Постанова № 6442263, 27.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-2а-1530/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Козаченка А.В.

при секретарі                                                  Шалагіновій М.В.

за участю:

представника позивача Уздеміра А.І.

представників відповідача Ул’яненко О.В., Молчанової Л.Ю.,

Шубських О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Юрт-Індастри»

до Державної податкової інспекції в

Будьонівському районі м.Донецька

про визнання недійсним рішення про

застосування штрафних (фінансових

санкцій)

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій).

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки №2592/22-011/32255342 від 24.12.2008р. за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача за контрактом, укладеним з Компанією «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» (Туреччина) №02-02-08 від 13.02.2008р., щодо нього відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0000202304/0/2736/22-013/32255342/15688/10 від 29.12.2008р., яким до позивача застосовані санкції у розмірі 524 325,01 гривень за порушення ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вважає, що прийняте відповідачем вищевказане рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що при проведенні перевірки та складання відповідного акту за її наслідками, відповідачем не були прийняти до уваги документи, які підтверджують необґрунтованість нарахування позивачу штрафних санкцій, а саме листів про виконання умов контракту або повернення грошових коштів від 28.07.2008р., 15.12.2008р. та відповідей на них, у тому числі і від 19.12.2008р. яким було повідомлено, що вищевказана Компанія визнана банкрутом з доданням копії відповідного рішення, що унеможливлювало виконання умов контракту від 13.02.2008р., однак вищевказані документи не були досліджені перевіряючими і відповідна оцінка їм не надавалася у зв’язку з чим і було прийняте необґрунтоване рішення, яке оскаржується позивачем у судовому порядку. Крім цього зазначили, що відповідно до діючого законодавства, податкові органи у разі перевірки дотримання валютного законодавства мають право здійснювати лише планові або позапланові виїзні перевірки, але відповідачем було проведено невиїзну перевірку, про що зазначено у вищевказаному акті перевірки, хоча при цьому фактично перевірка проводилася за адресою розташування платника податків .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги,просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, позовні вимоги вважали необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, суду надали письмові заперечення відповідно до яких просили у задоволенні позову відмовити з огляду на правомірність дій відповідача під час проведення перевірки позивача та оформлення її результатів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до акту перевірки №2592/22-011/32255342 від 24.12.2008р. (а.с.12-18) стосовно позивача 24.12.2008р. було проведено документальну невиїзну перевірку за контрактом №02-02-08 від 13.02.2008р., укладеним з Компанією «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» (Туреччина), за період з 13.02.2008р. по 24.12.2008р., якою були встановлені порушення ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. із змінами та доповненнями, - підприємством не дотримано законодавчо встановлені терміни розрахунків при здійсненні імпортних операцій за контрактом №02-02-08 від 13.02.2008р. та згідно ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. із змінами та доповненнями, нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД, на підставі якого відповідачем стосовно позивача було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0000202304/0/2736/22-013/32255342/15688/10 від 29.12.2008р. (а.с.11), яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 524 325,01 гривень за порушення ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

13.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри» та Компанією «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» (Туреччина) був укладений контракт №02-02-08 (а.с.6-8) на постачання комплектів будівельної опалубки, строком дії до 18.12.2008р., вартість договору складає 280000 доларів США, умови оплати у вигляді 100% попередньої оплати, умови постачання СІР м.Донецьк. На виконання вищевказаного контракту позивач здійснив на користь Компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» (Туреччина) платіж в розмірі 280000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2008р., прийнятим та проведеним обслуговуючим банком 14.02.2008р. (а.с.10).

Листами №1-П від 28.07.2008р. та №3-П від 15.12.2008р. позивач повідомляв Компанію «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» (Туреччина) про необхідність виконання умов укладеного контракту №02-02-08 від 13.02.2008р. (а.с.19,21), на які отримав відповіді від 31.07.2008р. та від 19.02.2008р. (а.с.20,22):

-          за першим зверненням з інформацією про готування до відправлення товару;

-          за другим зверненням з інформацією про те, що 18.12.2008р. Компанія відповідно до рішення №2008/760 від 18.12.2008р. 1-го основного торгового суду району Кадикєй визнана банкротом у зв’язку з чим не може виконати умови контракту.

Як вбачається із рішення №2008/760 від 18.12.2008р. 1-го основного торгового суду району Кадикєй (Республіка Туреччина) по справі №2008/814, скасована санація компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» і компанія визнана банкрутом з 18.12.2008р. (а.с.24-26).

Відповідно до листа 1-го основного торгового суду району Кадикєй (Республіка Туреччина) від 15.01.2009р. (а.с.65-67) було повідомлено, що 12.08.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри» було подано заяву в Перший основний торговий суд району Кадикєй по справі про банкрутство №2008/814 Компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» про включення у склад кредиторів, у зв’язку із заборгованістю у розмірі 280 000 доларів США, виниклої внаслідок невиконання умов договору №02-02-08 від 13.02.2008р., укладеного між «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри», заява була прийнята та розглянута судом, в подальшому 18.12.2008р. судом було прийняте рішення про банкрутство компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI».

Відповідно до статей 8, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні». На підставі ст. 11 вказаного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР (далі Закон 185),імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

При цьому, частиною 2 статті 4 вищевказаного Закону передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Також зазначено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено, а у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Тобто, як вбачається з вищевказаних правових норм, закріплених у ст..4 Закону 185, перелік судів, в який можливе звернення сторін за зовнішньоекономічним договором за захистом своїх порушених прав і які в ньому зазначені - не обмежений, а лише частково конкретизований, про що свідчить речення "...судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України...". Таким чином, із зазначеного не вбачається обмеження резидента на звернення тільки до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, оскільки поняття суди - в контексті Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" носить загальний характер, під визначення якого, як вважає суд, підпадає і Перший основний торговий суд району Кадикєй (Республіка Туреччина). Вищенаведене підтверджується також і правовою позицією, зазначеною Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.11.2006р. по справі №К-6614/06.

Таким чином, враховуючі обставини, які зазначені у вищевказаному рішенні №2008/760 від 18.12.2008р. Першого основного торгового суду району Кадикєй (Республіка Туреччина) по справі №2008/814, яким була скасована санація компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI», а компанія визнана банкротом з 18.12.2008р., а також інформацію, яка зазначена у листі вищевказаного суду (Республіка Туреччина) від 15.01.2009р. , відповідно до якої зазначено, що 12.08.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри» було подано заяву в цей суд по справі про банкрутство №2008/814 Компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» про включення у склад кредиторів, у зв’язку із заборгованістю у розмірі 280 000 доларів США, виниклої внаслідок невиконання умов договору №02-02-08 від 13.02.2008р., укладеного між «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI» та позивачем, при цьому заява була прийнята та розглянута судом, в подальшому 18.12.2008р. судом було прийняте рішення про банкрутство компанії «YUZBASIOGLU INSAAT SANAYI TAAHHUT VETICARET LTD.STI», суд зазначає, що враховуючи відкриття стосовно контрагента за договором процедури банкротства, позивач правомірно звернувся за захистом своїх порушених прав до вищевказаного суду, при цьому як вважає суд, подання заяви у рамках процедури банкротства за своїм змістом рівнозначне прийняттю до розгляду позовної заяви в порядку позовного провадження у розумінні ст..4 Закону 185.

Вищенаведене призводить суд до висновку про те, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій), прийняте відповідачем стосовно позивача, є необґрунтованим та таким, що прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є порушенням п.3 ч.3 ст.2 КАС України.

Стосовно посилання позивача на ту обставину, що на порушення вимог податкового законодавства відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача за адресою останнього, хоча податкові органи при перевірці дотримання валютного законодавства мають право здійснювати лише планові або позапланові виїзні перевірки, суд погоджується з доводами позивача на підставі вищевказаних положень статей 8, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», але при цьому зазначає, що таке порушення є лише підставою для недопущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а у разі невикористання позивачем цього права та допущення до перевірки, не є підставою для скасування спірного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2, 3 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірного рішення, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрт-Індастри» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про Визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) – задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька №0000202304/0/2736/22-013/32255342/15688/10 від 29.12.2008р.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 27 серпня 2009р. Постанова виготовлена в повному обсязі 31 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.