Постанова № 6440711, 13.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5236/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року, 17 год. 45 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

та представників позивача БобровицькоїО.М., Костюка С.С.

представника відповідача Ясейко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И В :

18 серпня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сотеко» (надалі ТОВ «Сотеко») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень від 07.05.2009р. № 9 і № 10.

В обґрунтування позову покликається на те, що за наслідками перевірки ТОВ «Сотеко» працівниками відповідача, що відбулася 26.03.2009р., було встановлено порушення під час розмитнення системи дозування СО2 та прийнято податкові повідомлення від 07.05.2009р. № 9 і № 10, якими визначено податкові зобовязання за платежем «ввізне мито» на суму 5358,88 гривень, за платежем «податок на додану вартість» - 1071,78 гривень. Вважає такі рішення неправомірними, оскільки під час ввезення системи дозування СО2 його код був визначений працівниками митниці, цей код є правильним, а у відповідача не було підстав для митного контролю після пропуску товару. Вважає, що зміна коду класифікації товару має на меті одержання штучно завищених платежів за розмитнення та сплату податків. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали.

Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1. позов підтримав з підстав, наведених позивачем.

Представник відповідача позов заперечив. Вважає, що Львівська митниця має правові підстави для митного контролю, код класифікації товару було визначено невірно, а тому оскаржені рішення є законними. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Сотеко» створене 12.04.2006 р. Основним видом діяльності товариства є овочівництво в теплицях. Відповідно до контракту TS-1027 від 14.05.2008р. фірма TALARY COMPANY Ltd (Великобританія) зобовязалася передати ТОВ «Сотеко» систему дозування СО2 для теплиці вартістю 33186 доларів США. (а.с. 7 8). Додатком № 1 від 16.05.2008р. до цього контракту сторони визначили специфікацію поставки, а саме що виробником товару є Pebaco ITE B.V. (Нідерланди); визначено код товару 84 79 82 00 00 (а.с. 9). Ці ж відомості про товар зазначені в інвойсі від 26.05.2008 р. (а.с. 10). Товар поставлявся у 20 пакунках. У специфікаціях № PF 28-022/1 та № № PF 28-022/2 від 26.05.2008р. зазначено склад пакунків (а.с. 11 15).

У вантажній митній декларації (ВМД) від 03.06.2008р. у графі 31 зазначено опис товару: система дозування СО2 (вуглекислого газу) у незібраному стані, для теплиці. В комплект системи входять: СО2 вентилятор (марка v.Dijk Heating тип: D6 SL 400-110), панелі управління, кабелі, датчики (датчик максимальної температури, регулятор тиску), труби ПВХ з фітінгами, рукав дозування, шланги, коліна, муфти, перехідники, диски регулювальні.

Від імені покупця товари декларував підприємець ОСОБА_1. на підставі договору доручення № 05-07-БМ (а.с. 30 35). Митне оформлення здійснював інспектор Львівської митниці Рибак Л.М. З ініціативи суду вона була допитана як свідок. В судовому засіданні пояснила, що декларант надав їй усі документи, достатні для митного оформлення, товар було оглянуто за участю начальника митного поста, ні в кого не було сумніву у правильності класифікації товару за кодом 84 79 82 00 00, тому вона не зверталася до відділу номенклатури.

Рішенням Західної регіональної митниці від 03.06.2008 р. № 18/28-1545 визначено митну вартість товару (а.с.21). Зазначено, зокрема код товару - 84 79 82 00 00. У поясненнях до товарної позиції 8479 зазначено, що за кодом 84 79 82 00 00 класифікуються машини та механічні пристрої спеціального призначення, в іншому місці не зазначені, для змішування, перемішування, подрібнення, розмелювання, грохочення, просіювання, гомогенізації, емульгування або розмішування (а.с. 22).

В описі системи дозування СО2 зазначено, що між димарем та вузлом СО2 монтується моторизована засувка. Вона дозволяє відмежувати вузол СО2 від димаря, а також підмішати в гази повітря, якщо температура СО2 вище, ніж припустима (а.с. 28).

В акті № 008/9/209000000/34105587 від 26.03.2009 р. перевірки стану дотримання ТОВ «Сотеко» законодавства України з питань митної справи за період з 12.04.2006 р. по 30.09.2008 р. зафіксовано порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України», яке полягає у тому, що система дозування СО2 оформлена за кодом УКТЗЕД 8479820000 (ставка мита 0%), в той час як ця система, на думку відповідача, є вентиляційним обладнанням, основою якого є трьохходова засувка з відцентровим вентилятором, яка автоматично забирає газ СО2 і через систему труб подає до місця вирощування рослин у теплиці. Такий висновок відповідач зробив на підставі наявної технічної інформації, долученої до ВМД та інформації з мережі «Інтернет». Свідок ОСОБА_2. в судовому засіданні пояснила, що система дозування не оглядалася, і досліджувалися лише ті самі документи, які були надані для митного оформлення. На думку відповідача, з урахуванням призначення та принципу функціонування обладнання відповідає коду 8414595000 (ставка мита 2%). Зазначення у ВМД невірного коду товару призвело до ненадходження платежів із ввізного мита та податку на додану вартість (а.с. 42-43).

ТОВ «Сотеко» з висновками акту не погодився. У запереченнях від 06.04.2009р. покликався на відсутність вини підприємства при визначення коду УКТЗЕД та безпідставність використання інформації з мережі Інтернет для зміни коду класифікації (а.с. 46). Доводи заявника до уваги не взяті.

На підставі акту від 26.03.2009р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 07.05.2009р. № 9 на суму 5358, 88 гривень (ввізне мито) (а.с. 47) та податкове повідомлення форми «Р» від 07.05.2009р. № 10 на суму 1071,78 гривень (податок на додану вартість) (а.с. 48), які оспорюються позивачем.

Оцінюючи спірні правовідносини та правомірність оскаржуваних рішень, Суд керувався наступним.

Щодо правомірності перевірки. Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України (надалі МК України) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (п. 5 ч. 1).

Відповідно до ст. 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Перевірка ТОВ «Сотеко» відбувалася на підставі наказу Львівської митниці № 063 від 17.02.2009р. Як вбачається з цього наказу, перевірка проводиться на виконання Плану-графіку проведення одночасних планових виїзних перевірок субєктів підприємницької діяльності на 1-ий квартал 2009 року, затвердженого ДПА України. Програмою перевірки, яка є додатком до цього наказу, передбачалося перевірити, серед іншого, й правильність визначення коду імпортованих товарів відповідно до УКТ ЗЕД. Разом з тим, в наказі не зазначено обставин, які є достатніми підставами вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи, як це передбачено у ст. 69 МК України, і які могли б бути законною підставою для перевірки. В судовому засіданні представник відповідача теж не навів таких обставин. В обґрунтування правомірності перевірки відповідач покликається на Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. та Постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 619 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)».

Оцінюючи ці заперечення, Суд вважає такі не обґрунтованими. Дійсно, зазначені нормативні акти передбачають повноваження митних органів проводити планові перевірки та узгодження часу цих перевірок з перевірками, які проводяться органами Державної податкової служби України. Листом від 03.02.2009р. ДПІ у Сокальському районі повідомила Львівську митницю про проведення документальної перевірки ТОВ «Сотеко» та просило долучити до перевірки працівників митниці. Саме це і стало приводом для перевірки. Проте, зазначені норми не відповідають закону, в даному випадку ст. 69 МК України в частині визначення підстав перевірки, оскільки за законом такою підставою є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 69 МК України, яка має вищу юридичну силу, ніж Указ Президента України та Постанова Кабінету Міністрів України. Відтак, перевірка, яка є формою митного контролю, проведена з перевищенням повноважень, наданих митному органу законом та не відповідає ст. 69 МК України.

Щодо правомірності визначення коду товару. У ст. 311 МК України передбачено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до ст. 313 цього ж кодексу митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян . Таким чином, обовязок визначення коду товару (класифікації товару) покладено на митний орган.

Наказом Держмитслужби України від 07.08.2007 р. № 667 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 р. за № 968/14235) затверджено Порядок роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (надалі Порядок № 667).

Відповідно до п. 3 цього Порядку рішення про визначення коду товару - документ установленої форми, який оформлюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) на запит підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) у разі вирішення питань з класифікації товарів. У запереченнях проти позову відповідач покликається на те, що таке рішення не приймалося і відповідний документ у справі відсутній. Тому, на думку відповідача, безпідставним є посилання позивача на рішення відділу номенклатури та класифікації товару від 06.06.2008р. № 18-25-1545, яким було визначено код товару.

Суд вважає ці доводи необгрутованими з огляду на таке. У п. 4 Порядку № 667 передбачено, що контроль правильності визначення коду товару згідно з УКТЗЕД під час митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом: перевірки повноти опису товару в митній декларації згідно з установленими вимогами, у тому числі опису його упаковки; перевірки відповідності відомостей про товар, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах; визначення завдань для перевірки характеристик товару з метою його ідентифікації та класифікації згідно з УКТЗЕД у разі ініціювання проведення митного огляду посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) або вповноваженими особами ПМО.

Відповідно до п. 5 посадові особи ВНКТ (ВКМВН) здійснюють класифікацію товарів за запитами ПМО при вирішенні складних і спірних питань класифікації товарів.

У п 6 зазначено, що запит до ВНКТ (ВКМВН) має бути обґрунтований. Зокрема, у ньому зазначаються: причина направлення запиту до ВНКТ (ВКМВН), позиція ПМО з відповідного питання класифікації товару та пропозиції щодо його можливого вирішення, у тому числі запропонований код товару згідно з УКТЗЕД.

З наведених норм вбачається, що звернутися до відділу номенклатури та класифікації товарів може лише підрозділ митного оформлення. Декларант або власник товару такого права не має. Необхідність звернення з таким запитом визначає працівник підрозділу митного оформлення самостійно у складних та спірних питаннях. Проте, як пояснила свідок Рибак Л.М., що здійснювала митне оформлення товарів з боку Львівської митниці, вона не зверталася до відділу номенклатури та класифікації товарів, а отже не було й приводу для прийняття рішення про визначення коду товару в порядку, передбаченому Порядком № 667.

В судовому засіданні та у запереченнях представник відповідача стверджував, що посадовою особою митниці (малася на увазі Рибак Л.М.) не забезпечено належної перевірки правильності заповнення графи 33 ВМД. Разом з тим, дисциплінарне стягнення на неї не накладалося, оскільки сплив встановлений законом шестимісячний строк з дня вчинення дисциплінарного правопорушення. Зазначені пояснення Суд оцінює як фактичне визнання вини посадової особи митниці у неправильному визначенні коду товару.

Суд звертає увагу, що позивач не вчинив жодних неправомірних дій, які б були підставою для донарахування ввізного мита, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій. Код товару за УКТ ЗЕД визначався митним органом. Для митного оформлення було надано усі необхідні документи. Як зазначила свідок ОСОБА_2., ці ж самі документи були надані і для митного контролю після завершення митного оформлення (під час перевірки).

На думку відповідача, не звернення інспектора відділу митного оформлення із запитом щодо коду товару відповідно до вимог Порядку № 667 не свідчить про правильність декларування товару позивачем. Таке твердження Суд відхиляє, оскільки відповідно до ст. 313 МК України саме митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань. МК та підзаконні нормативні акти передбачають повноваження митних органів для правильного визначення коду. Саме для цього в структурі митних органів існує відділ номенклатури та класифікації товарів. Неналежна взаємодія між інспекторами відділу митного оформлення з відділом номенклатури, неналежне виконання посадовими особами митного органу своїх повноважень, не може бути підставою для покладення негативних наслідків за їх недоробки на субєктів ЗЕД.

Оцінюючи пояснення сторін щодо визначення коду товару, Суд керується Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, які наведені у додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. Цими Правилами передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп … У п.3 зазначено, що у разі коли товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис…;

(b) багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що цей критерій можна застосувати.

В судовому засіданні представник позивача (директор ТОВ «Сотеко») пояснив принципову схему роботи обладнання, надавав фотографії, супровідні документи, з яких Суд дійшов висновку, що система дозування СО2 призначена для змішування гарячого газу СО2, який виходить з димаря, з повітрям до потрібної консистенції та температури і наступного постачання газової суміші до теплиці через систему трубопроводів. Усі компоненти обладнання є її невіддільними складовим, які лише усі в сукупності дозволяють практично досягти мети. Функціональне призначення цього обладнання, яке визначає його основу властивість це змішування газів з наступним їх постачання до теплиці.

Слово «змішувати» означає зсипати, зєднувати разом що-небудь різне, готуючи суміш або розчин. // Сполучати, поєднувати, розміщувати поряд що-небудь різнорідне (Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова. Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2008. - С. 206). Виходячи із наведеного значення слова «змішувати», Суд вважає, що воно охоплює і зєднання, поєднання, сполучення газів (СО2 і повітря). Тому систему дозування СО2 було правомірно задекларовано за кодом УКТ ЗЕД 84 79 82 00 00, до якого належать, зокрема, машини та механізми, призначені для змішування, перемішування.

Покликання відповідача на те, що постачання газу у теплиці відбувається з допомогою вентилятора, Суд не вважає таким, що є вирішальним для класифікації товару, оскільки головною господарською функцією товару (його призначенням і головною властивістю) є змішування газу СО2 і повітря. Це призначення відображене і й назві товару - «система дозування СО2». Цю функцію виконують моторизовані засувки, які дозволяють відмежувати вузол СО2 від димаря, а також підмішувати у газ повітря, якщо температура СО2 перевищує припустиму). І лише потім відбувається доставка підготовленої газової суміші трубопроводами до теплиці. Ці функцію виконують вентилятори. Таким чином, транспортування газів трубопроводами, що є господарською функцією і основною властивістю вентилятора, є другорядним і не визначає загального господарського призначення комплексу речей, які були ввезені під назвою «система дозування СО2».

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що система дозування СО2, яка ввозилася позивачем, була вірно класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 84 79 82 00 00, а тому відсутні підстави для донарахування позивачеві додаткових платежів, повязаних із митним оформленням цього товару.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що такі були прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та упереджено. Відтак, позов є обґрунтованим і його слід задовольнити повністю.

Позивач просить Суд визнати податкові повідомлення нечинними. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 163 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому нечинним може бути визнано лише нормативно-правовий акт (ч. 11 ст. 171 КАС України). Щодо індивідуальних правових актів (рішень), то Суд може визнати їх протиправними та скасувати. Вихід за межі формулювання предмету позову, наведеного у позовній заяві не призводить до виходу за межі позову, оскільки зазначені рішення є тотожними за правовими наслідками.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Судові витрати у справі складаються із судового збору у розмірі 3,40 грн. Ці витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. 70, 71, 86, 160, 163, 167 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Львівської митниці від 07.05.2009р. № 9, яким визначеного податкове зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» за платежем «ввізне мито» на суму 5358,88 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення Львівської митниці від 07.05.2009р. № 10, яким визначеного податкове зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» за платежем «податок на додану вартість» на суму 1071,78 гривень.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотеко» 3,40 гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2009р. о 12:30

Суддя Кравчук В.М.