Ухвала суду № 64398417, 25.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р.Справа № 553/3894/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Русанової Л.О.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасувати Рішення № 385 від 20.09.2016 р. Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р. та зобов»язання вчинити певні дії.

Також, позивачем до суду першої інстанції подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 385 від 20.09.2016 р. Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволена: вжиті заходи забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання незаконними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 385 від 20.09.2016 р. про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р. та зобов'язання вчинити певні дії шляхом зупинення дії оскаржуваного Рішення Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області № 385 від 20.09.2016 р. про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працюючому на посаді начальника управління прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 у 2013 році призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Рішення про призначення пенсії приймалось управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві, про що 26.09.2013 р. складено протокол № 8200. При цьому, як у вказаному протоколі, так і в ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пенсія призначається довічно.

У березні 2016 заявнику стало відомо, що призначена йому пенсія за вислугу років протягом 2015 року не виплачувалась, у зв'язку з чим він звернувся до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.07.2016 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Вказане рішення набрало чинності 25.07.2016 р. та у зв'язку з цим на адресу Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області 09.08.2016 р. ОСОБА_1 направив заяву про поновлення виплати призначеної пенсії, але з 25.07.2016 р. рішення суду не виконано.

Також судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2016 р. поштою позивачу надійшло Рішення Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області № 385 від 20.09.2016 р. про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р. про призначення йому пенсії та припинення її виплати, як безпідставно призначеної.

Не погодившись з рішенням Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами і разом з позовом заявою ним подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в даному випадку наявні очевидні ознаки протиправності рішення Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області № 385 від 20.09.2016 р. про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р. та дія вказаного акту відповідача може завдати значної матеріальної шкоди, з метою відновлення порушених прав, свобод та інтересів, отримання належного відшкодування від порушника необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів та часу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Вказаною статтею також встановлено, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Колегія суддів зазначає, що наведені в ст. 117 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

В свою чергу, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що в ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко визначено підстави припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду (якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом), але жодна з перелічених підстав не наведена у рішенні Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області № 385 від 20.09.2016 р. та не підтверджена будь-якими об'єктивними даними. Також, суд першої інстанції вказав, що зазначена норма Закону не передбачає прийняття рішень про скасування протоколів про призначення пенсії, а лише визначає підстави для припинення виплат пенсії.

Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на тривале не виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.07.2016 р., у зв'язку з чим судом зроблений висновок, про порушення органом пенсійного фонду під час винесення рішення № 385 від 20.09.2016 р. принципу незалежності судової влади та гарантій їх забезпечення закріплених чинним законодавством, оскільки забороняється іншим органам, підприємствам, установам, організаціям та їх посадовим особам переймати на себе функції суду, оскільки своїм рішенням відповідач фактично скасував рішення суду від 12.07.2016 р., яке набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

В даному випадку судом першої інстанції не було враховано того, що заходи забезпечення позову, які позивач просив вжити суд, є рівнозначними задоволенню позовних вимог. При цьому, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції без повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, дослідження доказів та фактичних обставин справи надав оцінку по суті заявлених позовних вимог щодо неправомірності рішення відповідача № 385 від 20.09.2016 р. Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування протоколу № 8200 від 26.09.2013 р.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до безпідставного задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що постанова Ленінського районного суду м. Полтава від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 15.11.2016р. по справі № 553/3894/16-а скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30.01.2017 року.