Ухвала суду № 64419459, 01.02.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/3400/16-ц

01.02.2017 Провадження № 2/311/57/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В, перевіривши виконання вимог ст.ст.107-126 ЦПК України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпрорудненського індустріального технікуму про зміну дати та причини звільнення й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Дніпрорудненського індустріального технікуму про зміну дати та причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому просить: зобовязати відповідача змінити формулювання причини її звільнення зі 38 КЗпП України на п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України; зобовязати відповідача змінити дату звільнення позивача з роботи з Дніпрорудненського індустріального технікуму з 08.11.2016 року на день набрання законної сили рішення суду; зобовязати відповідача обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 08.11.2016 року по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 05 грудня 2016 року поданий ОСОБА_1 позов залишений без руху, оскільки в порушення ст.119 ЦПК України у позовній заяві чітко не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, чітко не зазначено відповідного нормативно-правового обґрунтування заявлених позовних вимог, не викладено доказів, які підтверджують кожну обставину, предмет позовних вимог та зміст позову носять неконкретний та чітко невизначений характер, зокрема: предмет позовних вимог позивачем викладений як про зміну дати та причини звільнення й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, проте у змісті позову ОСОБА_1 просить: зобовязати відповідача змінити формулювання причини її звільнення з 38 КЗпП України на п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (п.1 змісту), при цьому предмет позову не містить посилання на чітке його викладення у вигляді «про зміну формулювання причин звільнення», всупереч змісту позовних вимог та як того вимагають положення п.2 ч.2 ст.232 КЗпП України.

Також, у змісті позовних вимог (п.1) чітко не зазначено посилання на статтю 38 КЗпП, а лише вказано цифрами «38».

Крім того, у пункті 2 змісту позовних вимог позивач просить зобовязати відповідача змінити дату звільнення позивача з роботи з Дніпрорудненського індустріального технікуму з 08.11.2016 року на день набрання законної сили рішення суду, при цьому у позовній заяві не наведено жодних нормативно-правових обґрунтувань в частині зміни дати звільнення на «день набрання рішенням законної сили» та якими саме правовими нормами це передбачено.

Також, у п.3 змісту позовних вимог позивач просить зобовязати відповідача обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 08.11.2016 року по день фактичного розрахунку, при цьому взагалі не ставить вимог про будь-які стягнення (із зазначенням з кого на користь кого саме), не вказуючи при цьому взагалі суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, не додаючи до матеріалів позовної заяви належних та достовірних розрахунків розміру середньомісячної (середньоденньої) заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Також, належних правових обґрунтувань позовних вимог в частині стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, у позові не наведено, посилань на певні правові норми чинного КЗпП України, позовна заява не містить, в якій до того ж не зазначено, коли саме було здійснено з позивачем розрахунок при звільненні та чи були порушені строки розрахунку, оскільки положення ст.117 КЗпП України, які регулюють відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, вказують на те, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, змістом чинного ЦПК України не передбачено предявлення позовних вимог у цивільному судочинстві з таким їх викладенням як «зобовязання відповідача вчинити певні дії», що можливо лише в адміністративному судочинстві, яке регулюється положеннями КАС України.

Також у змісті позовних вимог, позивачем взагалі не ставиться питання про скасування наказу про звільнення (із зазначенням номеру та дати), який вона вважає незаконним.

Також, з незрозумілих причин у змісті позову (п.4) позивач просить витребувати від відповідача довідку про розмір середньої заробітної плати позивача, однак викладення подібних клопотань безпосередньо у змісті позову є порушенням норм чинного ЦПК України, оскільки зазначені клопотання оформлюються безпосередньо у вигляді окремої заяви та заявляються сторонами безпосередньо в судових засіданнях до початку розгляду справи по суті, відповідно до вимог ст.ст.133,134 ЦПК України, а не викладаються у змісті позову.

