Ухвала суду № 64413513, 01.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів : Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

секретар судового засідання : Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "АКО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства "АКО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" про визнання поруки припиненою відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує на його незаконність, оскільки судом не досліджено наявні рішення господарського суду Дніпропетровської області, якими визначено заборгованість Фермерського господарства «АКО» перед ТзОВ «Агросфера».

Вказує, що судом безпідставно зроблено висновок про існуючу станом на 22 серпня 2016 року заборгованість в сумі 1 177 110,94 грн. на підставі внутрішнього документу ТзОВ «Агросфера ЛТД» згідно картки по рахунку 3771, оскільки такий документ не являється первинним документом бухгалтерського обліку, який фіксує факт здійснення господарських операцій.

Зазначає, що при встановленні обставин справи судом не було досліджено факт виконання/невиконання вищевказаних рішень ТзОВ «Гранд Інвест», як солідарним боржником з Фермерським господарством "АКО".

Судом залишено поза увагою, що по виконавчих провадженнях відкритих на підставі виконавчих листів по справам № 904/2123/14 та № 904/5019/14 боржником сплачена наявна заборгованість в загальній сумі 466 561,95 грн., а відділом ДВС Млинівскького районного управління юстиції передані меморіальні ордери на списання такої заборгованості на рахунок стягувача.

Вказує, що наявні меморіальні ордери є розрахунковими документами, які складені з ініціативи банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника та свідчать про безпосередню сплату Фермерським господарством "АКО" існуючої заборгованості.

Зазначає, що в договорі купівлі-продажу № 12156 від 22 травня 2013 року строк основного зобов'язання в частині розрахунків не визначено (до повного виконання покупцем своїх зобов'язань), тому порука припинилася, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя про сплату боргу.

Судом залишено поза увагою, що договір поруки також є припиненим, оскільки продавцем не було пред'явлено позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки, тобто до 22 травня 2014 року.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1. ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2013 року між ТОВ "Агросвера" та Фермерським господарством "АКО" було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин, мікродобрив № 12156. Згідно п.13.1, вказаний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Згідно п.4.1. Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до нього (а.с.6-8.)

22 травня 2013 року між ТОВ "Агросфера" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 12156/1-ПОР для забезпечення виконання Фермерським господарством "АКО" своїх зобов'язань по розрахунках за придбаний товар за вказаним договором купівлі-продажу перед ТОВ "Агросфера" як кредитором.

Пунктом 8.1. вказаного договору, сторони погодили, що договір поруки діє протягом 4-х років з дня його укладання, тобто з 22 травня 2013 року (а. с. 9).

Таким чином, вказані умови договору поруки про строк його дії свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частин 1, 4 статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки або з припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання.

Так, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін укладеного договору купівлі-продажу.

Як установлено судом першої інстанції, боржник Фермерське господарство "АКО", а відтак і поручитель ОСОБА_1, первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму боргу за договором купівлі-продажу від 22 травня 2013 року.

Отже, поряд з установленням строку дії договору до 31 грудня 2013 року сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (до повного виконання покупцем своїх зобов'язань), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України, повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за договором кредитор має право пред'явити вимоги про повернення боргових сум до поручителя протягом 4-х років дії договору поруки.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука припинилася, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя про сплату боргу, а також договір поруки є припиненим, оскільки продавцем не було пред'явлено позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки не заслуговують на увагу з таких підстав.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53цс14.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що судом не досліджено первинні документи бухгалтерського обліку, які фіксують факт здійснення господарських операцій та не враховано наявні меморіальні ордери по списанню коштів з рахунку Фермерського господарства "АКО" на погашення існуючої заборгованості, оскільки вимоги позивача зводились до визнання поруки припиненою, а не до визнання виконаними зобов'язань Фермерським господарством «АКО» за договором купівлі-продажу № 12156 від 22 травня 2013 року.

Інші доводи викладені у апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий :

Судді: