27.06.2012 (а.с.137-155 Том I), актами здачі-приймання наданих послуг по договору №0201-18: №1276 від 27.02.2012, №1277 від 28.02.2012, №1278 від 29.02.2012, №2630 від 26.04.2012, №2631 від 27.04.2012, №2632 від 28.04.2012, №3606 від 29.05.2012, №3607 від 30.05.2012, №3608 від 31.05.2012, №4308 від 22.06.2012, №4309 від 25.06.2012, №4310 від 26.06.2012, №4311 від 27.06.2012, №4312 від 27.06.2012 (а.с.207-220 Том I), а також рахунками-фактурами (а.с.79-83, 89-102 Том II).

Згідно договору поставки №0510-03 від 10.05.2012, постачальник (ТОВ «Ривс») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця (ФГ «Агріатік») продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до пункту 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012.

Поставка товарів за договором №0510-03 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) була оформлена накладними (а.с.202-206 Том I).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ферріт-Д» (постачальник) укладено договір поставки №0510-01 від 10.05.2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та кількість якого вказані у рахунках, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 169 Том I).

Згідно з пунктом 5.1 вказаного Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012.

Поставка товарів за договором №0510-01 від 10.05.2012 продукції виробничо-технічного призначення (запасні частини для ремонту та обслуговування автомобілів) оформлена податковими накладними: №875 від 18.05.2012, №876 від 21.05.2012, №877 від 22.05.2012, №878 від 23.05.2012, №879 від 24.05.2012, №880 від 25.05.2012, №881 від 28.05.2012, №882 від 29.05.2012, №883 від 30.05.2012, №884 від 31.05.2012 (Том 1 а.с. 127-136) та видатковими накладними: № 3356 від 18.05.2012, №3357 від 21.05.2012, №3358 від 22.05.2012, №3359 від 23.05.2012, №3360 від 24.05.2012, №3361 від 25.05.2012, №3362 від 28.05.2012, №3363 від 29.05.2012, №3364 від 30.05.2012, №3365 від 31.05.2012 (Том 1 а.с.170-178), а також рахунками-фактурами (а.с.138-147 Том II).

Згідно наданих представником позивача до суду першої інстанції оборотно-сальдових відомостей по рахунку з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» за 2012-2013 роки станом як на 01.01.2013, так і на 01.01.2015, в бухгалтерському обліку підприємства позивача рахувалась заборгованість за вказаними договорами перед ТОВ «Ривс» на суму у розмірі 563029 грн 64 коп. та ТОВ «Ферріт-Д» - у розмірі 390281 грн 02 коп. (а.с.156-157 Том I).

Однак, зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивач допустив заниження податку на прибуток у 2013 році через не включення до складу доходів від операційної діяльності безнадійну кредиторську заборгованість по своїм контрагентам ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», яка утворилась внаслідок визнання останніх банкрутами або припинення їх як юридичних осіб у зв'язку з їх ліквідацією, у зв'язку із чим всупереч п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України занизив показник у рядку 03 Декларацій «Інші доходи» на суму 953311 грн за 2013 рік.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Інші доходи відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК включають суми безнадійної кредиторської заборгованості.

При цьому, підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість, зокрема - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності та заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно пп. 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до частини першої Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як свідчать матеріали справи, згідно з умовами Договору №0201-18 на експедиційне обслуговування від 01.02.2012, укладеним позивачем з ТОВ «Ривс», замовник оплачує послуги експедитора протягом 30 днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Останній акт здачі приймання послуг датований 27.06.2012. Договором поставки №0510-03 від 15.05.2012 передбачено здійснення оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Остання поставка товару, по якому є заборгованість за зазначеним договором мала місце у травні 2012 року - партія товару була поставлена за накладною №3621 від 28.05.2012.

За умовами договору поставки №0501-01 від 01.05.2012 з ТОВ «Ферріт-Д» оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання товару. Остання поставка товару, по якому є заборгованість за зазначеним договором, мала місце у травні 2012 року - партія товару була поставлена видатковою накладною №3365 від 31.05.2012 (а.с.178 Том I).

Тобто, строки позовної давності за зобов'язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості сплинули лише у 2015 році.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем кредиторської заборгованості перед ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» до складу «інших доходів» у 2015 році як безнадійну у зв'язку зі спливом строку позовної давності за зобов'язаннями по вищезазначеним договорам.

На час проведення перевірки, строки проведення розрахунків по договорам з ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даної кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість.

При цьому, зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридичну особу ТОВ «Ривс» на підставі судового рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом 08.01.2013 (а.с.173-174 Том II).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу ТОВ «Ферріт-Д» 01.10.2013 припинено у зв'язку з ліквідацією, правонаступником якого є ПП «Панір» (а.с.181-183 Том I).

Положеннями статті 110 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Статтею 111 ЦК України визначено порядок ліквідації юридичної особи, а саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується,та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що позивач не був повідомлений про ліквідацію його контрагентів ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», вимог про стягнення заборгованості не отримував, а тому не міг здійснити заходи щодо повернення боргу.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 №0000202209.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0000232209 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та СТОВ «Княжицьке» (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №16/07/13 від 16.07.2013, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця зерно жита, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар в кількості 150 метричних тонн +/- 10% в заліковій вазі, який знаходиться на зберіганні в зерновому складі продавця в селі Княжичі Броварського району Київської області на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 100 Том I).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції між позивачем та СТОВ «Княжицьке» позивачем до суду першої інстанції надано копії накладних: №77 від 16.07.2013, №78 від 20.07.2013, №79 від 21.07.2013, №80 від 22.07.2013 (а.с. 101, 103, 105, 107 Том I), податкових накладних на загальну суму 116450 грн: №1 від 16.07.2013, №2 від 20.07.2013, №3 від 21.07.2013, №4 від 25.07.2013 (а.с. 70-73 Том I), товарно-транспортних накладних (а.с. 102, 104, 106, 108 Том I).

Однак, зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивач допустив завищення податкового кредиту за вересень 2012 року в сумі 12500 грн та за липень 2013 року в сумі 23290 грн через те, що безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми по податкових накладних за реквізитами, які не співпадають з даними контрагентів ТОВ «Біотех-3000» (податкова накладна №14 від 11.09.2012) та СТОВ «Княжицьке» (податкова накладна №1 від 23.07.2013).

Тобто, ФГ «Агріатік» віднесено до складу податкового кредиту загальну суму з ПДВ 139749 грн по податковій накладній №1 від 23.07.2013 в сумі ПДВ 23290 грн, отриманої від СТОВ «Княжицьке» (код ЄДРПОУ 32277523), що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом постачальником.

При цьому, з розрахунку фінансових санкцій вбачається, що у зв'язку зі спливом строку позовної давності, за встановлене в Акті перевірки порушення щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми по податковій накладній №14 від 11.09.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Біотех-3000», відповідач фінансових санкцій не застосовував (а.с.19 Том I).

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками Акту перевірки, зважаючи на таке.

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів.

Згідно п. 201.4. вказаної статті податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

При цьому, згідно п. 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через не внесення їх до Реєстру.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Як свідчать матеріали справи, 18.09.2013 Бориспільською ОДПІ на адресу позивача направлено лист №1273/10/15-1 «Про надання інформації», в якому позивачу запропоновано протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту надати письмові пояснення та підтверджуючі документи щодо включення податкової накладної №1 від 23.07.2013, отриманої від СТОВ «Княжицьке» на суму ПДВ 23 290 грн, до податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.62 Том I).

На виконання вимог податкових органів позивачем направлено на адресу відповідача лист №09/25-П від 25.09.2013 з поясненнями щодо виправлення розбіжностей податкових накладних за липень 2013 року та відповідні підтверджуючі документи, а саме: копії податкових накладних на загальну суму 116450 грн, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ від 20.09.2013 №9059113972, додаток №5 до нього від 20.09.2013 №9059114360, реєстр виданих та отриманих податкових накладних від 20.09.2013 №9059112754) (а.с.69-79 Том I).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем копії податкових накладних по взаємовідносинах з СТОВ «Княжицьке» недоліків не мають та порядок їх заповнення відповідає встановленим вимогам норм чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з наданої позивачем копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2013 року, ФГ «Агріатік» податкова накладна №1 від 23.07.2013 відображена в рядку №119 в сумі 116450 грн - ПДВ 23290 грн (а.с.89-99 Том I).

Таким чином, факт отримання позивачем податкових накладних за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з СТОВ «Княжицьке» у липні 2013 року суму ПДВ у розмірі 23290 грн по податковій накладній від 23.07.2013, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000232209 від 10.02.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не у межах та у спосіб наданих йому повноважень, крім того, суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 01 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.