Ухвала суду № 64416922, 26.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1192/17;

в справі 760/10832/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2017 суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про відшкодування в сумі 5855 грн. отримані неправомірним шляхом з урахуванням 3600 грн. моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь суму в розмірі 5855,00 грн., як понаднормово сплачені за колишніх господарів які жили і не платили, та 3600 грн. як моральну шкоду.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивачем не зазначено до якого саме суду він подав свій позов.

Окрім того, відповідно до п.п. 3, 5, 6 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Із аналізу ст. 119 ЦПК України вбачається, що зміст позовної заяви фактично повинен складатися із а) вступної, б) мотивувальної та в) прохальної частини, а також з додатку до позовної заяви та повинен бути підписаний особою, яка її подає.

Позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.

Позивачем не зазначено які його права порушуються, оспорюються або не визнаються відповідачем в частині стягнення з останнього відшкодування, не зазначено якими доказами підтверджуються вимоги про стягнення відшкодування в сумі 5855 грн., отриманих відповідачем неправомірним шляхом, не надано розрахунок, з якого він виходив, пред'являючи дану вимог.

За таких обставин позивачу необхідно навести обґрунтування позовних вимог, надати розрахунок, зазначити докази на підтвердження кожної обставини, на яку він посилається, як на підставу своїх вимог.

Також, ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги: майнову та немайнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.

Вивчивши матеріали позову було встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 540 грн. та 551,20 грн., що підтверджується квитанціями №96 та №95 від 16.12.2016 відповідно.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено на 2016 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами

Як вбачається з позовної заяви, всупереч вищезазначених положень законодавства, позивачем в повній мірі не сплачено судовий збір, а тому позивачу слід доплатити судовий збір за заявлені ним вимоги в розмірі 11,20 грн. та надати суду відповідне підтвердження доплати судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивачів і надає їм строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" про відшкодування в сумі 5855 грн. отримані неправомірним шляхом з урахуванням 3600 грн. моральної шкоди - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: