Рішення № 64419038, 26.01.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1541/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 02.03.2007 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 19000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" (надалі - ОСОБА_2), про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ ТІриватБанк", який додається до позовної заяви.

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь- якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання І банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений.

Однак разом із позовною заявою позивачем було подане клопотання про розгляд справи за його відсутності із зазначенням, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання повторно не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином.

Відповідач подала до суду письмові заперечення від 15.03.2016 року за яким просить суд відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог за наступних підстав.

Відповідач зазначила, що дійсно нею було оформлено у позивача кредитну картку з лімітом зняття коштів не більше 19 000,00 грн.

03.03.2015 року без її відома та дозволу невідомими особами через установу позивача з її кредитної картки було знято 18 370,00 грн. та перераховано на невідомий (невідомі) їй рахунок (рахунки).

З цього приводу за її зверненням порушено кримінальне провадження за ст. 190 ч. 3 КК України та визнано відповідача потерпілою стороною по справі, тобто, коштів у позивача по кредитній картці нею так і не було отримано.

Неодноразові звернення до позивача на які рахунки ним перераховані кошти з її картки відповіді не отримані, з посиланням на банківську таємницю.

Незважаючи на фактичні обставини, позивач в односторонньому порядку не надавши відповідачу кошти здійснив абсурдні та надумані власні розрахунки в яких видумав для неї заборгованість.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.03.2007 року ОСОБА_1 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 19000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" (надалі - ОСОБА_2), про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ ТІриватБанк", який додається до позовної заяви.

17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_2 керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь - якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання І банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Наданою суду довідкою (а.с. 46) підтверджується, що відповідачеві видавалися наступні картки: 26257607293840 із терміном дії до 01.09; 26259612074922 із терміном дії до 03.10; 5457052953068421 із терміном дії до 02.13 та 5211537338767762 із терміном дії до 11/16.

Як вбачається з наданої суду представником позивача виписки за період з 01.01.1999 року по 30.03.2016 року по ОСОБА_1 (а.с. 47-53) відповідач активно користувалася наданими їй картками.

Згідно квитанції 03.03.2015 року о 12:23:28 у терміналі 303742 із останньої картки відповідача було здійснене перерахування коштів на рахунок 516930******1344 у сумі 14145,00 грн.

Згідно квитанції 03.03.2015 року о 12:27:00 у терміналі 303740 із останньої картки відповідача було здійснене перерахування коштів на рахунок 516930******1344 у сумі 3035,00 грн.

При оформленні кредиту заяву на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати. а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те. що Заява. Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають на підставі договору або правочину. Пунктами 6.1 і 6.10 Умов та правил банківських послуг, які є частиною кредитного договору, передбачені наступні обов'язки клієнта: не передавати Карги. ПІНи третім особам, не використовувати карти чи нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором чи суперечливим законодавству (п. 6.1); вживати заходів по запобіганню втрати (викрадення) Карг, ГІИНа (персонального ідентифікаційного номера) чи інформації, нанесеної на карту і магнітну полосу, чи їх незаконного використання (п. 6.10).

Згідно Постанови ІІБУ від 19.05.2005 р. «Про затвердження Положення про порядок гмісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» п. 3.15 держатель платіжної картки зобов'язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу отримуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм карграхунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем.

Слідством, на основі ЄРДР № 12015070170000520 було встановлено, що Відповідачка надала відомості щодо номеру карти невідомій особі, в телефонній розмові, чим порушила умови договору, а саме пунктів 6.1 і 6.10 Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 8.4. Умов і правил надання банківських послуг: «Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмового звернення Держателя про блокування коштів на Картрахунку і за всі операції, що не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Карти в СТОП-ЛИСТ Платіжної системи."

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України в справі № 6-71цс15, викладеній у постанові від 13 травня 2015 року, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності.

Дійсно, як зазначено у статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

При цьому п. 1, 2, 6-9 розділу VI. Загальні вимоги до безпекиздійснення платіжних операцій та управління ризиками Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банку України05.11.2014 № 705 встанволено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається.

Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов'язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН.

Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У даному випадку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 03.03.2015 року повідомила невідомій особі яка зателефонувала їй з невідомого номеру останні чотири цифри із кредитної картки, наслідком чого у цей же день стало зняття невідомими особами грошових коштів з її картки в сумі 18370,00 грн., що було повідомлено Ужгородським районним відділом УМВС України в Закарпатській області за листом від 13.07.2016 року № 4547/СВ, тобто дії відповідача призвели до втрати і незаконного використання іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відтак відповідальність за такі операції несе відповідач.

Як зазначено в ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобовязань передбачених договором, зокрема є сплата неустойки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними і допустимим доказами, що станом на 31.12.2015 року відповідач має заборгованість у сумі 32769,30 грн. перед позивачем, яка складається з наступного:

18353,61 грн. заборгованості за кредитом;

11679,06 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом;

700,00 грн. заборгованості за пенею та комісією;

А також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. штраф (фіксована частина);

1536,63 грн. штраф (процентна складова).

Проте, як зазначено у правовій позиції, яка була викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15 цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя

статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У 8.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні позичальником строку платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Тобто сторонами у договорі штрафні санкції передбачені також за порушення позичальником строків платежів, що відповідно до вищезазначеної правової позиції Верховного Суду України та наведених вимог закону є неприпустимим, оскільки є подвійною відповідальністю за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. штраф (фіксована частина);

1536,63 грн. штраф (процентна складова).

є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності із статтею 88 ЦПК України витрати із сплати судового слід покласти на відповідача, оскільки вони сплачені позивачем у мінімальному розмірі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054, 1073 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Худльово, вул. Підгірна, буд. 40, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість по кредитному договору б/н від 02.03.2007 року станом на 31.12.2015 року у сумі 30732,67 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять дві гривні 67 копійок), яка складається з наступного: 18353,61 грн. заборгованості за кредитом; 11679,06 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 700,00 грн. заборгованості за пенею та комісією.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Худльово, вул. Підгірна, буд. 40, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570, витрати із сплати судового збору в сумі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3