Постанова № 64398993, 30.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 876/268/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Дової О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

20.10.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2016 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та в задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд прийшов до хибного висновку, що підвищення дитині війни потрібно виплачувати в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову першої інстанції виходив з того, що підвищення дитині війни потрібно виплачувати в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 312, та в межах бюджетних призначень на виплату такого підвищення, визначеного у Законах України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Тому вимога позивача про виплату їй підвищення до пенсії дитині війни в розмірі З0 % мінімальної пенсії за віком є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати повністю обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Листом від 15.08.2016 року № 347/М-15 на заяву позивача від 05.08.2016 року надано відповідь згідно якої їй виплачується підвищення дитині війни в межах бюджетних призначень на виплату такого підвищення визначеного у Законах України про Державний бюджет України на відповідні роки, тобто станом на 01.08.2016 року в розмірі 66 грн. 43 коп. Також вказують, що підстав для проведення нарахувань до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком немає.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернулася до суду з відповідними вимогами.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Відповідно до ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача за період з 01.01.2006 року по 20.04.2016 року включно - залишити без розгляду.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2016 рік, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, частиною 1 статті 28 Закону встановлено, що за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу (для пенсій, призначених до 01.10.2011 року - 25 років і 20 років, відповідно) мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи ст. 87 ч. 1 п. 9 Бюджетного кодексу України, виплата надбавок та підвищень здійснюється з коштів Державного бюджету, а тому згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з державного бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно ст. 6 ч. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із змінами, внесеними згідно із Законом № 76-УШ від 28.12.2014р., дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р, №112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011р. "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" та встановлено розмір підвищення дитині війни в розмірі 66,43 грн.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підвищення дитині війни потрібно виплачувати в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 312, та в межах бюджетних призначень на виплату такого підвищення, визначеного у Законах України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Щодо відшкодування моральної шкоди то колегія суддів також погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що слід відмовити.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до частково помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не повністю вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про частково неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до частково неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2016 року у справі №345/3651/16-а скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволення позову.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення недоплаченої пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 20.04.2016 року - залишити без розгляду.

Постанова Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний