Постанова № 6439967, 06.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.10.09Справа №2а-10410/09/4/0170 о 14:11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЦиганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача – Міщенко М.М., Петров І.Є.;

від відповідача – Османов Е.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАР ЛЕ МАР ЕСТЕЙТ"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування акту №22/15-02 від 20.07.09 та зобов'язання до вчинення певних дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар ле мар естейт» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформленого актом №22/15-02 від 20.07.2009 року та зобов’язання відновити позивача в реєстрі платників податку на додану вартість. Позов мотивовано тим, що рішення про анулювання реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість прийнято відповідачем із порушенням пп. «ґ» п. 9.8. ст. 9 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №168), за відсутності підтвердних документів (відомостей), передбачених Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за №208/4429 (далі – Положення №79); висновок відповідача про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців суперечить фактичним обставинам, оскільки позивач у цей період здійснював господарські операції, що впливали на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалами суду від 02.09.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на необґрунтованість заявлених у позові вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ЗЗгідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Повноваження податкових органів щодо ведення реєстру платників податку на додану вартість передбачені ст. 9 Закону №168 і Положенням №79.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи у спірних відносинах владні управлінські функції стосовно позивача, є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції, пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Православний молодіжний центр» відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства від 28.11.2007 року змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар ле мер естейт», останнє є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Бахчисарайською районною державною адміністрацією 24.06.1997 року, ідентифікаційний номер юридичної особи 24870289 (а.с. 52), до моменту прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації у якості платника ПДВ був зареєстрований як платник цього податку, індивідуальний податковий номер 248702801135, свідоцтво №100103968, видане ДПІ у Бахчисарайському районі 12 березня 2008 року на бланку ф. №2-ПДВ, серія НБ №155707 (а.с. 54).

Відповідно до спірного акту №22/15-02 від 21.07.2009 року (а.с. 15, 16), комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ в Бахчисарайському районі від 17.07.2009 року №43 встановлено наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з 20.07.2009 року на підставі пп. «ґ» п. 9.8. ст. 9 Закону №168.

Даним підпунктом встановлено, що реєстрація у якості платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

В пункті 1 акту №22/15-02 від 21.07.2009 року зазначено, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подає звітність з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок, що підтверджено актом №92/1502 від 18.07.2009 року.

Відповідно до акту №92/1502 від 18.07.2009 року позивач декларував відсутність оподатковуваних поставок за податкові періоди з червня 2008 року по травень 2009 року.

Відповідно до пп. 25.2.1 п. 25.2 Положення №79 органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Судом відхиляє доводи позивача щодо порушення позивачем вказаних вимог, оскільки представником відповідача надано відповідний реєстр, копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до акту виїзної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року від 29.01.2009 року №18/27/23/24870289 (а.с. 95-113), позивач в період, що перевірявся, не декларував податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв’язку з відсутністю реалізації товарів (послуг). Згідно із п. 3.2.2 акту перевірки за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року позивачем декларувався податковий кредит з ПДВ, в тому числі за деклараціями за липень 2008 року (72950,00 грн.), за серпень 2008 року (39645,00 грн.), за вересень 2008 року (4374,00 грн.). Зазначене також підтверджується копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди (а.с. 42-47).

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем і в період з жовтня 2008 року по червень 2009 року в документах податкової звітності з податку на додану вартість (а.с. 19-41) декларувався податковий кредит (розділ ІІ податкової декларації), при цьому розділ І «податкові зобов’язання» заповнювався із прочерками (нульовими показниками).

Судом встановлено, що після державної реєстрації позивача ним здійснено заходи щодо отримання відповідної дозвільної документації для початку будівельних робіт. У зв'язку з витратами, пов’язаними із будівництвом об’єкта у деклараціях з податку на додану вартість позивач постійно декларував податковий кредит.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що, вказуючи пп. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону №168 як підставу для анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, відповідач діяв з порушенням способу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбаченого законодавством України, без урахування фактичних обставин справи.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі №168.

Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168).

Підпункт «ґ» п. 9.8. ст. 9 Закону №168 передбачає одну з підстав для анулювання реєстрації у якості платника податку на додану вартість: відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 календарних місяців поспіль, проте відсутність господарських операцій, що впливає на виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість не означає відсутності оподатковуваних операцій взагалі.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується той факт, що позивач здійснював господарські операції з придбання товарів (послуг), що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, в тому числі в період з червня 2008 року по травень 2009 року.

Крім того, вирішуючи спір, суд враховує положення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно із якою у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому рішення відповідача про анулювання реєстрації у якості платника податку на додану вартість від 20.07.2009 року не може бути визнано судом таким, що вчинено у відповідності до Закону №168, та повинно бути скасоване з дати його прийняття.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв’язку із складністю справи в судовому засіданні 06.10.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 09.10.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим, яке оформлене актом №22/15-02 від 20.07.2009 року, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар Ле Мар Естейт» (ідентифікаційний код юридичної особи 25870289).

3.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі АР Крим відновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар Ле Мар Естейт» (ідентифікаційний код юридичної особи 25870289) як платника податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.