Рішення № 64404312, 19.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/417/17

Головуючий у першій інстанції

Калашнікова О. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Плавич Н.Д..,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, управління Держкомзему у м. Одесі про скасування рішення ради та державного акту на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 3 серпня 2012 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що їй на праві власності належить земельна ділянка АДРЕСА_1 що посвідчено виданим 2 березня 1999 року державним актом про право приватної власності на землю. ОСОБА_7 рішенням Одеської міської ради від 15 червня 2004 року №2854-ХХІУ надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0460 кв.м, розташовану по АДРЕСА_2 Позивач ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_7 у власність земельну ділянку передано, державний акт видано незаконно, оскільки заява про передачу земельної ділянки у власність не містить підписів всіх суміжних землекористувачів та землевласників, зокрема її суміжного землевласника ОСОБА_3, а технічна документація з визначенням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виготовлялась. Посилаючись на порушення прав суміжного землевласника, ту обставину, що відповідач ОСОБА_4 на підставі вказаного рішення про надання земельної ділянки його батькові ОСОБА_7 став у 2012 році оформляти земельну ділянку на своє ім'я, позивач ОСОБА_3 просила скасувати рішення Одеської міської ради від 15 червня 2004 року №2854-ХХІУ про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0460 кв.м цільового призначення «для ведення індивідуального садівництва», розташованої по АДРЕСА_3 скасувати державний акт про право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку (т.1 а.с.3-6).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2012 року відкрито провадження в справі (т.1 а.с.14).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2012 року за заявою ОСОБА_3 забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану по АДРЕСА_3 заборонено Управлінню земельних ресурсів Держкомзему у м. Одесі реєстрацію та видачу ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0460 га, розташовану по АДРЕСА_3; заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, направлені на зменшення або збільшення фактично існуючих меж земельних ділянок (т.1 а.с.16).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України (т.1 а.с.151).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2013 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.182-183).

При продовженні розгляду справи ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав (т.2 а.с.230-247).

Відповідачі Одеська міська рада, управління Держкомзему у м. Одесі пояснень, заперечень суду першої інстанції не надали.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2015 року в позові ОСОБА_3 відмовлено (т.2 а.с.273-275).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2012 року (т.3 а.с.67-69).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника в інтересах ОСОБА_3 відхилено, рішення Київського районного суду м.Одеси від 12 лютого 2015 року залишено без змін (т.3 а.с.172-175).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2016 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд (т.4 а.с.51-53).

При новому апеляційному перегляді справи апеляційну скаргу, подану представником в інтересах ОСОБА_3, підтримано (т.3 а.с.87-97).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду з наступних підстав.

По земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1 «в» в м. Одесі, та розташованих на ній будівлях наявні наступні документи.

Рішенням виконкому Одеської міської ради від 20 грудня 1997 року №872 «Про передачу у приватну власність членам садівничого товариства «Трудівник» земельних ділянок для ведення садівництва» вилучено із фактичного користування КЕЧ Одеського району ОдВО та із фактичного користування СТ «Трудівник» і передано, зокрема, ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_1». На підставі вказаного рішення КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та інвентаризації об'єктів нерухомості» виготовлено технічну документацію зовнішніх меж ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності на землю громадянам - членам садового товариства «Трудівник» (т.2 а.с.72-88, т.3 а.с.129).

2 жовтня 1997 року ОСОБА_3 подала заяву про передачу їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 458 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1, що знаходиться у її користуванні з 1996 року. Заява містить згоду суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_7, на приватизацію земельної ділянки в існуючих межах. Підписи ОСОБА_3, ОСОБА_7 та інших землекористувачів засвідчені головою садового товариства «Трудівник» (т.3 а.с.33). Згідно висновку КП «Одеське МБТІ та РОН» передачі безоплатно у власність підлягала ділянка площею 440 кв.м по встановленню меж ділянки на місцевості (т.3 а.с.34-50).

ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 20 грудня 1997 року №872 видано 2 березня 1999 року Державний акт серія НОМЕР_1 на право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,0440 га цільового призначення «для садівництва», розташовану на території АДРЕСА_1

ОСОБА_3 на підставі сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам №ОД 001794 від 17 вересня 2010 року, державного акту на право приватної власності на землю від 2 березня 1999 року серія НОМЕР_1 видано 4 листопада 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради Свідоцтво про право приватної власності на садовий будинок літ. «А» загальною площею 104,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1

По земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташованих на ній будівлях наявні наступні документи.

Рішенням виконкому Київської районної ради м. Одеси від 12 грудня 1963 року №533 виділено земельні ділянки для колективного користування під сади та городи, зокрема, по АДРЕСА_1 Рішенням загальних зборів СТ «Трудівник» від 1 березня 1976 року (протокол №10) виключено ОСОБА_8 з членів товариства та передано земельну ділянку площею 483 кв.м по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 Рішенням загальних зборів СТ «Трудівник» від 15 червня 1995 року дано згоду, зокрема, члену СТ «Трудівник» ОСОБА_7 на приватизацію садової ділянки АДРЕСА_4

12 червня 2001 року ОСОБА_7 подав заяву про передачу йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 483 кв.м, розташованої в Київському районі міста Одеси по АДРЕСА_5 що знаходиться у його користуванні з 1976 року. Заява містить згоду суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_3, на приватизацію земельної ділянки в існуючих межах. Підписи ОСОБА_7, ОСОБА_3 та інших землекористувачів засвідчені головою садового товариства «Трудівник» (т.2 а.с.105).

21 липня 2001 року ОСОБА_7 подав заяву про передачу йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 460 кв.м, розташованої в Київському районі міста Одеси по АДРЕСА_5 що знаходиться у його користуванні з 1976 року. Заява містить згоду суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_3, на приватизацію земельної ділянки в існуючих межах. Підписи ОСОБА_7, ОСОБА_3 та інших землекористувачів засвідчені головою садового товариства «Трудівник» (т.2 а.с.162).

У 2003 році ОСОБА_7 ПП «Геоекспрес» виготовлено Технічний звіт по топографо-геодезичним вишукуванням земельної ділянки площею 0,0460 га для садівництва, розташованої по АДРЕСА_3

20 січня 2004 року ОСОБА_7 подав заяву про передачу йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,0460 га для ведення садівництва, розташованої в Київському районі міста Одеси по АДРЕСА_5 що знаходиться у його користуванні з 1976 року. Заява містить згоду суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_3, на приватизацію земельної ділянки в існуючих межах. Підписи в ОСОБА_3 та інших землекористувачів засвідчені головою садового товариства «Трудівник» (т.2 а.с.161).

Рішенням Одеської міської ради від 15 червня 2004 року №2854-ХХІУ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0460 га гр. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 для ведення індивідуального садівництва», зокрема, затверджено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки; передано безоплатно у приватну власність громадянину ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0460 га по АДРЕСА_3 для ведення індивідуального садівництва із земель міста, раніше наданих у користування; зобов'язано ОСОБА_7 замовити оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.9, 61).

У 2004 році ОСОБА_7 комунальним підприємством Одеської міської ради «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для «ведення індивідуального садівництва» за адресою: АДРЕСА_3. Технічна документація містить акт від 15 жовтня 2004 року прийому-передачі межових знаків на зберігання по земельній ділянці ОСОБА_7, де межі від А до Б - землі міста (проїзд), від Г до А - землі ОСОБА_3 (т.1 а.с.47-74, 89-139, т.2 а.с.157-203).

На підставі рішення Одеської міської ради від 15 червня 2004 року №2854-ХХІУ ОСОБА_7 видано 25 листопада 2005 року державний акт серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,0460 га цільового призначення «для ведення індивідуального садівництва» кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану по АДРЕСА_4 (т.2 а.с.124).

Згідно схематичного плану ділянки в СТ «Трудівник» по АДРЕСА_4 землекористувача ОСОБА_7 станом на грудень 1997 року на ділянці площею 466 кв.м знаходились садовий одноповерховий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», туалет-душ літ. «В», мостіння (т.2 а.с.102).

ОСОБА_7 на підставі довідки садівничого товариства «Трудівник» від 10 липня 2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 серпня 2003 року видано свідоцтво про право власності на садовий будинок літ. «А» загальною площею 66,3 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_3 (т.2 а.с.153-156).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори 5 грудня 2011 року за реєстровим № 2-1723 у спадковій справі №651/2011 видано сину ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0460 га кадастровий номер НОМЕР_3 цільового призначення «для ведення індивідуального садівництва», розташовану по АДРЕСА_4 (т.2 а.с.214-215, 216).

Всі суміжні з земельною ділянкою ОСОБА_3 та земельною ділянкою ОСОБА_4 земельні ділянки на даний час мають кадастрові номери, крім земельної ділянки ОСОБА_3 (т.3 а.с.55-60).

ОСОБА_3 заявлено вимоги про скасування рішення Одеської міської ради від 15 червня 2004 року №2854-ХХІУ про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0460 кв.м цільового призначення «для ведення індивідуального садівництва», розташованої по АДРЕСА_1 та про скасування виданого 25 листопада 2005 року державного акту серія НОМЕР_2 про право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку.

Вимоги ОСОБА_3 обґрунтовано двома обставинами, а саме не поставленням нею чи її родичами підпису на заяві ОСОБА_7 на приватизацію земельної ділянки, а також відсутністю технічної документації, що, на її думку, має наслідком не вчинення дій щодо визначення меж земельної ділянки в натурі, Крім того, ОСОБА_3 вважає видачу державного акту незаконною також з огляду на те, що ОСОБА_7 звернувся до органів місцевого самоврядування із заявою на бланку, що видає орган місцевого самоврядування, та який передбачає підписи сусідів; оскільки підписи сусідів відсутні, то, на думку ОСОБА_3, заява не є належним чином оформленою і не підлягала прийняттю до розгляду (т.1 а.с.3-6).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності порушення прав ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування по передачу у приватну власність ОСОБА_7 займаної ним з 1976 року земельної ділянки та державним актом ОСОБА_7 на земельну ділянку.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, якою залишено рішення суду першої інстанції без змін, та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, касаційна інстанція звернула увагу на необхідність перевірки даних щодо дотримання меж земельних ділянок при отриманні ОСОБА_7 державного акту, оцінки вчинення не ОСОБА_3 при погодженні меж підпису на заяві про від 20 січня 2004 року про приватизацію земельної ділянки та перевірки доводів щодо захоплення частини земельної ділянки загального користування, яку ОСОБА_3 вважає проїздом.

В порядку перевірки законності рішення суду першої інстанції, обґрунтованості доводів апеляційної скарги та, виконуючи вказівки касаційної інстанції, проаналізовано наступне.

Матеріали справи містять в повному обсязі виготовлену у 2004 році ОСОБА_7 комунальним підприємством Одеської міської ради «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» Технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для «ведення індивідуального садівництва» за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.47-74, 89-139, т.2 а.с.157-203).

Вказана технічна документація із землеустрою дійсно містить заяву ОСОБА_7 на приватизацію земельної ділянки від 20 січня 2004 року, вчинення підпису на які заперечила ОСОБА_3 Судом першої інстанції щодо підпису призначено експертизу, згідно висновку №5861/02 від 20 лютого 2014 року судової почеркознавчої експертизи, проведеної експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний запис «ОСОБА_3» та підпис від імені ОСОБА_3 в заяві про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки від 20 січня 2004 року, розміщений в нижній частині документу в розділі «Погодження суміжних землекористувачів щодо місцезнаходження меж земельних ділянок» виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т.2 а.с.18-23).

Поряд з цим технічна документація із землеустрою містить ще дві заяви ОСОБА_7 на приватизацію земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_4, що знаходиться у його користуванні з 1976 року, а саме: заяву від 12 червня 2001 року та заяву від 21 липня 2001 року, які містить згоду суміжних землекористувачів, в тому числі й ОСОБА_3, на приватизацію земельної ділянки в існуючих межах, із засвідченням підписів ОСОБА_7, ОСОБА_3 та інших землекористувачів головою садового товариства «Трудівник» (т.2 а.с.105, 161, 162). Дійсність цих підписів ОСОБА_3 не спростовано, експертиза щодо таких не проводилась.

Доказом письмової згоди ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 є Технічна документація по встановленню меж і складанню державних актів на право приватної власності, План відновлення меж земельної ділянки садового товариства «Трудівник». Підпис ОСОБА_3 у цьому документі підтверджує її згоду з розташуванням та вказаними на схемі розмірами земельних ділянок садового товариства «Трудівник», в тому числі й ділянки ОСОБА_7, розташованої по АДРЕСА_4. Дійсність підпису ОСОБА_3 не спростовано, експертиза щодо підпису не проводилась (т.1 а.с.10-11).

Дане спростовує посилання ОСОБА_3 на те, що ні вона, ні її родичі не погоджували межі земельної ділянки ОСОБА_7, що ОСОБА_7 не виготовлялась технічна документація із землеустрою.

Крім того, сам по собі підпис ОСОБА_3 наявний чи відсутні на заяві ОСОБА_7 від 20 січня 2004 року на приватизацію не є безумовною підставою для скасування виданого йому державного акту.

Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено статтею 198 ЗК України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають. Відповідно до вказаної статті кадастрові зйомки передбачають комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка є частиною державного земельного кадастру. В свою чергу державний земельний кадастр є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності чи права користування земельними ділянками, містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органи державної влади та місцевого самоврядування, а також заінтересованих осіб. Погодження меж із сумісними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрових зйомок, як правило, для відновлення меж земельних ділянок, що вже перебувають у користуванні особи. Спірні питання, які виникають між землекористувачами щодо визначення спільних меж та їх відновлення регулюються статтями 106, 107 ЗК України. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган, що уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а з мотивів відмови. Отже, на розроблення проекту відведення за заявою особи, яка в установленому порядку звернулась з заявою, та на прийняття радою рішення про затвердження належним чином погодженого проекту відведення погодження меж ділянки з сусідніми землекористувачами не впливає. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

На дане орієнтує судова практика касаційної інстанції, із аналізу якої можна дійти висновку, що підписання погодження меж в заяві на приватизацію також самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації (т.4 а.с.93-103).

Видачі державного акту передувало виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для «ведення індивідуального садівництва» за адресою: АДРЕСА_3. Така документації свідчить про наявність передбачених діючим законодавством документів для приватизації земельної ділянки. Документація містить відомість обчислення координат теодолітних ходів та вирахування координат кутів поворотів; каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, проект відведення земельної ділянки, абрис земельної ділянки ОСОБА_7, опис зовнішніх меж земельної ділянки, план земельної ділянки ОСОБА_7, кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_5 інвентаризацію земельної ділянки, акт обстеження в натурі меж земельної ділянки тощо.

Доводи ОСОБА_3 щодо не співпадіння лінійних розмірів земельної ділянки в плані меж земельної ділянки державного акту з лінійними розмірами в технічній документації з інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_7 не містяться ні в позовній заяві ОСОБА_3, ні в апеляційній скарзі, такі доводи з'явилися лише в касаційній скарзі.

На підтвердження вказаних доводів ОСОБА_3 не надано доказів, такі доводи є припущенням, що не може бути прийнято.

Крім того, відповідно до визначеного статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін; згідно положень статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_3 заявлені нею вимоги в суді першої інстанції наявністю обставин, на які вона послалась в касаційній скарзі, не обґрунтовувала, відповідно, суд першої інстанції ці обставини не з'ясовував, процесуальні підстави перевіряти такі в апеляційній інстанції відсутні, навіть з огляду на те, що такі доводи й апеляційна скарга не містить. ОСОБА_3 не позбавлена процесуального права пред'явити інший позов про захист порушеного, на її думку, права, обґрунтувавши обставини порушення права іншими доказами, в тому числі й проведенням в суді відповідної експертизи.

Доводи ОСОБА_3 щодо самовільного захоплення ОСОБА_7 частини земельної ділянки загального користування, яку ОСОБА_3 називає проїздом, зменшення проїзду з 3,0 м до 1,3 м тощо також не містяться ні в позовній заяві ОСОБА_3, ні в апеляційній скарзі, такі доводи з'явилися лише в касаційній скарзі.

В силу визначеного статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та передбачених статтею 303 ЦПК меж апеляційного перегляду справи процесуальні підстави для перевірки цих обставин відсутні.

Все ж виконуючи вказівку касаційної інстанції та аналізуючи наявні в справі докази можна дійти висновку про безпідставність вказаних доводів.

Земельні ділянки, що нині належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, були землями садового товариства. Щодо ОСОБА_7, то він як член товариства користувався землею з 1976 року. ОСОБА_3 стала користуватися своєю ділянкою значно пізніше, вона набула земельну ділянку у власність разом в іншими членами товариства, після того, як колективне землекористування садового товариства за згоди його членів та дозволу органу місцевого самоврядування стало у 1997 році переходити у землекористування громадян та їх приватну власність шляхом безоплатної передачі на підставі рішення місцевої ради. Матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ще до початку оформлення документів на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3 у 1998 році межею загального проходу (не проїзду, а саме проходу) до її ділянки була стіна садового будинку ОСОБА_7 довжиною 6,0 м. Садовий одноповерховий будинок ОСОБА_7 на земельній ділянці знаходиться з 1976 року, місцезнаходження садового будинку по межі загального проходу підтверджено складеним у 1997 році (до приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки) Схематичним планом ділянки ОСОБА_7, що знаходиться в АДРЕСА_4. На плані вказані існуючі станом на 1997 рік розміри садового будинку 6,0 м х 8,05 м та ширина загального проходу 1,0 м (т.2 а.с.102-103). Розташування садового будинку та незмінність його розмірів підтверджено виготовленим у червні 2003 року планом земельної ділянки та технічним паспортом на садовий будинок по АДРЕСА_6 та наявною в справі фото фіксацією (т.2 а.с.175-179). Розташування садового будинку, яке і визначає ширину загального проходу до земельних ділянок ОСОБА_4 (раніше ОСОБА_4.) та ОСОБА_3, межує тільки з землею міста Одеси, Одеська міська рада не мала та не має претензій ні щодо розташування садового будинку, ні щодо ширини проходу, починаючи з моменту приватизації земельних ділянок садового товариства, що розпочалася у 1997 році. Таким чином, захоплення ОСОБА_7 частини загального проходу, який ОСОБА_3 називає проїздом, та зменшення його з 3,0 м до 1,3 м не вчинялось, оскільки прохід ніколи не мав ширину 3,0 м, межа земельної ділянки ОСОБА_7 не переносилась ні на момент початку приватизації у 1997 році, ні потому, межа проходу проходить по стіні садового будинку довжиною 6,0 м, який на земельній ділянці по АДРЕСА_4 знаходиться з 1976 року.

Вимоги п.п.3.22, 3.51 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» щодо ширини проїздів - 3 м, ширини проїзду для пожежної машини - 3,5 м не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки до земельних ділянок як ОСОБА_3 та і ОСОБА_7 (нині ОСОБА_7.) ніколи не було проїзду, а був прохід шириною 1,0 м, нині шириною 1,5 м довжиною 12,0 м. Застосовувати нормативні документи, що передбачають вимоги щодо «проїзду» присадибної житлової забудови, до існуючих «проходів» між садовими будинками (будівлями для літнього сезонного користування) безпідставно.

Рішенням Київської райради від 12 грудня 1963 року №533 виділено земельні ділянки для садів і городів, в тому числі й по АДРЕСА_1, де передбачались тільки проходи шириною 1,5 м. ОСОБА_3. ще до 2003 року зверталась до садового товариства «Трудівник» для зміни проходу шириною 1,5 м на проїзд шириною 4,0 м за рахунок зменшення земельної ділянки ОСОБА_7, однак дана претензія задоволена не була. Садове товариство «Трудівник» узгодило ОСОБА_7 документи на приватизацію у визначених раніше розмірах та з наявним проходом, а не проїздом, як то бажала зробити ОСОБА_3 за рахунок суміжної ділянки.

Технічна документація по встановленню меж і складанню державних актів на право приватної власності, План відновлення меж земельної ділянки с/т «Трудівник» містять дані про наявність проїзду шириною 4,0 м до ділянки ОСОБА_7 АДРЕСА_5 однак цей проїзд знаходиться в іншому місці на відстані більш ніж 5 м від стін будинку ОСОБА_3

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 не довела, що обставинами, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, порушені її права як суміжного землевласника. Натомість, ОСОБА_4 довів дотримання вимог закону при приватизації ОСОБА_7 земельної ділянки.

ОСОБА_3 у 2012 році оскаржила рішення ради від 2004 року та державний акт на землю, виданий у 2004 році ОСОБА_7, який помер у 2011 році, а спадщина після його смерті, в тому числі й земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, успадкована його сином ОСОБА_4 та оформлена ним у 2011 році.

В силу визначеного статтею 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Межі апеляційного перегляду справи визначені статтею 303 ЦПК України, які теж передбачають перегляд справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги.

Відтак, бажання сторони в інстанції іншого рівня вирішити спірні питання та з'ясувати обставини, які не заявлялись як вимоги в суді першої інстанції та, відповідно, не з'ясовувались, процесуально безпідставно. Сторона не позбавлена права звернутися до суду з іншим позов та доводи порушене право, за його наявності.

Правові підстави для задоволення позову ОСОБА_3 в тій редакції, яка нею заявлена, відсутні. Поряд з цим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в силу зміни обґрунтування відмови в позові.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2015 року - змінити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, управління Держкомзему у м. Одесі про скасування рішення ради та державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Н.Д.Плавич