Ухвала суду № 64415303, 31.01.2017, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/488/17

1-о/705/8/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Умань

Головуючий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Мазуренко Ю.В., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року ОСОБА_1 був засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст.69,93п.п. «а», «г», «і» ст. ст. 142 ч. 3 (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.09.2004 року касаційні скарги засуджених, у тому числі касаційна скарга ОСОБА_1 були залишені без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року, щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було залишено без зміни.

19.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Черкаської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28.12.2016р. заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року за нововиявленими обставинами повернуто заявнику ОСОБА_1 та розяснено йому право звернутися із вказаною заявою до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

30.01.2017 року до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В своїй заяві ОСОБА_1 вказує, що: «…дана заява стосується міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі, обраної мені судом по обвинуваченню за ст. 93 КК України 1960 року. Вважаю, що таке покарання є неправосудним та потребує перегляду…». ОСОБА_1 в заяві вказує, що покарання не відповідає ст. 3 Європейської конвенції із захисту прав і основних свобод людини. В своїй заяві ОСОБА_1 просить суд: « Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року в частині міри покарання щодо мене змінити та призначити покарання у виді пятнадцяти років позбавлення волі…».

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, суддя вважає, що воно підлягає поверненню заявнику із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів заяви, вирок Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року набрав законної сили 16.09.2004 року, а ОСОБА_1. є особою, яка має право на подання такої заяви.

Проте, згідно з вимогами ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Статтею 464 КПК України, передбачені підстави повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, одною з яких є, коли така заява подана після закінчення строків, передбачених ст. 461 КПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Зазначена заява про перегляд за нововиявленими обставинами цього вироку надійшла на адресу суду та зареєстрована в канцелярії суду 30.01.2017 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення про перегляд судового рішення, при цьому, суд не знаходить підстав для його поновлення.

Крім того, відповідно до ст. 462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повинні зазначатися обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а також обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Як вбачається зі змісту заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року за нововиявленими обставинами, в ній зазначаються обставини, які були суду та йому відомі на момент розгляду справи, крім того вони стосуються фактично призначеної міри покарання та не містять обґрунтованих обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

Також, в заяві переважають не доводи щодо підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а доводи щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, та зміни міри покарання.

ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду України із заявою, в якій ставив питання про внесення подання про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року з підстав передбачених п.2 ч. 1 ст. 400-4 КПК України та призначення покарання обмеженого певним строком позбавлення волі. У вказаній заяві ОСОБА_1, у тому числі посилається на рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 року № 11-рп/99.

За результатами розгляду касаційних скарг засуджених, в тому числі касаційної скарги ОСОБА_4, 16.09.2004 року Верховним Судом України було винесено ухвалу, відповідно до якої касаційні скарги засуджених, у тому числі касаційна скарга ОСОБА_1 були залишені без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року, щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було залишено без зміни. В тому числі, в ухвалі Верховного Суду України вказано:

«…Твердження у касаційних скаргах про необґрунтованість призначення засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді довічного позбавлення волі безпідставні.

Рішення суду про призначення цим особам покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам закону…»

Посилання засудженого ОСОБА_1на те що, після рішення Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29.12.1999 року до нього не могло бути застосоване покарання у вигляді довічного позбавлення волі, суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року№ 1-рп/2011 дано тлумачення положенням Кримінального кодексу України1960 року із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" від 22 лютого 2000 року№ 1483-III, якими смертну кару як вид кримінального покарання було замінено довічним позбавленням волі, у взаємозв'язку з положеннямистатей 3,8,частини першої статті 58,пункту 22 частини першої статті 92,частини другої статті 152 Конституції України,статті 73Закону України "Про Конституційний Суд України", частини другої статті 6 Кримінального кодексу України 1960 року,частини другої статті 4,частини першої статті 5Кримінального кодексу України 2001 року про те, що їх треба розуміти як

такі, що пом'якшують кримінальну відповідальність особи і мають зворотну дію в часі, тобто поширюються на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України".

Також, у цьому ж рішенні Конституційний Суд України відзначив, щоЄвропейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п'ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушеннямстатті 7Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах "Алакрам Хумматов проти Азербайджану" від 18 травня 2006 року, заяви № 9852/03, № 13413/04,"Ткачов проти України"від 13 грудня 2007 року, заява № 39458/02).

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК України.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2,3 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку підтверджені матеріалами розслідування.

Суддя вважає, що доводи заявника про наявність у його справі нововиявлених обставин не узгоджуються з положеннями цієї статті КПК України.

Так, доводи заявника, якими він обґрунтовує свої вимоги про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року щодо нього за нововиявленими обставинами, не можуть бути підставою для перегляду вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами, оскільки питання, які порушує засуджений в своїй заяві, були відомі під час розгляду справи судами, а тому не є нововиявленими обставинами.

Згідно ч.3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу. При цьому копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й усіма доданими до неї матеріалами.

Таким чином, оскільки заява ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року за нововиявленими обставинами не оформлена згідно вимог, передбачених ст. 462 КПК України, то вона підлягає поверненню заявникові з усіма доданими до неї матеріалами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 429, 460, 462, 464 КПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2002 року за нововиявленими обставинами повернути заявникові.

Розяснити заявнику його право на повторне звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після оформлення її відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Мазуренко