Постанова № 6439870, 15.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

«15» жовтня 2009 р. Справа № 2а-24139/09/1270

Категорія № 6.6.2

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішливій І.М.

в присутності сторін:

представника позивача: Філатов Ю.В.

відповідач: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до Приватного підприємства «Елітіс» про скасування запису про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до Приватного підприємства «Елітіс» про скасування запису про державну реєстрацію.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним запис №25370169Ю0043843 від 27 жовтня 2003 року про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства «Елітіс» ід. код 32691566 та визнати недійсним свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства «Елітіс» з моменту його видачі.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 27 жовтня 2003 року відділом ліцензування , державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради зареєстровано Приватне підприємства «Елітіс», ідентифікаційний код 32691566, про що було зроблено запис №25370169Ю004384. В подальшому ПП «Елітіс» було взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська.

Згідно акту перевірки знаходження за юридичною адресою субєкта від 10 червня 2009 року, складеного співробітниками ВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську, ПП «Елітіс» за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова,1а/4 не встановлено.

Відповідно до пояснень засновника ОСОБА_2, у вересні 2003 році вона познайомилася з молодим чоловіком на імя «Олександр», який запропонував їй за грошову винагороду зареєструвати на її імя «Елітіс підприємство ПП». Вона погодилася. Також ОСОБА_2 пояснила, що до фінансово-господарської діяльності підприємства він ніякого відношення не має. Податкові декларації вона не складала та не підписувала, бухгалтерських документів та печаток у неї немає та ніколи не було.

Згідно відомостей ЄДР щодо юридичної особи ПП «Елітіс», його місцезнаходженням є адреса: м. Луганськ, кв. Щербакова, 1а/4, засновником те керівником зареєстровано ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пояснень засновника ОСОБА_3, він у 2005 році познайомився з молодим чоловіком на імя «ОСОБА_4», який запропонував йому за грошову винагороду зареєструвати на його імя ПП «Елітіс». ОСОБА_3 погодився. Також ОСОБА_3 зазначив, що ніякого відношення до підприємства не має, обовязків керівника не виконував, документи фінансової звітності не підписував, де знаходяться печатка та штампи підприємства йому не відомо.

Позивач вважає, що ст. 110 Цивільного кодексу України передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення закону, які не можна усунути, а відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV підставою до прийняття судового рішення щодо припинення державної реєстрації є порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін угоди навмисно ввела іншу в оману відносно обставин, які мають суттєве значення, така угода визнається недійсною.

У звязку з цим позивач просив суд визнати недійсним запис №25370169Ю0043843 від 27 жовтня 2003 року про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Елітіс» ідентифікаційний код 32691566.

Представник позивача під час судового засідання позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, причини неявки суду не доповів, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 жовтня 2003 року відділом ліцензування , державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради зареєстровано Приватне підприємства «Елітіс», ідентифікаційний код 32691566, про що було зроблено запис №25370169Ю004384. В подальшому ПП «Елітіс» було взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська.

Згідно статутних документів цього підприємства його місцезнаходженням є адреса: 91000 м. Луганськ, кв. Щербакова, 1а/4, засновником зареєстровано ОСОБА_2.

Згідно акту перевірки знаходження за юридичною адресою субєкта від 10 чевня 2009 року, складеного співробітниками ВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську, ПП «Елітіс» за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова,1а/4 не встановлено.

Відповідно до пояснень засновника ОСОБА_2, у вересні 2003 році вона познайомилася з молодим чоловіком на імя «Олександр», який запропонував їй за грошову винагороду зареєструвати на її імя «Елітіс підприємство ПП». Вона погодилася. Також ОСОБА_2 пояснила, що до фінансово-господарської діяльності підприємства він ніякого відношення не має. Податкові декларації вона не складала та не підписувала, бухгалтерських документів та печаток у неї немає та ніколи не було.

Згідно відомостей ЄДР щодо юридичної особи ПП «Елітіс», його місцезнаходженням є адреса: м. Луганськ, кв. Щербакова, 1а/4, засновником те керівником зареєстровано ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пояснень засновника ОСОБА_3, він у 2005 році познайомився з молодим чоловіком на імя «ОСОБА_4», який запропонував йому за грошову винагороду зареєструвати на його імя ПП «Елітіс». ОСОБА_3 погодився. Також ОСОБА_3 зазначив, що ніякого відношення до підприємства не має, обовязків керівника не виконував, документи фінансової звітності не підписував, де знаходяться печатка та штампи підприємства йому не відомо.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналізуючи норми Господарського кодексу України (далі ГК України) слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 216 учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації

Частиною 1 ст. 59 ГК України передбачено, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, визначено, що субєкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, відповідно органами законодавчої, виконавчої, судової влади, а також Президентом. У цьому контексті від органів державної влади слід відрізняти органи державного управління, що створюються для забезпечення виконань їх завдань. Основним призначенням системи органів державної влади є організація реалізації повноважень держави (відповідно повноважень територіальних громад щодо органів місцевого самоврядування).

Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Із зазначеного суд приходить до висновку, що позивач не належить до кола осіб, визначених частиною 2 ст. 110 Цивільного кодексу України, які мають право на звернення до суду із зазначеним позовом, а також зазначає, що позивач не належить і до кола осіб, визначених статтею 239 ГК України, яким надано право на застосування адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У звязку з цим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним запису №25370169Ю0043843 від 27 жовтня 2003 року про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Елітіс» та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ПП «Елітіс» з моменту його видачі не обґрунтовані чинним законодавством України та задоволенню не підлягають.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17,18,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська до Приватного підприємства «Елітіс» про припинення юридичної особи, скасування запису про державну реєстрацію відмовити за необґрунтованістю

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 жовтня 2009року.

Суддя