Рішення № 64418765, 01.02.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/673/2017

Номер справи 243/294/17-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

«01» лютого 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засіданняКаліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 19 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Словянського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 2013 року по 03 листопада 2016 року. Від цього шлюбу вони мають дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина зареєстрована за її адресою та мешкає із нею. Відповідач в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дитини не бажає.

Згідност. 180 Сімейного кодексу Українибатьки зобовязані утримувати дитину (дітей) до досягнення ним (ними) повноліття.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на її користь, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця та до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття. А також стягнути з відповідача, ОСОБА_2, на її користь понесенні нею витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 200 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, хоча про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. 01 лютого 2017 року надала до суду Заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с.12).

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи (а.с.10). Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним не отримується (а.с.11).

У відповідності до ч.5ст. 74 ЦПК України« У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцямза адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємцівза адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином».

Відповідно дост. 77 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1ст. 224 ЦПК Українивирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не зявився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першоїстатті 224 ЦПК Українивважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги щодо стягнення витрат за надання юридичної допомоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Заочним рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2016року, шлюб зареєстрований 31 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Як вбачається з наданої копії Свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 матірю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.5).

Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, що підтверджується Довідкою виданою Комітетом мікрорайону ЖЕУ № 3 м. Словянська від 05 січня 2017 року (а.с.4).

Відповідач добровільну матеріальну допомогу не надає, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9ст. 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ізст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них. хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2. Зст. 181 СК України).

Відповідно до розяснень п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу Україниаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки інших стягнень він не має, матеріальне становище дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також з урахуванням вимог ч.2ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. - у твердій грошовій сумі.

На підставіст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту предявлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.1ст. 79 СК Україниаліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Тобто аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з 17 січня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Що стосується відшкодування витрат у розмірі 200,00 гривень, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до п.47 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»

- Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/ 2013).

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-У1 «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом ( стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-У1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору ( статті 12, 42, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Так, Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-IY «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також данні щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Однак позивачем не були документально підтверджені понесені нею витрати на правову допомогу у сумі 200,00 гривень, не надані розрахунки вказаних витрат, суд позбавлений можливості визначити розмір компенсації за надання правової допомоги, а тому у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити через їх недоведеність.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина другаст. 88 ЦПК)».

Відповідно дост. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

ЗгідноЗакону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІпрожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року складала 1600,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3,10,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.141,180,182-184,191 Сімейного кодексу України, п. 10 ст.5, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»,Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки селища Миронівський міста Дебальцеве Донецької області, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання малолітньої дитиниОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 січня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, інші дані суду невідомі, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок грн. 00 коп.) до державного бюджету коштів, отримувач коштів Словянське УК/Словянськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, кодкласифікації доходів бюджету22030001.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_4