Постанова № 6440149, 28.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.09Справа №2а-9793/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

до Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Ліги незалежної молоді Керчі"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

          До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція в м. Керч АР Крим про припинення юридичної особи Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Ліги незалежної молоді Керчі", зареєстрованого виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 12.08.2005 року, ідентифікаційний код 33664528.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є юридичною особою, з 15 січня 2007 року не надає звітність до органів Державної податкової служби, що відповідно до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” є підставою для припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позов, будь –яких доказів до суду не надав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши в судовому засіданні всі матеріали справи, оцінивши наявні доказі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Громадське формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Ліги незалежної молоді Керчі" виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 12.08.2005 року включено до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 894824, а також свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 444668.

Порядок, підстави та умови створення та діяльності громадських організацій регулюються Законом України “Про об’єднання громадян”N 2460-XII від 16.06.1992 року.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про об’єднання громадян” законодавство про об'єднання громадян складається з Конституції України, цього Закону та актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 1 Закону України “Про об’єднання громадян”, об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політична партія або громадська організація.

Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Згідно зі статтею 3 Закону України “Про об’єднання громадян”, громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Таким чином, дія Закону України “Про об’єднання громадян”поширюється лише на діяльність об’єднань громадян, визначених частиною 2 статті 1 цього Закону (політична партія, громадська організація), тому відповідач, який є громадською організацією не відноситься до переліку виключені і на нього у повній мірі розповсюджується дія Закону України “Про об’єднання громадян”.

Суть позову полягає у вимогах про припинення відповідача-юридичної особи у зв'язку із неподанням податкової звітності з 15 січня 2007 року на підставі статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”№ 755 від 15.05.2003 року.

Згідно із частиною 1 статті 3 зазначеного закону, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

У той же час частино 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій

Згідно ч.4 ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян" реєстрація як один із способів легалізації (офіційного визнання) об'єднань громадян здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Відповідно до зазначених вимог Положенням про порядок легалізації об'єднань громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 140, визначено, що легалізація місцевих об'єднань громадян здійснюється Головним управлінням юстиції Мін`юсту України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними в містах Києві та Севастополі управліннями юстиції, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Відповідно пп.7 п.б ч.1 ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування" N 280/97-ВР, від 21.05.1997 року виконавчими органами сільських селищних, міських рад були надані повноваження щодо реєстрації у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян.

Разом з тим, положеннями ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" реєстрація об'єднань громадян віднесена до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів.

Частиною 3 Розділу VІІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зазначено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки між нормами ч.4 ст.14 Закону України "Про об'єднання громадян", пп.7 п.б ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" існують суперечності, то вищезазначені вимоги "Прикінцевих положень" передбачають правозастосування за правилами: за розбіжностями між нормами, прийнятими органом влади у різний час, перевага віддається нормі, прийнятій пізніше; за розбіжностями між загальною та спеціальною нормами, перевага належить спеціальній нормі. Тобто, реєстрацію місцевих об'єднань громадян відповідно до вимог ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" мають здійснювати територіальні органи Міністерства юстиції України.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства України свідчить про належність повноважень щодо реєстрації місцевих об'єднань громадян органами Міністерства юстиції України. Отже, судом достеменно встановлено, що легалізуючим органом для громадської організації є саме органи Міністерства юстиції України.

Вирішуючи питання про обгрунтованість дій позивача, судом встановлено наступне.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Такий висновок можливо зробити на підставі аналізу положень пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в України” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, відповідно до якого до функцій податкових органів належить контролювання своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Застосування наслідків, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року № 755-IV за неподання декларацій та фінансової звітності можливо лише на підставі рішення суду.

Таким чином, органи державної податкової служби за загальним правилом мають право звертатися до суду з позовами про припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 зазначеного закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

-          визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

-          провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-          невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

-          неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

-          наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Разом з тим, Закон України "Про об'єднання громадян" є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про об'єднання громадян", припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

Згідно із ст.24 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Статтею 26 зазначеного закону передбачений порядок здійснення фінансового контролю.Так, об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про об'єднання громадян", посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 28 вищевказаного закону визначено вичерпний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до об'єднання громадян за порушення законодавства, а саме:

-          попередження;

-          штраф;

-          тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

-          тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

-          примусовий розпуск (ліквідація).

Статтею 32 Закону України "Про об'єднання громадян" визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.

Так, згідно із ст.32 вищевказаного закону, за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону.

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону.

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Таким чином суд зазначає, що спеціальним Законом передбачено припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальна санкція за порушення вичерпного переліку норм Закону України "Про об'єднання громадян", яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб - легалізуючого органу або прокурора.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При поданні позову позивачем не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи –громадської організації, якою є відповідач, встановлених Законом України "Про об'єднання громадян", який у даному випадку є спеціальною нормою стосовно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Позивачем залишено поза увагою, що в силу приписів ст.32 Закону України "Про об'єднання громадян" ініціатором ліквідації юридичної особи –громадської організації може бути лише легалізуючий орган або прокурор.

За таких обставин п.17 статі 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яким органам державної податкової служби в установленому законом порядку надано право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не можна розповсюдити на громадську організацію.

Відповідно до п. 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні позивач не довів свого права на звернення до суду з позовними вимогами про припинення юридичної особи Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону "Ліги незалежної молоді Керчі", тому позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Керч АРКзадоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, і відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Керч АРКповністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.