Рішення № 64408852, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1000/17 Справа № 199/2836/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник О. Г. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 25 квітня 2008 року між відкритим акціонерним банком «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/147968/3650/74, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 62.103 долари США з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2028 року, зі сплатою 12,25% річних за користування кредитом.

Вказували, що з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника 20 січня 2012 року між банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №014/147968/3650/74/002 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодились збільшити строк надання кредиту на 39 календарних місяців, тобто до 25 липня 2031 року.

Посилаючись на те, що позичальник припинив належне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та допустив заборгованість, просять ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором станом на 09 лютого 2015 року в загальному розмірі 81.009 доларів США 98 центів, що еквівалентно 2.021.701 грн.10 коп., з яких 58.553 доларів США 83 центи, що еквівалентно 1.461.280 грн.98 коп., - заборгованість за кредитом; 6.454 долари США 87 центів, що еквівалентно 161.089 грн.01 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 16.001 доларів США 28 центів, що еквівалентно 399.331 грн.11 коп., - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з урахуванням його пояснень та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено споживчий кредит №014/147968/3650/74 у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 62.103 доларів США з кінцевим терміном повернення 25 квітня 2028 року зі сплатою 12,25% річних (а.с.6-18).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ОСОБА_2 був ознайомлений та згодний з Умовами надання споживчого кредиту, про що свідчить власноручний підпис у договорі №014/147968/3650/74 від 25 квітня 2008 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, видавши кредитні кошти у розмірі 62.103 долари США.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника 20 січня 2012 року між кредитором та позичальником була укладена Додаткова угода №014/147968/3650/74/002 до кредитного договору №014/147968/3650/74, відповідно до якої сторони погодились збільшити строк кредиту на 39 календарних місяців, тобто до 25 липня 2031 року (а.с.19-26).

16 грудня 2014 банк на адресу позичальника направив вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та повернення сукупної суми заборгованості станом на 11 грудня 2014 року (а.с.27), вимога банку була залишена без задоволення.

Станом на 09 лютого 2015 року за спірним кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 81.009 доларів США 98 центів, що еквівалентно 2.021.701 грн.10 коп., з яких 58.553 долари США 83 центи, що еквівалентно 1.461.280 грн.98 коп., - заборгованість за кредитом; 6.454 долари США 87 центів, що еквівалентно 161.089 грн.01 коп., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 16.001 долар США 28 центів, що еквівалентно 399.331 грн.11 коп., - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З тексту ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст.611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке частково виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, з боржника підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З урахуванням викладеного, враховуючи всі фактичні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач допустив порушення умов договору, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак вирішуючи питання про стягнення пені суд помилково стягнув її в іноземній валюті при цьому не взяв до уваги наявність підстав для її стягнення за рік.

Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стосовно визначення банком розміру пені по вищевказаному кредитному договору у розмірі за весь період прострочення у розмірі 16,001 долар США 28 центів, слід зазначити наступне, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року.

На підставі викладеного колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині стягнення пені та вважає за необхідне стягнути пеню за рік (у межах визначеного законом строку давності) тобто з березня 2014 року по лютий 2015 року, яка згідно розрахунку заборгованості складає 10.042 долари США, та звертає увагу на те, що згідно ч.1 ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Проте, фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Отже, стягненню підлягає пеня в національній валюті.

Таким чином, із ОСОБА_2 підлягає стягненню пеня в межах річного строку позовної давності, визначеного цивільним процесуальним законодавством, в еквіваленті на грошову одиницю України - гривню, станом на час звернення банку до суду з позовними вимогами у межах їхніх позовних вимог в розмірі 250.547 грн.90 коп. (а.с.28-31).

Посилання апелянта на те, що банк пропустив строк звернення до суду, спростовується матеріалами справи, оскільки, як вбачається з деталізованого розрахунку заборгованості, оплати по кредиту нерегулярно, але здійснювалися, остання оплату було здійснено 26 червня 2014 року, а 16 грудня 2014 року банком було направлено вимогу, з позовом банк звернувся 15 квітня 2015 року (а.с.2,30).

Доводи стосовно того, що факт банк відмовляється йти йому на зустріч та врегулювати питання шляхом відчуження іпотечного майна або укладанням мирової угоди, також є неспроможним.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суду до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та є спробою їх переоцінки.

З'ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, колегія суддів приходить до висновку, що другий абзац рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме викладенню в іншій редакції.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 65.008 доларів США 70 центів та 250.547 грн.90 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 58.553 долари США 83 центи; заборгованості по відсоткам у розмірі 6.454 долари США 87 центів та пені у розмірі 250.547 грн.90 коп.»

В іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.