Ухвала суду № 64418313, 31.01.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 1-кп/235/141/17

Справа № 235/5683/16-к

У Х В А Л А

про відмову в зміні запобіжного заходу

31 січня 2017 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

суддів Клікунової А.С., Стоілової Т.В.

при секретарі Димитрієвій О.А.

за участю прокурора Демидова В.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4.,ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки не може погодитись з тривалим існуванням одних і тих ризиків, зазначених в ухвалах слідчих суддів та суду, які б давали підстави на даний час застосовувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та вважає, що менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечував би виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігав би ризикам, передбаченим cт. 177 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує наступним:

-жодний ризик у усному клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором в суді не доведений, не підтверджений доказами та не обгрунтований в ухвалах суду. Так, судом наведений наче б то наявний ризик можливості проведення ОСОБА_2 злочинної діяльності, так як ним скоєно злочин у складі злочинної організації. А в свою чергу, можливість продовження злочинної діяльності свідчить про можливість обвинувачених ухилитися від суду. Однак, з яких фактичних даних суд зробив висновки про існування таких можливих ризиків, на чому базуються наведені припущення, в ухвалі не зазначено.

-також в клопотанні прокурора, відсутні, підтверджені документально дані та відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, чи тем більше під домашнім арештом, порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки та займатиметься злочинною діяльністю. Клопотання слідчого, заявлене в судовому засіданні, як і ухвала суду містить лише посилання на вказані вище ризики, при цьому вони не підтверджені жодними достатніми та необхідними доказами, що становлять необхідний критерій та умову для обраннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (продовження строку тримання під вартою).

Таким чином, фактично не доведено та реально не можуть існувати доводи, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки за весь час провадження у кримінальній справі обвинувачений перебував під вартою та не відмовлявся від виконання тих чи інших процесуальних рішень слідчого чи суду. Так само не має відомостей та доказів на підтвердження намірів ОСОБА_2 на вчинення на волі злочинних дій, окрім можливого припущення, яке не підтверджене достатніми, необхідними та перевіреними відомостями та документами, встановленими під час досудового слідства. Крім цього, висловлювати припущення про можливість скоєння ОСОБА_2 інших злочинів було може і можливо, як щоб він мав судимості за скоєння інших злочинів, то б то мав до цього схильність, але ОСОБА_2 проблем із законом не мав, а його вину в інкримінуємих злочинах в даному провадженні ще стороні обвинувачення треба довести, а тому нема підстав навіть для припущення, що ОСОБА_2 будучи не під вартою, може вчинити інший злочин, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі зможе забезпечити можливість ОСОБА_2 ухилятися від явки до суду.

Крім цього, судом не було досліджено та наведено жодних обставин, відомостей та доказів, що свідчать про можливість з боку обвинуваченого ухилитися від судового розгляду справи або перешкоджати встановленню істини у справі, оскільки ввесь час провадження досудового слідства ОСОБА_2 перебував під вартою, а тому не можна довести вказані вище юридичні факти, оскільки вони просто не існували в дійсності.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім'ю, на утримані неповнолітню доньку, забезпечений житлом, має сімейний бізнес, на попередньому місті роботи - ПАО «Ш/У Покровске», зарекомендував себе з позитивної сторони, а тому просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, зобов'язавши ОСОБА_2 не спілкуватися зі свідками та з'являтися за викликом до суду.

Колегія суддів, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав клопотання свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_1, який також підтримав клопотання, захисника ОСОБА_5 , який вважає клопотання обґрунтованим та просив задовольнити, захисника ОСОБА_3, який також підтримав клопотання, зазначивши, що жодних доказів наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України немає, він не судимий, а тому не схильний до вчинення злочинів, суд, продовжуючи запобіжний захід, не в повному обсязі оцінив неможливість обрання іншого запобіжного заходу, приходить до наступних висновків.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 лютого 2017 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

На думку, колегії суддів застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті застосування запобіжного заходу, що визначена ст..177 КПК України. При вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою були враховані в сукупності обставини, що передбачені як ст..177 КПК України, так ст.178 КПК України, і зроблено висновок щодо неможливості більш м`яким запобіжним заходом, зокрема у вигляді домашнього арешту, про застосування якого ставить питання захисник, запобігти ризикам.

На момент розгляду зазначеного клопотання, суду не надано беззаперечних доказів, що такий запобіжний захід, що застосований до обвинуваченого, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі судового розгляду.

Надавати оцінку доведеності провини обвинуваченого під час судового розгляду , щодо відсутності яких зазначила сторона захисту, суд не має можливості і повинен це зробити в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, яким і закінчується судовий розгляд.

На підставі викладеного керуючисть ст..ст.177, 178, 201, 331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді