Рішення № 64406094, 25.01.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/118/2017 р. Головуючий в І інстанції Шульга К.М.

Доповідач Полікарпова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року січня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 ОСОБА_3за участі секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального закладу «Скадовська центральна районна лікарня» на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до комунального закладу «Скадовська центральна районна лікарня», третя особа на стороні відповідача т.в.о. головного лікаря ОСОБА_6 про визнання частково незаконним і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на попередній посаді та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2016 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, збільшивши позовні вимоги, посилалась на те, що з 18.10.2007 року вона працювала на посаді операційної медичної сестри акушерсько-гінекологічного відділення в комунальному закладі «Скадовська центральна районна лікарня» Херсонської області (далі КП «Скадовська центральна районна лікарня»).

Згідно з пунктом 3 наказу тимчасово виконуючого обовязки головного лікаря КП «Скадовська центральна районна лікарня» від 04.02.2016 року №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» за допущені порушення в наданні медичної допомоги, етики та деонтології медичного працівника, перевищення своїх службових повноважень її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та переведення на посаду сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення.

З доганою вона погодилась, однак вважає, що при накладенні на неї дисциплінарного стягнення відповідачем було порушено вимоги законодавства, оскільки ст.147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення, як догана або звільнення, а такого виду дисциплінарного стягнення як переведення на іншу роботу не має.

Внаслідок переведення на нижче оплачувану посаду вона втратила частину заробітку.

Крім того, зазначила, що 04.02.2016 року адміністрацією лікарні видано ще один наказ за №23/1 щодо переведення її на 1,0 посади медичної сестри стаціонару гінекологічного відділення тимчасово з 08.02.2016 р. по 05.03.2016 р. на час проходження курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_7

Після звернення до суду з позовом з метою оскарження п.3 наказу від 04.02.2016 р. №31 вона, за усним наказом ОСОБА_6 з 06.03.2016 р. приступила до роботи за своєю попередньою посадою операційна медична сестра акушерсько-гінекологічного відділення. Тим самим, відповідачем було задоволено одну з її позовних вимог.

Також, 16.03.2016 р. відповідачем видано наказ №55 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів», п.3 якого ОСОБА_5 повторно було оголошено догану за допущені порушення етики та деонтології медичного працівника, перевищення своїх службових повноважень, неправомірне отримання відшкодування операційних витрат для хворої.

Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказане стягнення накладено на неї безпідставно.

Внаслідок незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності відчувала себе психологічно пригніченою, морально подавленою та зверталась до лікаря-невропатолога за медичною допомогою, де отримала курс лікування, на яке витратила 1073,02 грн.

Враховуючи, що тривале порушення відповідачем її трудових прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, вимагало з її боку додаткових зусиль для організації життя, їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду позовні вимоги про поновлення позивачки на попередній посаді залишені без розгляду на підставі її заяви.

Просила суд визнати незаконним та скасувати пункт 3 наказу т.в.о. головного лікаря КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» від 04.02.2016 року №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» в частині переведення її на посаду медичної сестри стаціонару гінекологічного відділення, визнати незаконним та скасувати параграф 2 наказу від 04.02.2016 року №23/1 щодо переведення її на 1,0 посади медичної сестри стаціонару гінекологічного відділення тимчасово з 08.02.2016 р. по 05.03.2016 р. на час проходження курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_7, визнати незаконним та скасувати п.3 наказу від 16.03.2016 р. №55 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» щодо оголошення їй догани, стягнути з відповідача різницю в заробітній платі операційної медичної сестри акушерсько-гінекологічного відділення за час виконання нижче оплачуваної роботи в період з 05.02.2016 р. по 06.03.2016 р. у сумі 408,76 грн. та 1073,02 грн. - витрати, повязані з її лікуванням, а також 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 12.05.2016 р. до справи в якості третьої особи на стороні відповідача залучено тимчасово виконуючого обовязки головного лікаря комунального закладу «Скадовська центральна районна лікарня» ОСОБА_6

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 31жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано п.3 наказу т.в.о. головного лікаря від 04.02.2016 р. №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» в частині переведення операційної медичної сестри акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_5 на посаду сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення.

Визнано незаконним та скасовано параграф 2 наказу від 04.02.2016 р. №23/1 щодо переведення операційної сестри медичної пологового відділення ОСОБА_5 на 1,0 посади сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення тимчасово з 08.02.2016 р. по 05.03.2016 р. на час проходження курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_7

Визнано незаконним та скасовано п.3 наказу від 16.03.2016 р. №55 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» щодо оголошення догани медсестрі акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_5

Стягнуто з КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_5 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 05.02.2016 р. по 05.03.2016 р. у сумі 408,76 грн.

Стягнуто з КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_5 витрати, повязані з її лікуванням в сумі 1073,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» подав на нього апеляційну скаргу і, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволені позову.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 доводи апелянта не визнає, вважаючи рішення суду законним та обгрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення районного суду без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог трудового законодавства до ОСОБА_5, за порушення трудової дисципліни, було застосовано два види стягнення: догана та переведення на іншу посаду. Крім того, відповідачем не було дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, визначений ст.149 КЗпП України та не надано доказів на підтвердженняпорушень позивачемсвоїх посадових обовязків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим судом обставинам і підтверджується наявними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку.

Частина 1статті 147 КЗпП Українивизначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Стаття 149 КЗпП Українивизначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу №77 від 18.10.2007 р. ОСОБА_9 працювала на посаді операційної медичної сестри пологового відділення КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» (а.с.7,8).

04.02.2016 р. наказом т.в.о. головного лікаря КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» ОСОБА_6 №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» їй, за допущені порушення в наданні медичної допомоги, етики та деонтології медичного працівника, перевищення своїх службових повноважень оголошено догану та переведено на посаду сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення (а.с.11).

Тобто, до ОСОБА_5 було застосовано два види стягнення: догана та переведення на іншу посаду.

Наказ №31 від 04.02.2016 р. винесено на підставі висновку №1 комісії з проведення службового розслідування фактів порушення порядку надання медичної допомоги хворій гінекологічного відділення (а.с.10).

Відповідно до відмітки на наказі, 08.02.2016 р. позивачка ознайомлена з наказом №31

04.02.2016 р. КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» було видано наказ №23/1, параграфом 2 якого ОСОБА_5, операційну медичну сестру пологового відділення переведено на 1,0 посади сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення тимчасово з 08.02.2016 р. по 05.03.2016 р. на час курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_7 Підставою став наказ т.в.о. головного лікаря КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» ОСОБА_6 від 04.02.2016 р. №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» (а.с.31). Тобто, діяло два накази про переведення позивачки на іншу посаду.

Відповідно до розяснень викладених у п. 31 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника (ст.32 КЗпП). Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що оскільки згоди на переведення на іншу посаду позивачка не надавала та підставою її переведення за наказом №23/1 від 04.02.2016 р. став наказ №31 «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів», тому її переведення слід вважати дисциплінарним стягненням.

Отже, доводи апелянта щодо переміщення позивачки на вказану посаду з метою заміщення особи, що перебувала на курсах, колегія суддів вважає не прийнятними.

З довідки виданої КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» вбачається, що заробітна плата ОСОБА_5 на посаді операційної медичної сестри у січні 2016 року становила 3238,53 грн. (з них оклад 2026 грн.), у лютому 3482,90 грн. (з них оклад 1949,19 грн.), за період з 05.02.2016 р. по 05.03.2016 р. 2829,77 грн. (з них оклад - 1878,48 грн.) (а.с.39, 40).

Відповідно до витягу з наказу МОЗ України №308/519 «Про впорядкування умов праці працівників закладів охорони здоровя», оклад сестри медичної операційної становить 2026 грн., а сестри медичної стаціонару 1925 грн. (а.с.98).

Таким чином, після переведення позивачки на 1,0 посади сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення остання зазнала істотних змін умов праці, що полягало в отриманні меншої заробітної плати.

За змістомст.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Врахувавши, що позивачка внаслідок переведення (переміщення) на іншу посаду сестри медичної стаціонару гінекологічного відділення, за період з 05.02.2015 р. по 05.03.2016 р. отримала меншу заробітну плату, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на її користь різницю між заробітною платою на раніше займаній посаді та заробітною платою на посаді, на яку вона була переведена 408,76 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що п.3 наказу №55 від 16.03.2016 р. «Про застосування дисциплінарних стягнень та вжиття необхідних заходів» операційній медсестрі акушерсько-гінекологічного відділення ОСОБА_5 оголошено догану за допущені порушення етики та деонтології медичного працівника, перевищення своїх службових повноважень, неправомірне отримання відшкодування операційних витрат для хворої.

Наказ було видано на підставі висновку комісії з проведення службового розслідування по суті скарги ОСОБА_10 від 18.02.2016 р. щодо неправомірних дій стосовно хворої гінекологічного відділення з боку окремих медпрацівників (а.с.90).

Суду першої інстанції зазначений документ надано не було. Його було долучено апелянтом до апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за наказом №55 від 16.03.2016 р. висновок розслідування не спростовує.

Зі змісту службового розслідування вбачається, що подія, про яку зазначає скаржник, мала місце 22.01.2016 р., а із скаргою вона звернулась майже через 1 місяць 18.02.2016 р. Хвора ОСОБА_11, яка є донькою заявниці, перебувала на лікуванні в гінекологічному відділенні КЗ «Скадовська центральна районна лікарня» і для проведення оперативного втручання їй потрібні були певні лікарські засоби та витратні матеріали.

Згідно скарги заявниці, 22.01.2016 р. операційна медсестра ОСОБА_5 після операції звернулась до неї з вимогою грошової компенсації за проведення операції, яка була надана останній в сумі 1200 грн., при цьому список необхідних лікарських засобів та витратних матеріалів ОСОБА_5 надано не було.

З пояснень оперуючого лікаря ОСОБА_12 видно, що вимог про відшкодування операційних витрат пацієнту та медперсоналу вона не висувала. Хто з лікарів робив призначення хворій і хто придбавав ліки із службового розслідування не вбачається, однак встановлено, що на операцію було витрачено приблизно 887, 65 грн. (а.с.191-193). Іншої інформації службове розслідування не містить.

До висновку долучено пояснення медсестри ОСОБА_13 про те, що список ліків вона передала чоловіку пацієнтки (а.с.194).

Органом досудового слідства не встановлено шахрайства з боку медичної сестри ОСОБА_5 (а.с.126).

Колегія суддів вважає, що адміністрацією лікарні не встановлено обставини по скарзі ОСОБА_10, які б свідчили про винні дії ОСОБА_5, а наданий суду апеляційної інстанції висновок службового розслідування не може вважатися обєктивним, виходячи з викладеного вище.

Згідно положень трудового законодавства України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо незаконності оскаржуваних позивачкою наказів і підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині не вбачає.

Разом з тим, позовна вимога про відшкодування на користь позивачки витрат на лікування вирішена районним судом при неповному зясуванні всіх обставин по справі.

При зясуванні фактів, з якими закон повязує відшкодування моральної шкоди в трудових спорах слід виходити з вимог ст. 237 КЗпП України, яка визначає підстави покладення на власника або уповноважений ним орган обовязку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до розяснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обовязковому зясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправними діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відмовляючи у відшкодуванні на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції послався на ст..237-І КЗпП та виходив з того, що нею не було доведено, що з вини відповідача їй було завдано моральну шкоду, а також вважав, що факт відновлення судом порушених прав позивачки достатнім засобом для відновлення психологічної рівноваги.

Щодо вимог про стягнення витрат в сумі 1073,02 грн. повязаних з лікуванням, то суд першої інстанції, задовольняючи їх, також послався на ст.237-І КЗпП і взяв до уваги посилання позивачки про погіршення стану здоровя, яке виникло в звязку з притягненням її до дисциплінарної відповідальності, а також виписку із її медичної амбулаторної карти, яка підтверджує її звернення до лікаря-невропатолога.

Однак, погодитися з даним висновком суду першої інстанції не можна, оскільки вказані твердження позивачки не підтверджують того, що саме притягнення її до дисциплінарної відповідальності спричинило погіршення її стану здоровя. Крім того, слід врахувати, що остання з дисциплінарним стягненням у вигляді догани, оголошеної їй за наказом від 04.02.2016 р. погодилась, що вбачається з її позовної заяви, а переведення її на іншу посаду, після якого, з її пояснень, вона відчула погіршення стану здоровя тривало всього 1 місяць.

Крім того, бажаючи мінімалізувати наслідки свого наказу про переведення позивчки в порядку дисциплінарного стягнення, в цей же день видала наказ, де обгрунтувала переведення виробничою необхідністю.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування позивачці витрат, повязаних з лікуванням підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

У решті рішення суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального закладу «Скадовська центральна районна лікарня» задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 31 жовтня 2016 року в частині стягнення з комунального закладу «Скадовська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_5 витрат, повязаних з лікуванням в сумі 1073,02 грн. скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цієї вимоги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.М. Полікарпова

Судді Л.В. Базіль

ОСОБА_3