Ухвала суду № 64411226, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/360/15-к Головуючий у І інстанції Галич Ю. М.Провадження № 11-кп/780/17/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 19.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Полосенка В.С.

суддів: Говорухи В.І., Семенцова Ю.В.

при секретарі: Ковтуненко О.В.

за участю прокурора: Турчина С.О.

захисника: ОСОБА_2

представника потерпілої: ОСОБА_3

представника цивільного відповідача: ОСОБА_4

представника цивільного позивача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2, представника цивільного позивача ОСОБА_5, представника цивільного відповідача ОСОБА_6, представника потерпілої ОСОБА_3 на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 02 липня 2016 року яким,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, одруженого, інваліда 2 групи,

маючого на утриманні одну дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнанно виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (пять тисяч сто) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Задоволено цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах держави в особі Комунального закладу Київської обласної ради „Київська обласна клінічна лікарня та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Комунального закладу Київської обласної ради „Київська обласна клінічна лікарня витрати на лікування потерпілої ОСОБА_8 в сумі 17636 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 10 копійок.

Задоволено цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах держави в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги витрати на лікування потерпілої ОСОБА_9 в сумі 1369 (одна тисяча триста шістдесят девять) гривень 27 копійок.

Задоволено цивільний позов прокурора Ставищенського району в інтересах держави в особі Управління фінансів Ставищенської райдержадміністрації та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Управління фінансів Ставищенської районної державної адміністрації кошти, витрачені КЗ «Ставищенська центральна районна лікарня» на лікування потерпілої ОСОБА_8 в сумі 336 (триста тридцять шість) гривень 90 копійок в дохід районного бюджету.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик» стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик» моральну шкоду в сумі 168912 (сто шістдесят вісім девятсот дванадцять) гривень та витрати по сплаті коштів за проведення психологічного дослідження в сумі 6200 (шість тисяч двісті) гривень .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_8 до ТОВ „Логістик відмовлено.

Відмовлено задоволенні цивільного позову підприємства із 100% Іноземним капіталом „ААЗ Трейдінг Ко до Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістик про стягнення матеріальної шкоди в сумі 911725 гривні 42 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати, понесені на залучення експертів в сумі 2851 ( дві тисячі вісімсот пятдесят одна) гривня 16 копійок.

Вироком вирішено питання речових доказів по справі.

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_7, працюючи на посаді водія ТОВ «Логістик МТС», 06 листопада 2014 року, близько 10 години, керував вантажним автомобілем марки «Камаз 45143-012-15» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом марки «Нефаз 8560-082-02» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався на 127 кілометрі + 300 метрів автодороги «Київ-Одеса» по правій смузі руху в напрямку м. Києва. Проїжджаючи повз металевий колесовідбійник, що знаходився ліворуч на розділювальній смузі автодороги в зустрічних напрямках та на краю якого розміщений дорожній наказовий знак 4.1 «Рух прямо», ОСОБА_7, всупереч вказаного знаку не продовжив рух прямо, а в порушення вимог п. 1.10. ПДР України, на розділювальній смузі за колесовідбійником вирішив здійснити маневр розвороту на зустрічні смуги руху автодороги в напрямку м. Одеса. Виконуючи вказаний маневр, ОСОБА_7 всупереч п. 2.3. «б» ПДР України, проявив неуважність та маючи обєктивну можливість виявити небезпеку для руху, всупереч вимог п. 10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху, а саме поворотом ліворуч з правої смуги руху в напрямку м. Києва, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме пасажирському автобусу «Temsa Safir» реєстраційний номер АІ 5933СХ (надалі автобус, Темза ), який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху, та почав змінювати напрямок руху ліворуч на ліву смугу руху в напрямку м. Київ, де допустив зіткнення з пасажирським автобусом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди провідниця автобуса ОСОБА_8 та пасажирка ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоровя більше 21 дня.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_3 просить змінити вирок суду в частині задоволення позову потерпілій, збільшивши суму стягнення на користь ОСОБА_8 з ТОВ «Логістик» з 168912 гривень до 587250 гривень.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до висновку Київської незалежної судово-експертної установи № 1509 від 03.12.2015 за результатами проведення якої визначено розмір моральної шкоди, який може становити 405 мінімальних заробітних плат, що на момент винесення вироку складає 587250 гривень, отже з огляду на рекомендовано суму відшкодування та призначену судом до стягнення вбачається занадто велика різниця, а тому сума призначена для стягнення в рахунок задоволення заявленного ОСОБА_8 позову повинна бути значно збільшена.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процессуального закону, неправильним застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Крім того зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення завданої ОСОБА_8 моральної шкоди виключно з ТОВ «Логістик МТС», оскільки під час її вирішення не застосував до спірних правовідносин норми ч.2 ст. 1188 ЦК України.

В доповненнях до апеляційної скарги захисик ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає, що матеріалами кримінального провадження підтверджується, що автобус «Temsa-Safari» не тільки на протязі всього маршруту слідування з м. Одеса до м. Києва, але й безпосередньо перед місцем зіткнення транспортних засобів, рухався не тільки з порушенням швидкісного режиму, визначеного п.п. «г» п. 12.6 Правил дорожнього руху України, але й перевищенням максимальної швидкості, визначеною технічною характеристикою автобусу. Вказані порушення водієм автобуса «Temsa-Safari» Правил дорожнього руху України залишились поза увагою слідчого, прокурора, судді, зокрема не дослідженими та невстановленими залишились обставини яким чином зазначене перевищення швидкості руху автобусу вплинуло на можливість його водія уникнути зіткнення транспортних засобів.

В апеляційній скарзі представник цивільного позивача ОСОБА_5 просить змінити вирок суду в частині відмови в задоволенні цивільного позову Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до ТОВ «Логістик МТС» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 911725,42 гривень та задовольнити вимоги вказаного позову, стягнувши з «Логістик МТС» матеріальну шкоду в сумі 911725,42 гривні.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що доводи суду першої інстанції щодо неналежності на недопустимості Звіту № 4640/15 від 22.06.2015 є помилковими, оскільки субєктом оціночної діяльності в даному випадку є ТОВ « Сател Груп», що підтверджується сертифікатом № 16157/14 субєкта оціночної діяльності виданого Фондом Державного майна України 18 березня 2014 року строком дії з 18.03.2014 до 18.03.2017 року. Крім того, ОСОБА_10 зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 15.02.2006 3 4418 та здав кваліфікаційний іспит , що підтверджується Кваліфікаційним свідоцтвом № 13, що виданий 17.05.2012 року, а тому даний висновок був складений без порушення вимог законодавства України.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_6 просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 до ТОВ «Логістик МТС» скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ТОВ «Логістик МТС» відмовити повністю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника обвинуваченого, представників потерпілої, цивільного відповідача, цивільного позивача в підтримку поданих ними апеляційних скарг, думку прокурора, який вважає рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобовязана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Згідно ст.42 КПК України обвинувачений має право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту.

За змістом ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, місцевий суд не в повній мірі дотримався наведених вище вимог закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, суд визнав допустимим протокол допиту свідка - водія пасажирського автобуса ОСОБА_11 на стадії досудового слідства, долучений до матеріалів кримінального провадження за клопотанням прокурора та відмовив стороні захисту у допиті вказаного свідка безпосередньо в судовому засіданні. При цьому вирок у вирішальній мірі грунтується на показаннях ОСОБА_11, які сторона захисту не мала можливості заперечити.

Між тим, за загальним правилом п. 1 та підп. «d» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагається надання можливості підсудному заперечувати показання свідка обвинувачення і здійснити його допит під час надання показань. Засудження не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.

За таких обставин ненадання можливості засудженому ОСОБА_7 та його захиснику допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 є порушенням права на захист.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає істотними та такими, що унеможливлюють прийняття рішення апеляційним судом щодо законності і обґрунтованості прийнятого рішення судом першої інстанції та дають підстави для його скасування і призначення нового судового розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Під час нового судового розгляду суду необхідно суворо дотримуватись вимог КПК України, ретельно перевірити зібрані у справі докази та дати їм належну оцінку у рішенні, тобто ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 02 липня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: