Постанова № 6439867, 15.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

«15» жовтня 2009 р. Справа № 2а-24101/09/1270

Категорія № 6.6.2

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішливій І.М.

в присутності сторін:

представник позивача: Бачура О.В.

представник відповідача: не зявився.

представник третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Содействиє Р», третя особа Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Содействиє Р», третя особа Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним запис №13821020000015734 від 20.11.2008 року про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» код ЄДРПОУ 336255681, припинити юридичну особу, та визнати недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» з моменту його видачі

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що 20.11.2008 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстровано ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» код ЄДРПОУ 36255681, про що було зроблено запис №13821020000015734. В подальшому ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» було взято на податковий облік платника податків.

Засновником та керівником підприємства зареєстровано ОСОБА_2, яка прописана за адресою: АДРЕСА_1

Згідно статутних документів цього підприємства його місцезнаходженням є адреса: АДРЕСА_2

Відповідно до пояснень засновника ОСОБА_2, вона працювала продавцем в магазині, її паспорт знаходився у власників цього магазину. При звільненні з роботи у неї зявились складнощі з власниками, які не віддавали їй паспорт. У той самий момент, до неї звернулися незнайомі до того часу особи на імя «ОСОБА_3» і «ОСОБА_4», які запропонували їй допомогти повернути паспорт та за матеріальну винагороду у розмірі 1500грн. щомісячно, зареєструвати на своє імя приватне підприємств . ОСОБА_2 погодилась. Разом з «ОСОБА_4» вони звернулись до приватного нотаріуса, оформили документи, після чого стали на облік до Ленінської МДПІ м. Луганська, відкрили рахунок у банку, після чого «ОСОБА_4» зник разом з усіма документами підприємства та печаткою.

Як зазначає ОСОБА_2, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» вона не має, податкову звітність не надавала, угод не укладала та робити нікому не доручала.

Таким чином, позивач вважає, що фактично засновником підприємства відповідно до ст. 638 ЦК України були укладені угоди з невідомою особою за формою, передбаченою ст. 639 ЦК України, тобто усною, про реєстрацію ТОВ «ТКФ «Содействиє Р»з повною цивільною дієздатністю як юридичної особи - господарського субєкта. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України). Дії засновника ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» не були направлені на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін угоди навмисно ввела іншу в оману відносно обставин, які мають суттєве значення, така угода визнається недійсною.

Позивач вважає, що ст. 110 Цивільного кодексу України передбачає визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення закону, які не можна усунути, а відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV підставою до прийняття судового рішення щодо припинення державної реєстрації є порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки суду не доповів. Від нього повернувся конверт.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про час, дату та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не доповів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2008 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстровано ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» код ЄДРПОУ 36255681, про що було зроблено запис №13821020000015734. В подальшому ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» було взято на податковий облік платника податків.

Засновником та керівником підприємства зареєстровано ОСОБА_2, яка прописана за адресою: АДРЕСА_1

Згідно статутних документів цього підприємства його місцезнаходженням є адреса: АДРЕСА_2

Відповідно до пояснень засновника ОСОБА_2, вона працювала продавцем в магазині, її паспорт знаходився у власників цього магазину. При звільненні з роботи у неї зявились складнощі з власниками, які не віддавали їй паспорт. У той самий момент, до неї звернулися незнайомі до того часу особи на імя «ОСОБА_3» і «ОСОБА_4», які запропонували їй допомогти повернути паспорт та за матеріальну винагороду у розмірі 1500грн. щомісячно, зареєструвати на своє імя приватне підприємств . ОСОБА_2 погодилась. Разом з «ОСОБА_4» вони звернулись до приватного нотаріуса, оформили документи, після чого стали на облік до Ленінської МДПІ м. Луганська, відкрили рахунок у банку, після чого «ОСОБА_4» зник разом з усіма документами підприємства та печаткою.

Як зазначає ОСОБА_2, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» вона не має, податкову звітність не надавала, угод не укладала та робити нікому не доручала.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обовязкових платежів.

Згідно з п. 1 ст. 33 та п. 2 ст. 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755 IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону та наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд приходить до висновку, що оскільки у Єдиному державному реєстрі відсутня запис щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська щодо припинення юридичної особи не підлягає задоволенню.

Щодо визнання недійсним запису №13821020000015734 від 20.11.2008 року про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» з моменту його видачі суд вважає, що у суду відсутні підстави для ухвалення рішення на користь позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналізуючи норми Господарського кодексу України (далі ГК України) слід зазначити, що згідно з частиною 1 ст. 216 учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 1 ст. 247 ГК України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації

Частиною 1 ст. 59 ГК України передбачено, що припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, визначено, що субєкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках передбачених законом.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, відповідно органами законодавчої, виконавчої, судової влади, а також Президентом. У цьому контексті від органів державної влади слід відрізняти органи державного управління, що створюються для забезпечення виконань їх завдань. Основним призначенням системи органів державної влади є організація реалізації повноважень держави (відповідно повноважень територіальних громад щодо органів місцевого самоврядування).

Статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Із зазначеного суд приходить до висновку, що позивач не належить до кола осіб, визначених частиною 2 ст. 110 Цивільного кодексу України, які мають право на звернення до суду із зазначеним позовом, а також зазначає, що позивач не належить і до кола осіб, визначених статтею 239 ГК України, яким надано право на застосування адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У звязку з цим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним запису №13821020000015734 від 20.11.2008 року про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТКФ «Содействиє Р» з моменту його видачі не обґрунтовані чинним законодавством України і в цій частині задоволенню не підлягають.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17,18,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Содействиє Р», третя особа Начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи відмовити за необґрунтованістю

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 жовтня 2009року.

Суддя