Ухвала суду № 64398899, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" січня 2017 р. м. Київ К/800/2295/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів ,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга на зазначені судові рішення підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана після закінчення строку, встановленого статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України підстави, вказані скаржником у заяві, визнані неповажними.

Так, за приписами частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

В свою чергу, за змістом частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Особливості обчислення процесуального строку визначені статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Стаття 212 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок перебігу процесуального строку касаційного оскарження з моментом набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Необхідно також звернути увагу і на те, що вищезазначений строк не встановлений законодавцем виключно для підготовки і подачі касаційної скарги, а включає у себе і час, необхідний для виготовлення копії рішення суду на паперовому носії, його направлення особам, які беруть участь у справі, час поштового обігу, тощо.

У даному випадку, оскаржуване рішення апеляційного суду проголошено у відкритому судовому засіданні 27 грудня 2016 року за відсутності представника скаржника.

Отже, з урахуванням наведених обставин, а також приписів названих правових норм процесуального законодавства, останнім днем строку касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі є понеділок 16 січня 2017 року включно.

Разом з тим, з даною касаційною скаргою представник відповідача звернувся лише 19 січня 2017 року згідно з датою, вказаною на відтиску поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку, встановленого законом.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження представник відповідача посилається на те, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції одержано ним лише 30 грудня 2016 року.

Проте, такі доводи скаржника не можна визнати прийнятними, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм процесуального законодавства, при цьому з моменту одержання рішення апеляційного суду до моменту закінчення строку касаційного оскарження у представника відповідача було достатньо часу для підготовки і подачі цієї касаційної скарги.

Будь-яких інших доводів, які б свідчили про наявність підстав для поновлення строку касаційного оскарження представник відповідача не вказала.

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, позивачеві необхідно вказати інші підстави для поновлення строку.

Про цьому, зазначаючи причини пропуску строку касаційного оскарження, які на думку заявника є поважними, останній повинен врахувати, що такі мають бути пов'язані з непереборними та об'єктивними обставинами незалежними від волі особи за наявності яких у останнього була відсутня реальна фізична можливість вчасно, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернутись до суду із відповідною заявою чи скаргою.

Також, для надання судом належної оцінки доводам, вказаним скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження і їх перевірки, такі повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку

Крім того, вказана касаційна скарга не відповідає вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником, всупереч вимог частини 5 цієї статті, не додано документ про сплату судового збору.

Водночас, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням її майнового стану.

У відповідності до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За змістом даної процесуальної норми права, підставою для відстрочення сплати судового збору можуть бути випадки, за яких особа має змогу оплатити судовий збір, однак, внаслідок певних обставин, не може зробити це одночасно із поданням заяви або скарги до суду.

При цьому, особа, яка звертається до суду з таким клопотанням має враховувати, що обставини, які вона вказує в обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору повинні носити тимчасовий характер, а у клопотанні необхідно зазначити про точний або орієнтовний час, коли такі перешкоди відпадуть з наданням відповідних доказів і вказівкою на термін, у який скаржник зможе здійснити оплату судового збору, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У своєму клопотанні скаржник просив про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у цій справі касаційним судом за наслідками перегляду.

Однак, вирішення питання про відстрочення сплати судового збору на строк, вказаний у клопотанні скаржника можливе за умови відсутності перешкод для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки лише за таких обставин можна говорити про імовірність ухвалення судом касаційної інстанції відповідного рішення за наслідками перегляду.

У даному випадку, касаційна скарга не відповідає вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому заявлене скаржником клопотання може бути розглянуто судом після виконання вищевказаних вимог процесуального законодавства під час вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження у справі або ж за умови зміни меж строку відстрочення сплати судового збору.

За наведених обставин, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору є передчасним.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (далі - Закон № 484-VІІІ).

За правилами підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону № 484-VІІІ (далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

У даному випадку, позивач - фізична особа звернулась до суду з цим адміністративним позовом у 2016 році після набрання чинності Законом № 484-VІІІ.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень.

В свою чергу, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, станом на момент звернення з цим позовом до суду першої інстанції, становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 гривень.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плат.

Водночас, у відповідності до абзаців 1, 2 частини 3 статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позовна заява містила вимоги немайнового і майнового характеру, а відтак судовий збір належало сплачувати за правилами вищевказаних норм Закону № 3674-VI.

Абзацом 4 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач у своїй заяві просив стягнути з відповідачів на його користь грошову допомогу у розмірі 344500 гривень.

Таким чином, з урахуванням змісту вимог позовної заяви, ціни позову і приписів вищезазначених норм Закону № 3674-VI, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду цієї касаційної скарги загалом становить 4795,44 гривень.

Враховуючи викладене, скаржнику необхідно оплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним, на час подання касаційної скарги законодавством та надати до суду документ про сплату такого, або звернутись до суду із відповідною заявою щодо судових витрат.

Одночасно, надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Ураховуючи наведене та виходячи з вимог статей 108, 212, 213, частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу слід залишити без руху, надати строк для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Також, роз'яснити скаржнику, що у разі не виконання ним вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України в такий самий строк, касаційна скарга буде йому повернута.

Керуючись статтями 108, 212, 213, частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу залишити без руху.

Скаржнику надати тридцять днів з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених недоліків та роз'яснити, що у випадку їх невиконання у відкритті касаційного провадження буде відмолено та/або повернуто касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк