Ухвала суду № 64399577, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 січня 2017 року м. Київ К/800/2357/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії чи бездіяльність Держави України щодо порушення його права на забезпечення загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232; дій під час прийняття рішення по скарзі від 23 червня 2015 року; порушення права позивача на ефективність і своєчасність захисту його прав при розгляді скарги від 23 червня 2015 року; порушення права позивача на ефективний та справедливий захист його прав та інтересів з боку держави при розгляді скарги від 23 червня 2015 року; невжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин незабезпечення позивача загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 і щодо не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю такого забезпечення; порушення права позивача на соціальний захист, права на ліквідацію перешкод при здійсненні його прав та законних інтересів після звернення до відповідача, який не дотримався встановленого порядку реалізації даного права; зобов'язати Міністра соціальної політики України розглянути скаргу позивача від 23 червня 2015 року і надати йому рішення, постанови, накази та роз'яснення по кожному зазначеному пункту Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» окремими листами за адресою: 50083 м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 2-8; визнати дії чи бездіяльність відповідача протиправними і такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої соціальної допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів позивача, які він мав, та обмежили їх конституційні гарантії; визнати дії чи бездіяльність відповідача при розгляді скарги позивача від 23 червня 2015 року такими, що порушили його права як громадянина України; відшкодувати 41340,00 грн моральної шкоди, завдану позивачу діями відповідача за рахунок Державного бюджету України; стягнути 200 грн витрат, які він поніс у зв'язку з провадженнями в національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, проїзд, поїздки, поштові послуги; зобов'язати відповідача в особі Міністра соціальної політики України дотримуватися і правильно застосовувати статті 1, 22, 40, 48, 68 Конституції України, норми частин 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», статті 7 Закону України «Про звернення громадян» при прийнятті рішень за скаргою позивача від 23 червня 2015 року та письмово повідомити позивача про місце, день і час, коли його скарга буде розглянута по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із судовим рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, йому слід зазначити поважні причини пропуску строку та сплатити судовий збір.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просив визнати поважними обставини пропуску строку та звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшено розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2016 року до 689,00 грн та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, на п'ятнадцять днів.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, положень статей 8, 11, 22, КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи, не зазначив докази, якими обґрунтоване рішення суду, не вжив заходів, необхідних для з'ясування усіх обставин справи та неправильно застосував норми законодавства, якими врегульоване питання сплати судового збору.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що зменшуючи розмір судового збору апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, тому суд апеляційної інстанції враховуючи майновий стан позивача дійшов до висновку про необхідність зменшення суми судового збору на 50 %.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судового рішення, а викладені в ній доводи перевірені судом і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук