Постанова № 6439960, 19.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року       Справа № 2а-26148/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

за участю секретаря: Захарової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного  підприємства «ВКФ «Ліар-Лост» до Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дій, скасування акту  про анулювання  реєстрації платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2009 року позивач - Приватне  підприємство «ВКФ «Ліар-Лост» - звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого посилається на таке. 05 серпня 2009 року позивачем отриманий  акт № 10 від 20 липня 2009 року про анулювання реєстрації  платника  податку на додану вартість. Підставою для анулювання  свідоцтва  послугував встановлений відповідачем факт  виписки   податкових  накладних, по яким  не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3  статті 3 Закону України  «Про податок  на додану вартість».

В акті зазначено, що  відповідно до п.п.  «в» п.9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «ВКФ «Ліар-Лост» не має підстав  для подальшого перебування  в якості платника  податку  на додану вартість.

Позивач вважає, що анулювання свідоцтва  платника  податку здійснено без законних  підстав всупереч вимогам законодавства та порушує його права. Зокрема, в акті  зроблено посилання  на підпункт 2.3.1 пункту 2.3 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», який не міститься в статті 3 Закону;  ПП «ВКФ «Ліар-Лост» не стало суб’єктом спрощеної системи оподаткування, не обрало особливого  порядку  нарахування чи сплати податку  на додану вартість. Пунктом  9.8 встановлений вичерпний перелік  підстав для анулювання  реєстрації  платника ПДВ, в якому немає підстави, зазначеної в акті  №10.

На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправними дії Державної податкової  інспекції  в м.Свердловську, які полягають в анулюванні  реєстрації як платника податку на додану вартість  ПП «ВКФ «Ліар-Лост», оформлені актом №10 від 20 липня 2009 року Державної податкової інспекції в м.Свердловську, скасувати вказаний акт, зобов’язати Державну податкову  інспекцію в м.Свердловську відновити  свідоцтво  платника податку  на додану вартість з 20 липня 2009 року, прийняти у ПП «ВКФ «Ліар-Лост» до обліку податкові декларації  з податку на додану вартість  за звітні  податкові періоди, за які  звітність з цього  податку мала бути надана до податкового органу  з 20 липня 2009 року.

 У судове засідання представник позивача не з’явився, до початку слухання  справи надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав,  просив розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду  не відомі.

Суд, дослідивши матеріали, вважає позовні вимоги  такими, що  підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Ст. 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.  

У відповідності з Конституцією України  кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій, чи бездіяльності  органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства  України  у справах  про оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб’єктів владних повноважень слід перевіряти,  чи прийняті  (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення  для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на  досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  

Спеціальним нормативно-правовим актом,  який визначає  платників  податку  на  додану вартість, об'єкти,  базу та ставки оподаткування,  перелік неоподатковуваних  та звільнених    від    оподаткування   операцій,   особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,  порядок  обліку,  звітування  та  внесення  податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».  Відповідно до  п 1.3 даного Закону платник податку  -  це особа,  яка  згідно  з  цим  Законом зобов'язана  здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується  покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 2 Закону визначено, що платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за  своїм  добровільним  рішенням  як  платник  цього  податку, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку, імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Судом встановлено, що позивач – Приватне  підприємство «ВКФ «Ліар-Лост» - має статус юридичної особи та зареєстроване Виконавчим комітетом Свердловської міської  ради Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи 34767929, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 05.01.2007 року за № 13911020000000945, місцезнаходження: Луганська область, м.Свердловськ, пров.Лутугіна, буд.3-а (арк. справи 6).

19.03.2007 року Приватне підприємство «ВКФ «Ліар-Лост» було зареєстроване  платником податку на додану вартість, про що ДПІ у м.Свердловську Луганської області видане свідоцтво № 100029028.

В акті  № 10  від 20.07.2009 року підставами для анулювання  реєстрації  платника  податку на додану вартість зазначено, що ПП «ВКФ «Ліар-Лост» виписано податкові накладні та не задекларовано  податкові зобов’язання в розмірі, що перевищує 300 тис. грн., на підставі до  абз. «в» п. 9.8 ст.9 Закону України «Про  податок на додану вартість». При цьому, платник  подає податкові  декларації  з податку на додану вартість  протягом періоду  з березня 2007 року до червня 2009 року з показниками, які свідчать  про наявність оподатковуваних поставок .

За вказаних підстав комісією Державної податкової  інспекції  в м.Свердловську  Луганської області вирішено  анулювати  реєстрацію ПП «ВКФ «Ліар-Лост»  як платника  податку на додану вартість.

Суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає даний акт неправомірним.

Пунктом 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено,  що реєстрація  платника податку на додану вартість  діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку,  який до місяця,  в якому подається заява про  анулювання реєстрації,  є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону  більше  двадцяти чотирьох календарних місяців,  включаючи місяць реєстрації, та має за  останні  дванадцять  поточних   календарних   місяців   обсяги оподатковуваних    операцій,   менші   за   визначені   зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна   комісія   платника   податку,   оголошеного банкрутом,  закінчує  роботу  або  платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична  особа  позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа,  зареєстрована як платник податку,  реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених  систем оподаткування,  які  визначають  особливий  порядок нарахування чи сплати  податку  на  додану  вартість,  відмінний  від   тих,   що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа  обирає  відповідно до  цього  Закону  спеціальний  режим  оподаткування  за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа,  зареєстрована  як  платник   податку,   не   надає податковому  органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних  податкових  місяців   або   подає   таку   декларацію (податковий  розрахунок),  яка  (який)  свідчить  про  відсутність оподатковуваних  поставок  протягом  такого  періоду,  а  також  у випадках,  визначених  законодавством  стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах,  визначених у  підпунктах  "б"-"ґ" цього пункту,  здійснюється  за  ініціативою  відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації  у разі існування підстав,  визначених  у  підпунктах  "а"-"б"  цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання  реєстрації на підставах,  визначених у  підпунктах  "в"-"г"  цього пункту. Судом встановлена відсутність факту та не надано сторонами доказів звернення позивача до податкового органу із заявою про реєстрацію як платник єдиного податку або у зв’язку із  переходом до інших спрощених систем оподаткування.

Порядок, умови та строки реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації визначаються Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01 березня 2000 року. Підпунктом  25.2.1 цього Положення визначено, що органи   державної   податкової   служби   здійснюють постійний  моніторинг  платників  податку на додану вартість,  які  включені  до  Реєстру,  та  приймають   рішення   про   анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б"-"ґ" пункту 25 цього Положення.   Такі   рішення  можуть  бути  прийняті  за  наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема:

- свідоцтва або  корінця  Свідоцтва  про  право  сплати єдиного  податку суб'єктом малого  підприємництва  -  юридичною  особою  за  ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування  інших спрощених систем  оподаткування,  які  визначають  особливий  порядок   нарахування   чи  сплати  податку  на  додану  вартість, відмінний від   тих,   що   встановлені   Законом  «Про податок на додану вартість» (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення  про  анулювання  податкової  реєстрації  чи свідоцтва,  про  звільнення  від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який    свідчить,    що   згідно   з   відповідним  законодавчим актом особа,  яка зареєстрована як платник податку на  додану  вартість,  звільняється  від  сплати  цього податку,  не є  платником податку або не має права на збереження статусу  платника  податку (підстава  -  підпункт  "в"  пункту  9.8  статті  9 Закону);

- інформації органів   реєстрації   актів   цивільного   стану,  повідомлення  державного  реєстратора  або  відомостей  з  Єдиного  державного   реєстру  щодо  смерті  фізичної  особи  -  підприємця  (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення  про  оголошення фізичної особи - підприємця  померлою,  про  визнання  фізичної  особи  -  підприємця  безвісно  відсутньою,  про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною  або обмеження  її  цивільної  дієздатності,  або  інформації  щодо  такого   рішення   органів   реєстрації  актів  цивільного  стану, повідомлення  державного  реєстратора  або  відомостей  з  Єдиного державного  реєстру  (підстава  - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- свідоцтва або   корінця  свідоцтва,   яким   підтверджується  закінчення терміну  дії  Свідоцтва  (підстава   -   підпункт   "в"  пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який підтверджує закінчення строку,  на який  було  створено   платника   податку,   укладено   договір   про  спільну  діяльність,  угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).

Підпункт 25.2.2 Положення визначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану  вартість  за  ініціативою  податкового органу оформляється актом  про  анулювання  реєстрації  платника  податку  на   додану вартість  за  формою N 6-ПДВ.  Такий акт складається у двох примірниках комісією,  утвореною відповідно до  розпорядження керівника   податкового   органу,   та  затверджується  керівником (заступником  керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації   платника   податку  на  додану  вартість  обов'язково вказується   підстава   для  такого  анулювання  з  посиланням  на відповідні  норми  Закону   Суд не приймає до уваги тлумачення  відповідачем підпункту «в» п.9.8 ст.9 Закону  України «Про податок на додану вартість» в частині визначення питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість  «з будь-яких інших причин», оскільки дане положення лише надає право податковим органам проводити анулювання реєстрації платника ПДВ на підставах, визначених в п.9.8 ст.9 Закону. Таким чином, можна зробити висновок, що  компетенція відповідача  щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі п.п. 9.8  ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» поширюється лише в тих  випадках, які визначені в цьому підпункті та виключно на підставі  підтверджуючих документів, визначених п.25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.   Відповідно до пункту 5.7  Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166, до розділу  II "Податковий кредит" (рядки   10-15 декларації) включаються   обсяги   придбання    (виготовлення,    будівництва, спорудження)  з  податком  на  додану вартість або без податку на додану  вартість  товарів  (послуг),  основних  фондів  на  митній території  України,  імпортованих  товарів,  отриманих  на  митній території України від нерезидента послуг  з  метою  їх  подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку,  а також  тих,  які  не   призначаються   для   їх  використання   у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких  визначається  відповідно  до  пункту  6.5  статті  6  Закону «Про податок на додану вартість» окремо   за   цілями   використання   (здійснення  операцій, які  підлягають    оподаткуванню,    звільнені    від оподаткування, не є об'єктом оподаткування). Статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що  податкове зобов'язання,    самостійно   визначене   платником  податків у податковій  декларації,  вважається  узгодженим  з  дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове   зобов'язання  не  може  бути  оскаржене платником  податків в адміністративному або судовому порядку.

Крім того, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дає визначення такого поняття як «конфлікт інтересів», яке трактується наступним чином: у  разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або коли  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого  органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.1  ст.9 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст.105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення  відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають  задоволенню у повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість»,  ст. ст.  112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ВКФ «Ліар-Лост» до Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області  про визнання неправомірними дій, скасування акту  про анулювання  реєстрації платником податку на додану вартість, задовольнити повністю.

Визнати протиправними  дії Державної податкової інспекції  в м.Свердловську, які  полягають в анулюванні  реєстрації  платника податку на додану вартість  Приватного підприємства «ВКФ «Ліар-Лост», що оформлено актом про анулювання  реєстрації  платника податку на додану вартість за № 10 від 20.07.2009 року.

Скасувати акт Державної податкової  інспекції в м.Свердловську №10  від  20 липня  2009 року  про анулювання  реєстрації Приватного підприємства «ВКФ «Ліар-Лост» як платника  податку на додану вартість.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м.Свердловську відновити свідоцтво платника податку  на додану вартість Приватного підприємства «ВКФ «Ліар-Лост» з 20 липня 2009 року.

Зобов’язати  Державну податкову інспекцію в м.Свердловську прийняти у Приватного підприємства «ВКФ «Ліар-Лост» до обліку  податкові декларації  з податку на додану вартість за звітні податкові  періоди, починаючи з  20 липня 2009 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 23 жовтня 2009 року.

Суддя: