Ухвала суду № 64402266, 31.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5184/16-ц 31.01.2017 31.01.2017

Провадження №22-ц/784/176/17

Справа № 487/5184/16-ц Головуючий першої інстанції: Карташева Т.А.

Провадження № 22-ц/784/176/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лептугою С.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку

«ПРИВАТБАНК»

на ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про повернення депозитного вкладу,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) про повернення депозитного вкладу.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 28 березня 2013 р. між ним та Банком був укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000734164466, відповідно до якого був оформлений вклад строком по 28 вересня 2013 р. на суму 7 000 грн. та майбутнім нарахуванням 17% річних. Крім того, позивач зазначає, що був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, однак 26 березня 2013 р. у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим він був вимушений виїхати до м. Миколаєва.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач на вимогу його від 07 червня 2016 р. не повернув останньому його вклад з нарахованими відсотками, позивач просив суд розірвати вищезазначений договір банківського вкладу та стягнути з Банку на його користь 7 000 грн. - вкладу та 5 391 грн. - нараховані проценти.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2016 р. відкрито провадження за вказаним позовом.

В апеляційній скарзі представник Банку вказує на порушення судом норм процесуального права при вирішення питання підсудності спору та просить постановлену ухвалу скасувати й повернути справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкриваючи провадження у справі та призначаючи справу до розгляду, суддя Заводського районного суду м. Миколаєва вважав, що зазначений позов підсудний даному суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судді з огляду на таке.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між Банком та позивачем 28 березня 2013 р. укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000734164466.

З приводу виконання Банком обов'язків щодо повернення вкладу за цим договором виник даний спір.

За загальним правилом підсудності, визначеним ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

В той же час статтею 110 ЦПК України передбачена можливість підсудності окремих категорій справ за вибором позивача, зокрема, визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 даного Закону однією з фінансових послуг є залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Виходячи з положень пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Отже, зазначене свідчить, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на правовідносини, що виникають під час укладення та виконання договорів банківського вкладу.

Крім того, оскільки договір, стосовно виконання якого виник спір, є договором про надання банківських послуг (договір банківського вкладу), він за своїми ознаками відповідно до положень ст. 633 ЦК України відноситься до публічних договорів. Таке також свідчить про те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», про що роз'яснено в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 р. з наступними змінами «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа і місце його перебування зареєстроване у АДРЕСА_2.

З урахуванням викладеного та положень ч. 5 ст. 110 ЦПК України позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, тому ухвала судді про відкриття провадження у справі постановлена з дотриманням норм ЦПК України щодо правил підсудності цивільних справ, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково, відкриваючи провадження у справі, вважав, що справа підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва не заслуговують на увагу, оскільки суддею обґрунтовано визначено підсудність за місцем проживання позивача на підставі положень ч. 5 ст. 110 ЦПК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали судді.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити, ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: