Рішення № 64414911, 19.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22 -ц/790/137/17 Головуючий 1 - інст. - Букреєва І.А.

Справа № 643/19720/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія -відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Малінської С.М.,

за участю секретаря Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Страхова компанія Україна» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь з відповідача суму, що складає: франшиза - 500 грн., оплату за складання позовної заяви - 500 грн. 00 коп., моральну шкоду - 24360 грн., а також витрати по сплаті судового збору - 487 грн. 20 коп., за оплату послуг адвоката за представництво інтересів позивача у суді - 2000 грн.; за відправлення телеграми відповідачу - 60 грн. 98 коп , а разом просив стягнути 27908 грн., які завдані пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( далі -ДТП).

В обгрунтування позову ОСОБА_4 посилався на те, що 01.10.2014 року в ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_5, був пошкоджений належний йому автомобіль НОМЕР_1. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 р. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП .

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 як власника наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія Україна». За даним договором страхування спор між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія Україна» вже вирішувався судом, про що свідчить рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року.

Під час ДТП і після цього він відчував і продовжує відчувати моральні страждання, які викликані хвилюванням від того, що сталося, оскільки він знаходився в автомобілі, а також неможливістю користуватися автомобілем протягом тривалого часу, що змінило уклад його життя, призвело до того, що він не міг приділяти належної уваги рідним та близьким, був змушений ремонтувати автомобіль, вирішувати у судовому порядку питання відшкодування спричиненої шкоди.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав тільки в частині відшкодування розміру франшизи, заперечував проти задоволення позову в іншій частині.

Розгляд справи відбувся за відсутності представника ПрАТ «Страхова компанія Україна».

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 червня 2016 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 серпня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 500 грн. та 243 грн. 60 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 24360,00 грн., а також витрат зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 487,20 грн. витрат з оплати послуг адвоката за представництво його інтересів в суді в розмірі 2000,00 грн., за складання апеляційної скарги в розмірі 300,00 грн., за відправку телеграми відповідачу про виклик до спеціаліста товарознавця в розмірі 60,98 грн., та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що під час ДТП і після того він відчував і продовжує відчувати моральні страждання, пов'язані з хвилюванням від того, що відбулося, оскільки він знаходився в автомобілі. Крім того, в автомобілі знаходився його неповнолітня дитина, за життя і здоров'я якої він дуже хвилювався і змушений був звернутися до фахівця та пройти курс лікування. Протягом тривалого часу він не міг користуватися автомобілем, що порушило звичний уклад його життя. Він лікар-хірург, його робочий день не нормований, коли операції закінчувалися пізно він з ускладненнями діставався дому. Багато нервів та зусиль відібрали клопоти, пов»язані з ремонтом автомобіля та вирішенням у суді питань про відшкодування матеріальної шкоди.

З часу ДТП минуло більш ніж півтора року. Відповідач в суді проти стягнення франшизи та судового збору не заперечував, проте суд цього не врахував і стягнув тільки половину судового збору. При цьому судом не були досліджені і перевірені обставини справи, не враховані роз»яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди».

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що в результаті пошкодження автомобіля він зазнав моральних страждань. У зв'язку з чим відмовив й у стягненні судового збору за ці позовні вимоги. Суд також вважав недоведеними витрати, понесені ОСОБА_4 на правову допомогу.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи в дорожньо-транспорній пригоді, яка сталася 01.10.2014 р. з вини відповідача ОСОБА_5, був пошкоджений належний ОСОБА_4 автомобіль KIA CEED, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 р. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника автомобіля «Шевролет Авео», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія Україна».

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 липня 2015 року з ПрАТ «Страхова компанія Україна» на користь ОСОБА_4 стягнуто матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля за виключенням франшизи і витрат, понесених при зверненні з позовом і підготовки документів. Це рішення набрало законної сили і звернуто до виконання.

Зазначені обставини не оспорювалися представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95р.№4 (із змінами та доповненнями) відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення. Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Як роз»яснено у п. 4 вказаної Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Наявність причинного зв'язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і моральною шкодою дає можливість визначити суб'єкта її відповідальності та її межі, тобто особа має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана саме її поведінкою.

Колегія суддів вважає, що сам факт пошкодження належного позивачу транспортного засобу, який має значну вартість, відсутність можливості користуватися автомобілем значний час, порушило звичайний уклад життя ОСОБА_4, що також призвело до душевних страждань останнього.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, а також враховуює засади співмірності та справедливості, та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Доводи ОСОБА_4 про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди дитина позивача знаходилась в автомобілі, що подалі спричинило значні душевні страждання ОСОБА_4, викликані хвилюванням за здоров'я дитини, позивачем не доведені.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, на його користь з відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню понесенні позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Як вбачається з рішенняМосковського районного суду міста Харкова від 29 липня 2015 року з ПрАТ СК «Україна» на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди за договором страхування суму у розмірі 23 515,85 грн., яка складається з матеріального збитку, завданого власнику автомобіля KIA CEED у сумі 23 288,88 грн., витрат по проведенню експертизи в сумі 600 грн. та витрат по проведенню платежів та направленню двох телеграм про виклик відповідача ОСОБА_5 та представника страхової компанії в сумі 126,97 грн.

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про те, що витрати по оплаті телеграми про виклик відповідача до спеціаліста - товарознавця, вже були стягнуті на користь ОСОБА_4 рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 липня 2015 року і повторному стягненню на користь позивача не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять квитанції про сплату ОСОБА_4 2500 грн. за складання позовної заяви та за участь адвоката у розгляді цієї апеляційної скарги. Однак матеріали справи не містять договору, укладеного ОСОБА_4 з адвокатом. про надання правової допомоги або інших доказів на підтвердження витрат позивача на правову допомогу. Таким чином не можна вважати, що ОСОБА_4 в порядку ст.60 ЦПК України довів свої вимоги про стягнення вищевказаних витрат у вищевказаному розмірі.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., виходячи з обсягу роботи адвоката по складанню позовної заяви за цією цивільною справою та участь останнього у судовому засіданні 10 червня 2016року протягом 40 хвилин.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_4 було сплачено судовий збір в сумі 521 грн., який підлягає стягненню з відповідача, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 частково задоволена.

В іншій частині рішення суду не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.п. 2,3 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 червня 2016 рокув оскаржуваній частині змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_4 в цій часині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) гривень, судовий збір в сумі 521 (п'ятсот двадцять одна) гривня 60 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 500 (п'ятсот) гривень

В іншій оскаржуваній частині рішення районного суду залишити без змін.

В частині стягнення матеріальної шкоди рішення суду не переглядалося.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: