Постанова № 6442292, 31.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2009 р.                                                                                 справа № 2а-11919/09/0570

12 год. 30 хв. зал судового засідання № 1

. Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                             Масло І.В.,

при секретарі                                                             Пальчиковій І.Г.,

за участю:

представника позивача                                                  Болберової Я.С., Чебаненка Є.О.,

представника відповідача                                                  Кунда В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьку, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Повного товариства «Ювелірний салон «Сапфір» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені у розмірі 5167,71 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Повного товариства «Ювелірний салон «Сапфір» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені у розмірі 5167,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 8 осіб. З урахуванням вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце. Фактично на підприємстві інваліди не працювали. Тобто, норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів відповідач не виконав.

Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, яка розрахована відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 5025,00 грн.

Оскільки відповідачем станом на 25.06.2009 адміністративно-господарські санкції не сплачені, позивач просив стягнути з Повного товариства «Ювелірний салон «Сапфір» на користь Державного бюджету України вказану суму санкцій, а також пеню за порушення термінів сплати відповідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону та п. 4 Постанови у розмірі 142,71 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що підприємство надавало до уповноважених органів влади інформацію щодо наявності вакантної посади ювеліра для працевлаштування інваліда, але на його звернення була надана інформація про відсутність на обліку інваліда із зазначеною спеціальністю. Таким чином, відповідачем було вжито усіх можливих заходів з метою виконання приписів Закону, у зв’язку із чим відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач – Повне товариство «Ювелірний салон «Сапфір» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 24.12.1997, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 835006 (а.с. 28), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за 24819166 (а.с. 27).

Між сторонам склалися правовідносини, що витікають із Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с. 7), що поданий відповідачем позивачу у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не зазначено, але враховуючи вказані вище вимоги ст. 19 цього Закону на підприємстві має бути створене 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично на підприємстві протягом 2008 року інваліди не працювали.

Згідно ст. 8 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. N 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Крім того, п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем надавалася у 2008 року інформація до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської райадміністрації Макіївської міської ради та Совєтської районної філії Макіївського міського центру зайнятості. щодо наявності вільного робочого місця (вакантної посади) на підприємстві для працевлаштування інваліда за спеціальністю ювелір.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що визначеними органами на підприємство відповідача інваліди не направлялись, що, зокрема, підтверджується листом Управління праці та соціального захисту населення Совєтської райадміністрації Макіївської міської ради № 07-268 від 11.02.2008, та Совєтської районної філії Макіївського міського центру зайнятості № 08/927 від 25.08.2009, з яких вбачається, що інваліди за спеціальністю ювелір не зверталися до вказаних органів з метою працевлаштування, на обліку в цих органах протягом 2008 року такі особи не перебували (а.с. 23, 24).

За таких обставин суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо інформування відповідних органів влади про наявність вільних робочих місць створених для інвалідів, а незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла саме в зв'язку з не направленням органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інвалідів до відповідача.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, оскільки в діях позивача відсутнє порушення у вигляді невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у 2008 році, немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання цього нормативу, і, як наслідок, пені за їх несвоєчасну сплату.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Повного товариства «Ювелірний салон «Сапфір» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені у розмірі 5167,71 грн. - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 31 серпня 2009 року в присутності представників сторін.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.                              

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                                  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                І.В. Масло