Зі змісту позовної заяви є неоднозначним, що саме є предметом спору між сторонами і у який спосіб позивач вважає за необхідне поновити його порушені трудові права. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про незаконність наказу про звільнення та просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2016 року по день фактичного розрахунку (який є взагалі невизначеним), проте в позовних вимогах не вимагає поновити її на роботі, а просить лише змінити формулювання причин звільнення, що не передбачає поновлення між сторонами трудових відносин. Зі змісту позовних вимог (п.2) вбачається, що позивач не погоджується не лише з підставами, за яких відбулося звільнення, а й оспорює також дату звільнення (припинення між сторонами трудових відносин), натомість в обґрунтуванні позову зазначене протилежне.

Не конкретизованими є і позовні вимоги про зобовязання здійснити виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2016 року по день фактичного розрахунку (а не по дату винесення судом рішення по справі), оскільки не розкрито змісту цих вимог. З огляду на принцип диспозитивності цивільно-правових відносин саме на позивача покладається обовязок зазначити розмір таких вимог та спосіб їх розрахунку. При цьому в позові не зазначено, коли саме відповідач здійснив виплату позивачеві сум, належних йому при звільненні.

Таким чином, позивач має визначитись з підставами його звернення до суду і уточнити позовні вимоги.

Крім того, у колі осіб, які беруть участь у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача не зазначений керівник Дніпрорудненського індустріального технікуму як посадова особа, уповноважена на розірвання трудових договорів, укладених з найманими працівниками, та відповідно, в порушення вимог ст.120 ЦПК України, до матеріалів позову не долучені копії позовної заяви з додатками по кількості осіб, які беруть участь у справі.

Також, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.80 ЦПК України позивачем не визначена ціна позову.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК до позовної заяви додається документ про сплату судового збору Ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог (п.10 ч.1ст. 80 ЦПК України).

Передбачені ст.5 Закону України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору не стосуються вимог про зміну формулювання причин звільнення, а відтак за цими вимогами позивач має сплатити судовий збір.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Враховуючи, що в позовній заяві заявлено вимогу немайнового характеру (зміна дати та формулювання причин звільнення), то сплаті підлягає судовий збір в розмірі 551,20 грн., проте до матеріалів позовної заяви оригіналу платіжного документу про оплату судового збору при предявленні даного позову до суду, позивачем не долучено. Будь-яких належних документів на підтвердження наявності підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору в цій частині заявлених позовних вимог (немайнового характеру), до матеріалів позовної заяви не додано.

Таким чином, позивач має сплатити судовий збір та надати суду оригінал квитанції. Оплату судового збору позивачеві належить здійснити за реквізитами на належний розрахунковий рахунок № 31217206700044 банк ГУДКСУ в Запорізькій області, одержувач коштів УК у Василівському районі; МФО 813015; код отримувача (ЄДРПОУ) 38025519 (п.1.2).

Ухвалою суду від 05 грудня 2016 року позивачеві ОСОБА_1 судом був наданий строк для усунення недоліків, зазначених в установчій частині ухвали. Для усунення недоліків поданої заяви позивачу був встановлений пятиденний строк з дня отримання ним копії ухвали. Повторно направлена судом на адресу позивача копія ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 05.12.2016 року позивачем ОСОБА_1 отримана 17 січня 2017 року, про що свідчить поштове повідомлення про отримання копії даної ухвали суду.

У встановлений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки позивачем не усунені, жодних документів на усунення викладених в ухвалі суду недоліків, до теперішнього часу суду позивачем не представлено, на виконання ухвали суду від 05 грудня 2016 року уточнена позовна заява із чітким визначенням предмету та змісту заявлених позовних вимог на адресу суду не надійшла, оригінал квитанції про оплату судового збору в сумі 551,20 грн. до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено.

Таким чином, у встановлений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки позивачем не усунені,

Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України, якщо позивач згідно з ухвалою суду у встановлений судом строк не виконає вимоги, зазначені статтями 119,120 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст. 121, ст.ст. 210, 293 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпрорудненського індустріального технікуму про зміну дати та причини звільнення й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2