Ухвала суду № 64398805, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2017 р. м. Київ К/800/5611/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Кравцова О.В.

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

за участю

представників

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - 1- Литвинова С.І.,

відповідача - 2- Башарова В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року про

зупинення апеляційного провадження

у справі №826/23651/15

за позовом ОСОБА_4

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві

"Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним дій та скасування рішення в частині, визнання

протиправними дій та стягнення матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним дій та скасування рішення в частині, визнання протиправними дій та стягнення матеріальної і моральної шкоди.

З урахуванням зміни позовних вимог позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про нікчемність Договору банківського вкладу № 009-28614-110215 від 11.02.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочину, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 року;

- визнати протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виявлення (визнання) договорів банківських вкладів такими, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в частині виявлення (визнання)Договору банківського вкладу № 009-28614-110215 від 11.02.2015, укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», таким що є нікчемним з підстави, визначеної п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб матеріальної та моральної шкоди в розмірі 176 642,64 грн., заподіяну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у період з 03.05.2015 року по 03.10.2015 року, пов'язану з протиправним позбавленням права власності ОСОБА_4 на грошові кошти, що знаходилися на банківському рахунку в ПАТ «Дельта Банк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, в частині визнання нікчемним Договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» від 11 лютого 2015 року № 009-28614-110215, та застосування наслідків недійсності правочину.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та має застосовуватися до спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, тому необхідно зупинити провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до того ж суду на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню та вважає передчасним такий висновок суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

В силу частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено апеляційним судом, до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначений Закон є чинним та діє на теперішній час.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірні правовідносини не вплине.

Скаржник просив направити дану справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Підставою для направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом оскарження є ухвала про зупинення апеляційного провадження, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасувати.

Справу №826/23651/15 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним судом України в порядку статтей 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді