Ухвала суду № 64425956, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20101/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Нововолинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Володимир-Волинська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, не погоджуючись із зазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Укрнафта» подало до Нововолинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області декларацію акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року, в додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до якої задекларовано вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торговельній мережі, у тому числі у мережі громадського харчування: бензини моторні - 2211543 грн 84 коп., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 232283 грн 56 коп.; інші нафтопродукти - 4426122 грн 35 коп., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 1230708 грн 15 коп.; скраплений газ - 293511 грн 94 коп., у тому числі від реалізації товарів комерційного використання - 14902 грн 57 коп.; паливо моторне альтернативне - 33351 грн 26 коп.; вартість підакцизних товарів до оподаткування, зокрема: бензини моторні - 1979260 грн 28 коп.; інші нафтопродукти - 3195414 грн 20 коп.; скраплений газ - 278609 грн 37 коп.; паливо моторне альтернативне - 33351 грн 26 коп. (а.с. 20-23).

Нововолинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за березень 2015 року, результати якої оформлено Актом перевірки від 20 травня 2015 року №520/22.5/135390 (а.с. 13-14).

У вказаному Акті перевірки зазначено про порушення позивачем статей 213, 214, підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 та статті 216 Податкового кодексу України та занижено акцизний податок за березень 2015 року на суму 73 894 грн 71 коп.

На підставі Акта перевірки від 20 травня 2015 року №520/22.5/135390 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000202100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 110 842 грн 07 коп., в тому числі за основним платежем - 73 894 грн 71 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 947 грн 36 коп. (а.с. 11).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин реалізації позивачем спірних обсягів товарів для некомерційного використання, крім того, досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації з акцизного податку, відповідач дійшов висновків про встановлення певних обставин реалізації нафтопродуктів, що мають юридичне значення, а відтак відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тому податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000202100 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин платниками акцизного податку є, зокрема: особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Підпунктом 212.3.11 пункту 212.3 статті 212 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктами 213.2 та 213.3 статті 213 ПК України визначені переліки операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню та які звільняються від оподаткування.

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України закріплено, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з п. 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до п.4.1 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Пунктом 4.11 вказаного Стандарту передбачено, що торговельна послуга - це додаткова діяльність суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Згідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У частині першій ст. 698 Цивільного кодексу України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з частиною першою ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та шостої ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 216 ПК України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» укладено договір поставки від 01.11.2004 № 26-1341в-АЗС з відповідними додатковими угодами до нього (а.с. 37-41).

Зі змісту зазначеного договору, зокрема з п.п.1.1, 2.1, 4.1, та додаткових угод, а п.1.1 додаткової угоди від 12.04.2010 № 8, додатку № 4, вбачається, що сторони домовились про поставку палива (бензину, газу, дизельного палива) на умовах оптової торгівлі за оптовою знижкою. Проведення господарських операцій за вказаним договором підтверджується відповідними актами приймання-передачі (а.с. 42-43).

Операції з вказаним контрагентом були обліковані позивачем як комерційні у додатку 6 до декларації з акцизного податку за березень 2015 року (а.с. 44).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між позивачем і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» здійснено комерційні операції з поставки пального, які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні ПК України, зокрема пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним у даному випадку відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 (справа №К/800/7209/16), від 16.11.2016 (справа №К/800/16660/16).

При цьому, сам по собі договір поставки, який був укладений між позивачем і його контрагентом, за своєю юридичною природою не має на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладений між двома суб'єктами господарювання для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Стосовно протиправності проведення камеральної перевірки, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 названого Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Тобто, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути тільки дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема, правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час проведення камеральної перевірки, за наслідками якої складено Акт перевірки 20 травня 2015 року №520/22.5/135390, досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації з акцизного податку, відповідач дійшов висновків про встановлення певних обставин реалізації нафтопродуктів, що мають юридичне значення, а відтак відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто відповідач діяв протиправно.

Крім того, згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 травня 2015 року №000253314 було повторним протягом 1095 днів, що також свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки позивачем у даному випадку здійснювалась, серед іншого, реалізація пального для комерційного призначення в сумі 73 894 грн 71 коп., відтак висновки акту перевірки є необґрунтованим, а податкове повідомлення - рішення неправомірним та таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, відтак підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 01 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.