Постанова № 64400489, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/670/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання неправомірними дії, визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа - Державна судова адміністрація України з вимогами щодо визнання неправомірними дії Територіального управління ДСА України в Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року в розмірі, передбаченому ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" та за період з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 року); зобов'язання Територіального управління ДСА України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати починаючи з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року в розмірі, передбаченому ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" та за період з 28.03.2015 року по 09.09.2015 року відповідно до положень ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" (в редакції від 28.03.2015 року).

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідач з 26 жовтня 2014 року нараховує їй заробітну плату виходячи з розміру посадового окладу, який дорівнює мінімальній заробітній платі в Україні (1218 грн.), що є порушенням статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України №192-VIII від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності та почав діяти з 28 березня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року адміністративний позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 працює в Ленінському районному суді м. Миколаєва на посаді секретаря судового засідання та є державним службовцем шостої категорії.

Згідно до розпорядженням КМУ №88-р від 24.02.2003р. посада секретаря судового засідання віднесена до 6-ї категорії посад державних службовців.

Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28.03.2015р.) посадовий оклад ОСОБА_2 повин складати 30% посадового окладу судді місцевого суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Оскільки в період з 26.10.14 до 08.09.15 існували чіткі норми ч.1 статті 144 та ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в різних редакціях) про визначення розміру посадового окладу позивача в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, це право повинно бути захищено шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату позивачу за цей період з урахуванням коефіцієнта 1,3, всіх обов'язкових відповідно до чинного законодавства надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

З 26.10.2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 Закону №2453-VI, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом 2 пп. 1 і абзацом 3 пп. 2 п. 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VI.

Крім того, з 28.03.2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VI, та у ст. 147 встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 п. 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується із положеннями ч. 7,8 ст. 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Також аналогічні положення закріплено ч.2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 108/95-ВР) яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами ст. 142 Закону №2453-VI, у редакції до 28.03.2015 року фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 143 Закону №2453-VI ). Аналогічні правила закріплені і у ст. 145, 146 Закону №2453-VI у редакції з 28.03.2015 року.

З 01.01.2015 року п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 Закону №2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі Постанова КМУ №268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом 2 пп. 1 п. 13 розділу XIII Закону №1697-VII та пп. 2 п. 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскільки в період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року та з 29.03.2015 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови КМУ № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду не внесено, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 ч. 1 ст. 144 Закону №2453-VI та ч. 1 ст. 147 цього ж Закону у редакції Закону №192-VІІІ не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена в постановах Верховного Суду України від 12.07.2015 року по справі №21-1726а16 та від 13.07.2015 року по справах №21-1488а16 та №21- 1888а16.

Щодо розподілу судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області було сплачено судовий збір 606,32 грн. відповідно до платіжного доручення №1818 від 19.10.2016р., та 606,32 грн. відповідно до платіжного доручення №2184 від 29.11.2016р., відтак дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 197; ст. 198; ст. 202; ст.205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання неправомірними дії, визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв