Вирок № 64419460, 01.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2284/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Крегула М.М., Марчука О.П.,

за участі секретаря судових засідань Головець М.А.,

та учасників судового розгляду: прокурора - Андришина О.В.,

захисника - адвоката Матіко Р.І. та обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/75/17, відомості про кримінальне правопорушення в якому 07 січня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201607000000009, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області Андришин О.В., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції (далі - прокурор),

В С Т А Н О В И В :

вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, із середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення і йому призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину й виконає покладені на нього, передбачені ст. 76 цього Закону наступні обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції ; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили судом першої інстанції не обирався.

Цивільного позову в справі не заявлено.

Речовий доказ : автомобіль марки «ВАЗ-21703 «Пріора», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на штрафмайданчику Тячівського ВП ГУНП у Закарпатській області постановлено повернути ОСОБА_3 як володільцю.

Речовий доказ : автомобіль марки «Шкода Октавія», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, що знаходиться на зберіганні у володільця ОСОБА_5 постановлено повернути ОСОБА_5 як володільцю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 921,60 грн. процесуальних витрат за проведення авто-технічних експертиз.

Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

07 січня 2016 року приблизно о 12-ї годині 50 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21703 Пріора», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись із с. Нижня Апша в напрямку м. Тячів, напроти будинку № 55 вул. Леніна в с. Грушово, діючи всупереч вимог пунктів 1.5, 1.10, 12.3, 14. 2 «а», 14.3 Правил дорожнього руху України, розпочав виконувати обгін невстановленого слідством автомобіля й, при цьому, не переконавшись у безпечності маневру, а саме, що автомобіль марки «Шкода Октавія», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 Чеської республіки, який рухався позаду, під керуванням ОСОБА_5, уже виконував маневр обгону його автомобіля, створив перешкоду для руху водію ОСОБА_5, внаслідок чого останній, не маючи технічної можливості шляхом екстреного гальмування, зупинити керований ним автомобіль, у процесі гальмування допустив зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля марки «ВАЗ 21703 Пріора», яким керував ОСОБА_3, у результаті чого втратив контроль за рухом транспортного засобу, виїхав на ліве узбіччя, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому шийного відділу хребта на рівні 6-7 хребців з повним розривом спинного мозку, забійних ран чола та множинних синців і саден обличчя, гематоми лівого стегна на висоті 52 см від підошвинної поверхні ступні та садна лівої кисті, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть на місці пригоди потерпілого ОСОБА_7.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вказує на те, що вирок суду є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Вважає, що ОСОБА_3 призначено занадто м'яке покарання, що, призначаючи покарання, суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, не навівши у вироку жодних підстав, які б давали можливість такого звільнення. В обґрунтування доводів посилається на те, що судом не враховано, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких. Звільняючи ОСОБА_3 від додаткового покарання суд не врахував, що ОСОБА_3 грубо порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого настала смерть молодої людини, не обговорював питання доцільності призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким за ч. 2 ст. 286 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Під час апеляційного розгляду справи просить дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_8 апеляційні скарги на вирок не подавались.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду : прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просили вирок скасувати, постановити новий, яким обвинуваченому призначити покарання без застосування ст. 75 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки ; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Матіко Р.І., які просили вирок залишити без зміни; дослідивши дані про особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постановлений у справі щодо ОСОБА_3 вирок у частині призначеного покарання та застосування до нього ст. 75 КК України підлягає до скасування з таких підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, учасниками судового розгляду не оспорюється й з урахуванням доводів апеляційної скарги, положень ст. 404 КПК України, колегією суддів висновки суду в цій частині визнаються належним чином вмотивованими і не перевіряються.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що зібрані в справі докази підтверджують винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що вирок суду є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, що призначене із застосуванням ст. 75 КК України ОСОБА_3 покарання є занадто м'яким, колегія суддів визнає обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання вимоги вказаних вище статей Кримінального кодексу України не були дотримані, що при призначенні покарання судом першої інстанції в достатній мірі не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Зокрема, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання місцевим судом не враховано те, що вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, - конкретні обставини, за яких скоєно злочин : ОСОБА_3 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок чого настала смерть молодої людини. Крім того, колегія суддів вважає, що, звільняючи ОСОБА_3 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд не навів у вироку підстав, які б давали можливість такого звільнення.

Указане на переконання апеляційного суду свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 необґрунтовано звільнений від відбування покарання з випробуванням із застосуванням щодо нього вимог ст. 75 КК України, що суд першої інстанції, застосовуючи щодо обвинуваченого положення цієї норми права, належним чином не вмотивував свої висновки.

Колегія суддів вважає, що наведені у вироку місцевого суду обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому матеріальних збитків, не свідчать про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого відповідно до ст. ст. 412, 415 цього Кодексу є підставами для скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання.

Згідно зі ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції, і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання або у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

При оцінці доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд першої інстанції

при призначенні ОСОБА_3 покарання врахував дані про його особу : позитивно характеризуються за місцем проживання, є молодим за віком, до кримінальної відповідальності притягується вперше ; вважає, що місцевим судом обґрунтовано визнано обставинами, що пом'якшують його покарання визнання вини, щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що висновки суду в цій частині апелянтом не оспорюються, тому з урахуванням положень ст. 404 КПК України визнаються доведеними, належним чином вмотивованими й також не перевіряються.

Крім того, при оцінці доводів апеляційної скарги та вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання колегія суддів враховує, що вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, - конкретні обставини, за яких скоєно злочин: ОСОБА_3 допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок чого настала смерть молодої людини, а також дані про особу обвинуваченого - будучи молодим за віком не вживав заходи по працевлаштуванню.

Тому апеляційний суд визнає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк без застосування ст. ст. 75, 76 КК України, яке належить відбувати реально і яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим і пом'якшує призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів також вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити за розміром покарання на строк менший, ніж прокурор просив в апеляційній скарзі.

Крім того, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При прийнятті рішення в частині розміру покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 404 КПК України про те, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових методів медичного або виховного характеру. Відповідно до вказаної норми права, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасовує, подану по справі апеляційну скаргу задовольняє частково й відповідно до ст. ст. 415, 420 КПК України ухвалює новий вирок.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість висновків суду про доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 та, які є безумовною підставою для його скасування із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 412- 414, 420 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасувати.

За ч. 2 ст. 286 КК України обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування обвинуваченим ОСОБА_3 покарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

У решті вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення й на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців із дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк із дня вручення йому копії вироку.

Судді: