Постанова № 64398284, 24.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р. Справа № 619/2247/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2016р. по справі № 619/2247/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області , Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та ненадання відповідей на його звернення протиправним; зобов'язати Адміністрацію державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначити, а Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності в розмірі 48 місячного грошового забезпечення; стягнути з Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову , прийняти нову постанову , якою позов задовольнити.

Відповідачі заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважають постанову суду першої інстанції правомірною , прийнятою з урахуванням всіх обставин справи , просять суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 було звільнено із служби за підпунктом 3 пункту 92 (за станом здоров'я), пунктом 98 у запас Збройних Сил України. , про що свідчить витяг з наказу № 57-ос від 07.09.2015 року (а.с.8)

Свідоцтвом про хворобу №635 від 26.08.2015 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. (а.с.7)

Згідно довідки №131275, серії 12АААвід 25.03.2016 року до акту огляду МСЕК на а.с.11 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з висновком, що йому протипоказано праця з довготривалим перебуванням на ногах. Причиною інвалідності визначено хвороби, пов'язані з проходженням військової служби.

01.04.2016 року позивач звернувся до Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання не пов'язаного з виконанням службових обов'язків осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, у Адміністрації Держспецзв`язку відсутні законні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 визначеної пп.2 п.2 ч.2 Постанови КМУ від 04.06.2008 року №605.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" (в редакції з 17.05.2014р.) до особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України належать військовослужбовці, державні службовці та інші працівники.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших законів.

Соціальний та правовий захист державних службовців та інших працівників Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю і державну службу.

Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України поширюються права і соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.16 ст.21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону"Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" в редакції станом на 25.03.16 р. (встановлення інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога, серед іншого , призначається і виплачується у разі - 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень цього Закону та відповідно підпункту 2 пункту 2 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. N 605 Грошова допомога виплачується у разі настання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов'язані з виконанням службових обов'язків, - у розмірі48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2008р. №605 час виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку визначається Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1828.

Відповідно до п. 11 Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1828, особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують свої службові обов'язки під час: перебування їх на місцях служби або занять у будівлях і на прилеглих територіях Адміністрації Держспецзв'язку чи регіональних органів, територіальних підрозділів, закладів та установ (далі - підпорядковані органи) або на інших місцях служби або занять, визначених приписами чи розпорядженнями Голови Держспецзв'язку або начальників відповідних підпорядкованих органів, включаючи установлені розпорядком (розкладом занять) перерви.

Тобто , враховуючи наведені вимоги Законів та Положень, для виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності після звільнення із служби в наявності повинні бути дві підстави : захворювання повинно було мати місце в період проходження служби і пов'язане з виконанням службових обов'язків.

Сторонами у справі не заперечується , що захворювання позивача виникло при проходженні ним служби в СБУ, а не на службі в Держспецзв»язку.

Згідно послужного списку полковника юстиції Дерзв»язку ОСОБА_1 (а.с.147) проходив військову службу у Збройних силах , органах МВС, інших формуваннях , СБ України та в Дежспецзв»язку . а саме: в період з 01.08.1993р. по 20.06.1998р. курсант інституту; 20.06.1998р. -07.08.1998р. служба в СБУ; 07.08.1998р.-25.07.1999р. служба в СБУ; 25.07.1999р.-31.12.2006р. служба в СБУ у Відділі ДСТСЗІ СБУ в Харківській області; 01.07.2007р. - 15.09.2015р. служба в Держспецзв»язку.

Також, вказано , що з 01.01.2007р. згідно п.2 розділу ІХ Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» Управління Держспецзв»язку є правонаступником Відділу Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України в Харківській області.

Тобто , захворювання позивача виникло в період проходження служби, що є одним із критеріїв для виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності після звільнення із служби.

Так, згідно свідоцтва про хворобу № 635 від 26.08.2015р. та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.03.2016р. захворювання та інвалідність пов'язані із проходженням військової служби.

Колегія суддів вважає , що «захворювання пов'язане з проходження військової служби» і «захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків» є тотожними (ідентичними) поняттями, тобто, захворювання позивача пов'язане саме з виконанням службових обов'язків, що є другим критерієм для виплати грошової допомоги .

Враховуючи наявність у позивача обох підстав для виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності після звільнення із служби , визначених вищенаведеними вимогами законодавства, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності в розмірі 48-місячного грошового забезпечення в порядку, передбаченому абз. 2 п.п. 2 п 2 Постанови КМУ № 605.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що позивачем 01.04.2016р. на ім'я начальника Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області подана заява про виплату одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з неотриманням відповіді на вказану заяву позивач 26.04.2016р. подав відповідну заяву.

Однак , на момент звернення до суду жодної відповіді на вказані заяви Управлінням Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області надані не були , що є протиправним.

Також, колегією суддів встановлено , що Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 22.04.2016р. прийнято наказ про відмову у призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Враховуючи наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності в розмірі 48-місячного грошового забезпечення в порядку, передбаченому абз. 2 п.п. 2 п 2 Постанови КМУ № 605, колегія суддів вважає протиправною відмову Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в такому призначенні .

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкту владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Встановлення статтями 105 та 162 КАС України способів захисту не виключає застосування інших способів захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою , поданою відповідно до цього Кодексу , і не може виходити за межі позовних вимог . Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст.11 КАС України , колегія суддів вважає за не обхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 22.04.2016р. про відмову у призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем в ході розгляду справи жодним чином не зазначено, в чому безпосередньо полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Належних доказів на підтвердження факту нанесення позивачу моральних страждань та їх причинного зв'язку матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвели до ухвалення неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2016р. по справі № 619/2247/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позов ОСОБА_1 задовольнтти частково.

Визнати дії Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області по ненаданню відповіді на звернення протиправнимі.

Скасувати наказ Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 22.04.2016р. про відмову у призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Зобов'язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначити, а Управління Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності в розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 30.01.2017 р.