Ухвала суду № 64418152, 30.01.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4510/16-к

1-кс/264/74/2017

У Х В А Л А

30.01.2017 м. Маріуполь

Слідчий суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Даглі Є.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання ОСОБА_2 про часткове скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

26 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про часткове скасування арешту майна та зміну способу накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ПАТ «Азовмаш», в обґрунтування якого зазначила, що раніше за ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «Азовмаш» шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахунках, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обовязкових платежів до державного бюджету. При винесені ухвали на думку заявника не були враховані інтереси працівників ПАТ «Азовмаш», на захист яких був направлений арешт майна у рамках кримінального провадження. Зокрема не були враховані інтереси ОСОБА_2, на користь якої було видано судовий наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі, та примусове виконання якого внаслідок існування арешту на рахунках видається неможливим. Накладення арешту судом у теперішній спосіб унеможливлює отримання заробітної плати заявником за винесеним рішенням суду та порушує законні права на отримання належної заробітної плати. У звязку із цим просить частково скасувати ухвалу від 08.08.2016 року з урахуванням ухвали від 04.11.2016 року шляхом ї зміни, виклавши визначення способу арешту наступним чином: накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на всіх розрахункових рахунках Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» із забороною розпоряджатися цими грошовими коштами, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахунках, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та стягнення заробітної плати за виконавчими документами, обовязкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок, а також одночасно сплачувати вартість банківських послуг за ці операції.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказував про відсутність достатніх підстав у ОСОБА_2 для звернення до суду через відсутність у неї статусу заявника або потерпілого за кримінальним провадженням.

Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2016 року накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «Азовмаш» та відкритих у ПАТ «ПУМБ», АТ «ОСОБА_3 МКБ», ПАТ «Сбербанк» та АТ «Ощадбанк» із забороною розпоряджатися цими грошовими коштами, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахунках, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок.

Пізніше ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 листопада 2016 року за клопотанням ПАТ «Азовмаш» частково скасовано арешт з рахунків у частині надання можливості ПАТ «Азовмаш» при виплаті заробітної плати працівникам підприємства одночасно сплачувати вартість банківських послуг за ці операції.

Вказані ухвали були спрямовані на забезпечення можливості підприємством ПАТ «Азовмаш» здійснювати виплату заробітної плати своїм працівникам.

Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 2 ч.1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Разом із цим, згідно абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно представлених ОСОБА_2 документів вбачається, що на її користь було видано судовий наказ Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15.08.2016 року про стягнення з ПАТ «Азовмаш» заборгованості з виплати заробітної плати та за постановою державного виконавця розпочато примусове виконання рішення суду. Проте листом керівника Кальміуського ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_2 було проінформовано про неможливість примусового виконання рішення суду, проведення виконавчих дій, зокрема примусового списання з банківських рахунків боржника грошових коштів, та стягнення заробітної плати через існування раніше накладеного арешту за ухвалою слідчого судді від 08.08.2016 року.

За таких обставин слідчий суддя не погоджується із доводами прокурора щодо відсутності у ОСОБА_2 компетенції за зверненням із подібним клопотанням, оскільки рішенням суду про стягнення заробітної плати по суті було констатовано перебування у власності відповідача ПАТ «Азовмаш» грошових коштів заробітної плати ОСОБА_2, яка є власником своїх коштів, які до того ж є законним джерелом до існування. Частиною 1 статті 174 КПК України встановлено, що арешт з майна також може знято за клопотанням іншого власника або володільця майна. Так у своєму рішенні Європейський суд з прав людини від 1 червня 2006 р. у справі «Федоренко проти України» (Справа щодо права на вільне володіння майном) дійшов до висновку, що заявник мав щонайменше «законні сподівання» на дохід і це сподівання може вважатися «майном» у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Також Європейський суд дійшов висновку, що в цій справі мало місце непропорційне втручання у мирне володіння своїм майном, а отже, було порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення та практика Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

З урахуванням вказаної позиції Європейського суду з прав людини не отриманий дохід (заробітна плата) вважається майном, а позивач його законним власником навіть попри відсутність майна (грошових коштів) у фактичному володінні.

За таких обставин ОСОБА_2 має достатні повноваження та підстави для звернення до суду із клопотання про зняття арешту з майна.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України при накладенні арешту суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З огляду на мету накладення арешту, яка спрямована на захист прав та законних інтересів працівників, неможливість стягнення заборгованості по заробітній платі в рамках виконавчого провадження не відповідає завданням кримінального провадження, яке на даний час зупинено, та буде становити непропорційне втручання у мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вказані положення щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності, а також з огляду на те, що існуюча редакція арешту майна унеможливлює примусове стягнення за виконавчими документами заробітної плати, враховуючи мету арешту у кримінальному провадженні і недопустимість обмеження трудових прав працівників на своєчасну оплату праці, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання та скасувати раніше накладний арешт в частині стягнення заробітної плати за виконавчими документами.

Керуючись ст. 170 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_2 про часткове скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2016 року на грошові кошти, що знаходяться на усіх розрахункових рахунках Публічного акціонерного товариства «Азовмаш», у тому числі, відкритих у ПАТ «ПУМБ», АТ «ОСОБА_3 МКБ», ПАТ «Сбербанк» та АТ «Ощадбанк», у частині надання можливості стягнення заробітної плати за виконавчими документами в ході примусового виконання рішень судів.

Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Іллічівського

районного суду м. Маріуполя: ОСОБА_1 Д. В.