Постанова № 6440387, 01.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.09Справа №2а-5535/09/5/0170 17:02 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренко Д.В. при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представника позивача – Лисакова О.О. – юрисконсульт, представника відповідача – Душенчук Т.Б. – держ. податк. інсп., дов. № 3033/9/10 від 01.12.2008р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське село» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування рішення.

Обставини справи: ТОВ «Рибальське село» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі відповідач) про скасування рішення № 0003722330 від 02.10.08р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 151570,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки з 29.08.08р. по 11.09.08р. склав акт перевірки, в якому зафіксував нібито встановлені порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами вказаної перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за порушення, які позивач не допустив.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.09р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач у запереченні на позов проти позову заперечував, та вказав про відсутність підстав для задоволення вимог позивача з причин того, що штрафні санкції до нього застосовані у зв’язку з порушенням ним п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У судовому засіданні 01.10.09р. представник відповідача надав суду доповнення до заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 29.08.08р. по 11.09.08р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.05р. по 30.06.08р.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 1448/23-2/31781543 від 22.09.08р., в якому зроблений висновок про порушення позивачем зокрема положень п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що виразились у проведенні розрахункових операцій на загальну суму 30314,00 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим 02.10.08р. прийняла рішення №0003722330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з яким за порушення позивачем п. 1ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” згідно з п.1 ст. 17 зазначеного Закону до нього застосовані штрафні санкції у розмірі 151570,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим (скарга вих. № 9 від 17.10.08р.), однак рішенням від 2976/10/25-023 від 28.11.08р. ДПА в АР Крим залишила скаргу без задоволення, а рішення № 0003722330 від 02.10.08р. без змін.

В подальшому позивач 26.12.08р. звернувся до ДПА України зі скаргою вих. № 17, однак рішенням № 1117/6/25-0415 від 11.02.09р. ДПА України залишила скаргу без задоволення, а рішення № 0003722330 від 02.10.08р. без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

У ст. 1 вказаного закону зазначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідальність за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлена у ст.17 у п. 1 якої вказано, що у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Як вбачається з акту перевірки при перевірці касових книг підприємств, а також прибуткових ордерів встановлено, що в касу підприємства надійшли готівкові кошти в сумі 30314,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій. Всі ці кошти за оренду.

На думку відповідача операції з надання майна в оренду пов’язані з продажем товарів, робіт, послуг і мають оприбутковуватись із застосуванням РРО.

Суд не може погодитись із такою думкою відповідача виду наступного.

Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Розділом 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачений Порядок ведення касової книги та обов'язки касира, відповідно до п.п. 4.2, 4.3 якого, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі; записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Згідно з п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається з матеріалів справи всі суми орендної плати оприбутковувались через касу підприємства згідно із зазначеним Положенням на підставі прибутковий касовий ордерів.

До матеріалів справи залучені належним чином завірені копії прибуткових касових ордерів на загальну суму 30314,00 грн., де у графі «підстава» зазначено «оренда».

Аналізуя вищевикладене суд вважає, що операції з надання позивачем майна в оренду не можна віднести до продажу товарів, робіт, послуг в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що у Листі Міністерства Юстиції України № 8-11-19 від 23.02.04р. щодо роз'яснень положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004р. зазначено, що відповідно до статей 759 та 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Водночас відповідно до статті 901 названого вище Кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об'єкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є неспоживна річ (стаття 760 Кодексу), а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Кодексу).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про продаж товарів (надання послуг).

Таким чином суд вважає, що у відповідача відсутні були правові підстави для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003722330 від 02.10.08р. у розмірі 151570,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). Однак відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003722330 від 02.10.08р., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003722330 від 02.10.08р.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.10.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 06.10.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0003722330 від 02.10.08р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 151570,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибальське село” (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Степна, 22 «а») 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.